Голова НАБУ: Загрози обвалу курсу немає

Про виклики, з якими зіштовхуються українські банки, та перспективи їхньої роботи у наступному році «Мінфін» поговорив із Головою ради Незалежної асоціації банків України, головою наглядової ради Альфа-Банку Романом Шпеком.

«Банки не можуть мати вищий рейтинг, ніж держава»

Банківська система цього року демонструє рекордні показники прибутковості. Як довго система ще зможе ставити рекорди? Чи впадуть прибутки банківської системи, якщо Мінфін знизить відсотки за ОВДП і доведеться заробляти класичним способом через кредитування?

Точка зору про те, що банки заробляють на ОВДП, належить противникам монетарного курсу Нацбанку. Звісно, банки мають в своєму портфелі і облігації, але обсяг гривневих ОВДП в портфелях комерційних банків цього року скоротився на 5 млрд грн., а валютних на $400 млн і майже на 500 млн євро. 

До того ж, зараз знижується відсоткова ставка за облігаціями. Тому, якби основний прибуток банки дійсно отримували від державних облігацій, то на фоні зниження ставок і обсягу портфелю ОВДП, падали б і доходи банків. Але цього не відбувається – прибуток зростає.

Банки ведуть свою звичну діяльність, надають платіжні послуги, кредити. Зараз суттєво зростає роздрібне кредитування, яке є найприбутковішою діяльністю в банківській системі. Також банки кредитують малий і середній бізнес, корпоративну сферу. Як демонструє статистика НБУ, кредити корпоративним клієнтам, які не допустили прострочок, цього року зросли приблизно на 25%.

Також, щоб зрозуміти причини нинішньої прибутковості, треба згадати, що внаслідок фінансових криз в портфелях банків зосереджено великі обсяги проблемних кредитів. Низка банків проводить реструктуризацію, фінансовий стан деяких позичальників покращується. Це дозволяє розформувати резерви, які були сформовані у попередній період. Розформування резервів призводить до появи прибутку.

Ще одне джерело прибутку – продаж заставного майна, отриманого від неплатоспроможних позичальників. Як наслідок, з’являються додаткові кошти, які можна використовувати для активних операцій.

Завдяки всім цим факторам банківська система отримує стабільні прибутки. За три квартали цього року її прибуток підвищився на 342% в порівнянні з відповідним періодом минулого року. Процентний дохід збільшився на 17,6%, а комісійний – на 14,5%. Це хороші показники.

Водночас зменшення облікової ставки позбавить банки можливостей для високомаржинальної діяльності. Тому перед всіма банками стоїть питання зниження витрат.

До світової фінансової кризи на український ринок активно виходили іноземні банки. Нинішня прибутковість банківської системи України вища ніж тоді, але значного інтересу до вітчизняних банків інвестори не виявляють. Чому так відбувається?

Прибутковість – це лише один фактор. Але є й інші: обсяг ринку, загальні темпи зростання економіки, загальноекономічна ситуація, відкритість країни до бізнесу.

S&P та Fitch оцінюють суверенний рейтинг України на рівні B. Це не інвестиційний, а спекулятивний клас. Для прикладу, найнижчий інвестиційний рейтинг BBB- має Румунія. А рейтинг Польщі становить A-.

Якщо країна не має інвестиційного рейтингу, то говорити про великий притік інвестицій не доводиться. А банки не можуть мати вищий рейтинг, ніж суверенний рейтинг держави.

Якщо ми хочемо, щоб в країну приходило більше інвесторів, ми маємо підвищувати їхню довіру.

Якби були повністю виконані програми співпраці з МВФ, ЄБРР, Європейським інвестиційним банком та іншими міжнародними організаціями, Україна впродовж минулих 5 років отримала б близько $40 млрд. Однак, отримано менше половини цієї суми. Це говорить про те, що ми менше ніж на половину виконали свої зобов’язання.

Впродовж 25 років — з моменту, коли була укладена перша програма з МВФ, Україна бореться за макроекономічну стабільність. Однак ця боротьба за стабільність не підтримана структурними реформами. Приватизація, роздержавлення, рівна конкуренція, реформи в енергетиці і соціальному захисті – все це не проводиться, або реалізується на неналежному рівні. Саме тому, коли співпадають кілька негативних факторів, ми відчуваємо потужний економічний спад.

Не можна забувати і про суспільно-політичну ситуацію в країні. Цього року інвестори бачили боротьбу олігархів, які намагаються зберегти стару економічну політику і свої привілеї, спостерігали, як судова система піддається політичним впливам, бачили намагання різних сил тиснути на Нацбанк.

Президент, Кабмін, Верховна Рада, Нацбанк, бізнес-спільнота мають демонструвати, що в Україні стабільна ситуація, що економіка зростає, а судова система і правоохоронні органи захищають право власності. Без сукупності всіх цих факторів стратегічний інвестор, який вкладає у виробництво чи вкорінені тут послуги, інфраструктуру, не заходитиме в Україну.

Єдина значна угода на банківському ринку останнім часом – це продаж Ідея Банку, який є дочірньою структурою польської групи...

Ідея банк наразі досить успішний. Але його власник вирішив вийти з бізнесу в Україні. Дуже добре, що знайшовся інший інвестор, який добре знає Україну, довше тут працює і краще орієнтується в ситуації в державі. Це позитивний фактор.

З ваших слів зрозуміло, що вам відомо хто покупець. Я правильно розумію, що це Dragon Capital?

Офіційного повідомлення про це не було, але наскільки мені відомо, це так. Для ринку буде позитивним, якщо банк придбає Dragon Capital, який має добре ім’я і репутацію.

«Держава не так занепокоєна станом армії, як банківським бізнесом»

Тривають судові процеси навколо Приватбанку. Як ви оцінюєте ймовірність того, що націоналізація банку буде визнана незаконною?

Я не юрист, але виходячи зі свого життєвого та професійного досвіду, не бачу правового механізму для повернення банку попереднім власникам.

Всі наші західні партнери визнають реформування і оздоровлення банківського сектору вдалим. Зважаючи ж на їхній досвід у фінансовій сфері та кредитні рейтинги, у їхній думці важко сумніватись.

Закордонних політиків та інвесторів турбує питання Приватбанку. З їхньої точки зору, повернення банку попереднім власникам означатиме відхід України від економічних реформ і невиконання своїх зобов’язань.

Виходячи із заяв президента, прем’єр-міністра, голови Офісу президента, вони теж не підтримують скасування націоналізації.

Міністерство фінансів передало акції Приватбанку Кабміну. Це спосіб залишити його у державній власності у випадку негативного рішення суду чи демонстрація готовності захистити банк для МВФ?

Я думаю це і одне й інше. Хоча, мабуть, рішення міністерства мали б коментувати його представники. Ми можемо говорити лише про доцільність чи хибність дій представників Уряду, але не про цілі.

Нещодавно на рівні чуток з’явилась інформація про можливе об’єднання Ощадбанку з Приватбанком. Об’єднання настільки великих установ можливе?

Можливо, але це дуже тривалий і складний процес. Я працюю в комерційному банку, який нещодавно завершив приєднання іншого банку. На цей процес пішло майже 3 роки. Різні операційні системи і програмне забезпечення, різні кредитні процеси. Легко таке злиття здійснити не вдасться і треба враховувати можливі наслідки.

Більша половина банківських активів зосереджена в чотирьох державних банках. Як ви оцінюєте перспективи їхньої приватизації?

Дійсно, держава надто присутня на банківському ринку. Коли розпочались бойові дії на Донбасі, значну підтримку армії надавали волонтери. При цьому складалось враження, що держава не так занепокоєна станом армії, як банківським бізнесом. Хоча, мабуть, очевидно, яка сфера із цих двох входить до прямих обов’язків влади.

Активи державних банків перевищують 60% всієї банківської системи. Ці фінустанови не завжди демонструють ринкову поведінку, наприклад, змушуючи працівників бюджетної сфери переходити до них на обслуговування. Інколи конкурують між собою, адже незрозуміла бізнес-модель і спеціалізація кожного з них. 

Вже тривалий час точаться розмови про можливу приватизацію цих установ. Але з цим виникають труднощі. У деяких з державних банках зосереджено величезний портфель проблемних кредитів. Ощадбанк не є учасником Фонду гарантування вкладів, а це ускладнює входження ЄБРР до його капіталу.

Вже майже 4 роки на рівні уряду тривають розмови про створення установи для управління проблемними активами держбанків. Але рішення щодо того, як діяти з проблемними активами, поки що не знаходяться.

Для того, щоб налагодити роботу держбанків, слід визначити, яку нішу займатиме один державний банк, яку інший. Чи займатиметься хтось із них корпоративним кредитуванням. Хто працюватиме з малим і середнім бізнесом.

Наприклад, Укрексімбанк зараз займається невластивою для експортно-імпортних банків діяльністю: депозитами фізосіб, роздрібним кредитуванням тощо. Держава зобов’язана розчистити портфель цього банку від активів та зобов’язань, що не відповідають його бізнес-моделі. Замість нинішньої діяльності він має сконцентруватися на підтримці експорту українських товарів.

Стратегічний інвестор в державні банки не прийде. Натомість є ймовірність залучити Міжнародну фінансову корпорацію, ЄБРР, які отримають 20-30% акцій установи. Коли ж за їхньої допомоги буде налагоджено міжнародні стандарти корпоративного управління, оцінки ризиків, системи внутрішнього аудиту — їхня звітність викликатиме більше довіри, а результати діяльності стануть більш передбачуваними. Після цього можуть з’явитись і приватні інвестори.

Наскільки я розумію, найближчий до приватизації Укргазбанк. Скільки часу може знадобитись для того, щоб він став приватним?

Я дуже хотів би, щоб вже цього року була підписана угода про входження до його капіталу Міжнародної фінансової корпорації. Після цього можна буде говорити про її участь у органах управління. А далі вже почнеться робота над подальшими етапами приватизації.

«Фактори, які сприяли надходженню валюти в Україну, залишаються»

Цього року суттєво збільшився інтерес нерезидентів до українських боргових паперів. Їхній портфель ОВДП збільшився з 1 до 13% загального обсягу. Які наслідки це може мати для України? Чи є ризик швидкого виведення капіталу?

Як я вже казав, попередні уряди не забезпечили виконання своїх зобов’язань і, як наслідок, недоотримали кошти від міжнародних кредиторів. Тому довгострокові і дешеві кошти були замінені коротшими і значно дорожчими запозиченнями.

Це відбувалось через структурні проблеми. Не виконується бюджет країни, не надходять заплановані кошти від приватизації державних підприємств, від внутрішніх акцизів, через контрабандне ввезення товарів тощо.

За таких умов міністерство фінансів виходить на ринок запозичень. Але через низький суверенний рейтинг залучати кошти під низькі ставки неможливо. Як наслідок, минулого року і на початку цього доводилось залучати кошти за ставкою до 9,75% в доларах і 7% в євро. Облігації з меншою дохідністю ніхто не купував би.

Бажаєш заробити на цінних паперах? Купуй ОВДП із дохідністю до 14,2% річних

Дуже добре, що запозичення відбувались переважно в гривні, а не в доларах. Термін погашення облігацій складає 3, 4 та 5 років. Тому в найближчий рік це не створюватиме надмірного навантаження на бюджет.

Тепер щодо нерезидентів. Відкриття електронної системи для залучення інвесторів зробили національний ринок цінних паперів привабливим для представників тих юрисдикцій, де немає подібної дохідності. Як наслідок, цього року через ОВДП Україна залучила понад 100 млрд грн від нерезидентів.

Однак для того, щоб нерезиденти могли швидко вийти з облігацій і вивести гроші, треба, щоб з’явився покупець на облігації. Наразі я не бачу такого зацікавленого покупця, який міг би викупити наявний обсяг цінних паперів. Якщо ж ці папери викуповуватимуть інші нерезиденти, тоді тиску на валюту не буде.

Також варто враховувати, що Нацбанк викупив з початку року більше $5 млрд для поповнення золотовалютних резервів. Це значно більше того обсягу валюти, який завели у країну нерезиденти. Як наслідок, регулятор наростив резерви і за потреби може підтримати курс від різкого обвалу. При цьому зменшено зовнішній борг: ми практично обміняли його частину на гривню.

Що стало причиною укріплення гривні?

Окрім зазначеного вище притоку коштів до ОВДП, тут зійшлись кілька факторів. Надходження валюти в Україну мало економічну основу. Були високі ціни на руду, успішний рік для аграрного сектору, натомість впали ціни на нафту і газ. Крім цього, на ринок запозичень виходили Нафтогаз, Укрзалізниця, приватні компанії. Це також забезпечувало надходження валюти.

Читайте також: Скільки втратила економіка через сильну гривню

Дефіцит торгового балансу зростає. Зважаючи на це, курс гривні може повернутись до показників 26-27 грн. за долар, чи нинішній курс на довго?

Торгівельний баланс це одне, але є ще і фінансовий. Якщо лишатиметься постійний притік валюти в країну, курс гривні може залишатись міцним.

Однак однозначну відповідь можна дати на рівняння, коли є певна кількість відомих величин. Але зараз надто багато невідомих: якою буде бюджетна політика, якою буде приватизація, як реалізовуватиметься аграрна реформа, які будуть ціни на нафту і газ, що буде з торгівельним протистоянням США і Китаю – цей перелік можна довго продовжувати.

Наразі за прогнозами інфляція становитиме 5% плюс-мінус 1%, а значної девальвації гривні бути не повинно. Поки що ті фактори, які сприяли надходженню валюти в Україну, залишаються, і загроз для обвалу курсу немає. Але і факторів для подальшого суттєвого укріплення теж поки що немає.

Та в будь-якому разі курс буде таким, як диктуватиме ринок.

«Нікого не турбує неринкова діяльність держбанків, а ось малі банки викликають насторожені погляди» 

НБУ і МВФ погодились обмежити розмір мінімального статутного капіталу банків 200 млн грн., раніше планувалось підвищити його до 500 млн грн. В парламенті зареєстровано законопроект, який встановить такі правила. Якби ці зміни не були погоджені, скільки банків були б змушені припинити діяльність?

Залишатись чи йти з ринку – це справа власників банків. Однак у підвищенні вимог до статутного капіталу дійсно були протиріччя. У країнах Європи мінімальний рівень капіталу для невеликих банків – 5 млн євро. Це близько 130 млн грн.

Останній стрес-тест регулятора показав, що невеликі банки доволі успішні і виконують нормативи. Якщо банки мають нормальну структуру корпоративного управління і ризик-менеджменту, у них сформовані наглядові ради, навіщо змушувати їх збільшувати капітал до надмірної величини? Адже збільшення капіталу не дозволятиме банкам займатись своєю діяльністю і отримувати прибутки.

Можливо згодом, коли бурхливо розвиватиметься економіка, банки захочуть збільшити кількість активних операцій, але їх стримуватиме розмір статутного капіталу. Тоді вони зможуть добровільно збільшити його. Але встановлювати розмір статутнього капіталу лише для того, щоб зменшити кількість банків, недопустимо і неправильно.

Інша справа, що є низка невеликих банків, які не мають прибутків. Якщо вони проїдають капітал, то напевно є сенс у тому, щоб вони здали банківську ліцензію і перетворились на фінансові компанії. Та кількість таких банків невелика і через них не варто змушувати всі інші банки збільшувати капітал.

Перший заступник голови Нацбанку Катерина Рожкова говорила про те, що невеликим банкам складно знайти місце на ринку. На вашу думку, в чому може бути перевага роботи невеликих банків, чому вони можуть бути цікаві для клієнтів?

Малі банки більш відкриті до індивідуальних рішень, швидше реагують на зміни та вимоги часу. Їм простіше запроваджувати новації ніж великим структурним банкам.

До того ж малі банки підтримують рівень конкуренції на ринку і спонукають великі установи, щоб вони теж не зупинялись у розвитку.

Малим банкам ніхто не пропонує клієнтів і силою їх не заганяє, як у державні банки. Тому дивно, що нікого не турбує неринкова діяльність держбанків, а ось малі банки, які самостійно працюють і заробляють, чомусь викликають насторожені погляди.

«Якщо компанія зареєстрована як два офшори і п’ять ФОПів — незрозуміло як її кредитувати»

Президент і прем’єр-міністр заявляли про плани знизити ставки за кредитами до 10-12% вже у наступному році. Чи дозволяє ситуація на ринку це зробити?

Все залежатиме від економічної ситуації. Важливо, яка буде інфляція, чи домовимося ми з міжнародними кредиторами, чи вдасться провести приватизацію, чи не працюватимуть проти економічного зростання суди та правоохоронні органи.

Важливе значення матиме також облікова ставка. Поки що очікується, що наступного року вона вже буде менше 10%. Останні дані щодо інфляції підтверджують ці очікування.

Ще одне відкрите питання – як буде налагоджено роботу з проблемними активами. Зараз з’являються поодинокі випадки, коли судова система переслідує неплатників. Раніше було більше претензій до кредиторів.

Необхідно також, щоб бізнес мав зрозумілу структуру. Адже якщо компанія зареєстрована як два офшори і п’ять ФОПів — незрозуміло як її кредитувати.

Кредитування бізнесу – це довіра до його майбутніх прибутків. Тому мають бути такі умови роботи, коли банк може повірити і в успішність майбутнього бізнесу позичальника і в неухильність виконання зобов’язань.

Для банків надзвичайно важливо розширити кількість клієнтів. Чим багатші наші клієнти, чим більш вони задоволені обслуговуванням, тим частіше вони звертатимуться до банків. Бізнес-модель жодного банку не передбачає, що він на одному проекті отримує величезний прибуток. Нам треба багато проектів і позичальників. Тому збільшення доходів наших клієнтів напряму впливає на доходи наших акціонерів.

На які труднощі у взаємовідносинах із органами влади або регулятором найчастіше скаржаться представники банків?

Вже тривалий час ми не можемо вирішити питання доступу банків до різного роду реєстрів. Перераховувати їх всі буде надто довго.

Доступ до цих даних дозволив би швидко оцінювати фінансовий стан позичальника, аналізувати його попередні зобов’язання, його платіжну дисципліну, виконання зобов’язань перед бюджетом тощо. Нам завжди відповідають, що не можуть надати банкам доступ до цих реєстрів. Як наслідок тривала перевірка платоспроможності клієнта потім лягає у собівартість кредитів.

Також вагоме значення має спрощення адміністрування податків. А контролюючі органи мають приходити до банків не як до ворогів, а як до тих, хто створює робочі місця і наповнює бюджет. Мають бути зручні механізми апеляції і оспорювання результатів перевірок.

Для всіє ж країни, а не лише для банківського сектору, виклик номер один – це детінізація економіки. Це відкриє нові можливості для її зростання.

Які, на вашу думку, перспективи розвитку банківської сфери у наступному році?

Всі банки, які провели докапіталізацію, очевидно, вірять у майбутній розвиток. Можливо, я надто оптимістичний, але все таки вірю, що здоровий глузд серед політиків переможе, і реформи будуть більш системними і якісними.

Читайте також: Прогноз на 2020 рік: новий світ банкінгу та фінансів

Як я вже казав, наразі банки мають достатній рівень ліквідності і капіталу. Учасники ринку вдосконалюють свої процеси, скорочують витрати і готові до здорової конкуренції.

Якщо вся економіка України демонструватиме такі темпи росту прибутковості, як банківська система – буде чудово.

Спілкувався Олексій Писарев