Зміцнення гривні: Нацбанк все зробив правильно?

В НБУ дотримуються іншої точки зору. Як пояснив заступник директора департаменту монетарної політики та економічного аналізу Володимир Лепушинський в колонці на НВ, для регулятора важливо дотримуватися плаваючого курсу. І для цього є ряд причин.

В стратегії все написано

Досить голосно почали звучати заклики окремих експертів до Національного банку. Вони хочуть, щоб регулятор збільшив обсяги купівлі валюти та зупинив ревальвацію. На їх думку, таке стрімке посилення національної валюти шкодить економіці, а дії НБУ, який не перешкоджав посиленню гривні, зовсім незрозумілі.

Шукати особливий підтекст у діях Нацбанку на валютному ринку немає ніякого сенсу. Не існує ні секретних документів, що регулюють курс, ні таємного бункера, де приймаються рішення щодо інтервенцій. Всі дії НБУ підпорядковуються його довготерміновим стратегіям.

В останні роки НБУ жодного разу не змінював своїх підходів і чітко дотримувався Стратегії монетарної політики і стратегії валютних інтервенцій. Ці документи визначають, що «НБУ дотримується режим плаваючого обмінного курсу гривні», а «монетарна політика не спрямована на досягнення певного рівня або діапазону обмінного курсу».

Ринковий курс гривні, який визначається попитом-пропозицією на валютному ринку, є головним запобіжником накопичення економічних дисбалансів. Про це українці знають краще за інших – валютні кризи 2008-2009 рр. і 2014-2015 рр. є хрестоматійними прикладами розплати за недалекоглядну політику штучного утримання неринкового курсу.

Для чого на ринку Нацбанк

У чому ж тоді сенс присутності Національного банку на валютному ринку? Сьогодні він спрямований на виконання двох основних завдань. Перше – згладжування надмірних коливань курсу, які приносять шкоду економіці, адже дестабілізують очікування і роблять неможливим нормальне бізнес-планування. Друге – накопичення міжнародних резервів, які виконують функцію подушки безпеки в разі погіршення макроекономічної ситуації.

Обидва завдання сьогодні справно виконуються.

Наприклад, на початку червня НБУ продавав валюту з резервів на тлі гучних, хоча і безпідставних розмов про дефолт України, що підсилили ажіотаж на валютному ринку. А в липні, навпаки, викуповував надлишок валюти, яку активно продавали іноземні інвестори для купівлі державних облігацій.

Тому інтервенції Національного банку в 2019 році згладжували короткочасні перекоси попиту-пропозиції як в одну, так і в іншу сторону. У той же час переважно сприятлива ситуація на валютному ринку НБУ дала можливість поповнити міжнародні резерви країни на суму понад 2,8 млрд дол США.

Депозити у валюті з бонусом від Мінфіну

Не йдеться і про накопичення дисбалансів в економіці. Хороша цінова кон'юнктура для українського експорту, високий урожай, значний приплив валюти від грошових переказів, порівняно низькі обсяги імпорту та репатріації дивідендів за кордон – все це обумовлює прийнятні показники платіжного балансу країни.

Фактори ситуативні? Чи ні?

Один з основних аргументів критиків НБУ – це те, що ревальвація курсу викликана виключно ситуативним фактором у вигляді припливу коштів нерезидентів на державні облігації України (ОВДП). Це повинно було означати, що НБУ слід викуповувати весь надлишок валюти для поповнення міжнародних резервів з метою нівелювання ризиків.

Проте ситуація, швидше, протилежна.

Приплив коштів нерезидентів на український ринок не є ситуативним фактором. Це новий фундаментальний фактор, який з'явився не випадково. Для того, щоб український ринок державних цінних паперів зацікавив іноземних інвесторів, НБУ і Міністерство фінансів повинні докласти чимало зусиль. Ситуація з доступом до ринку ОВДП кардинально змінилася з відкриттям у міжнародному депозитарії Clearstream рахунку в цінних паперах у НБУ наприкінці травня.

Спрощення доступу нерезидентів дозволяє знижувати доларизацію державного боргу, продовжити терміновість і зменшити вартість державних запозичень у гривні. Безумовно, більш відкритий і розвинений фінансовий ринок означає і більш високі ризики, пов'язані з впливом глобальних чинників.

Дійсно, в липні портфель ОВДП у власності нерезидентів збільшився на рекордні $1,3 млрд. В той же час співвідношення між викупом НБУ валюти і цими надходженнями склало 97%. НБУ активно поповнював резерви, проте не протидіяв посиленню гривні, як і передбачено його стратегічними документами.

Читайте також: Інвестиції у валюту призвели до збитків? Розбір причин і помилок

Звичайно, НБУ міг придбати ще більше валюти, зафіксувавши обмінний курс на визначеному рівні. Але такі дії грубо суперечили б його стратегії. В даному випадку послідовність монетарної політики і пов'язана з нею довіра до центрального банку є більш цінним активом, ніж поповнення міжнародних резервів.

Йти слідом за тенденцією

Чому для центрального банку важливо не ламати домінуючу на валютному ринку тенденцію, навіть якщо вона ревальваційна?

По-перше, дотримання плаваючого обмінного курсу є одним з принципів монетарної політики НБУ. Дотримання задекларованих принципів робить політику послідовною і сприяє якнайшвидшому досягненню цілей з цінової і фінансової стабільності, сталого економічного зростання.

Штучне утримання обмінного курсу від ревальвації за рахунок повного викупу валюти НБУ суперечить наміру знизити інфляцію до мети в 5%. Для досягнення цієї мети сьогодні НБУ проводить політику дорогої гривні. Це означає більш високі відсоткові ставки і укріплений обмінний курс.

Зате здешевлення гривні підштовхує ціни вгору, прискорюючи споживчу інфляцію. У разі штучної девальвації додаткову вигоду від продажу валюти отримували б тільки нерезиденти, на рахунки яких зараховувалося б більше гривні.

Умисна протидія зміцненню гривні за сприятливої ситуації на валютному ринку унеможливить зниження інфляційних очікувань, які зараз знаходяться на рекордно мінімальних рівнях. А низькі інфляційні очікування – це в перспективі запорука низьких відсоткових ставок за депозитами, і отже, за кредитами.

Читайте також: У Нацбанку пояснили, чому регулятор допустив обвал долара

По-друге, однакова ймовірність зміни обмінного курсу в обидві сторони (як девальвації, так і ревальвації) – необхідна умова зміцнення довіри до гривні та зниження рівня доларизації економіки. Хто буде довіряти гривні, якщо НБУ допустить тільки девальвацію, утримуючи при цьому курс від ревальвації?

У той же час, якщо після девальвації існує ймовірність «відкату» обмінного курсу на колишні позиції і навіть його зміцнення, то знецінення гривні вже не виглядає таким страшним. Зникає мотивація бігти і купувати долари при першій же можливості.

По-третє, фіксація обмінного курсу на заниженому рівні, як показує історичний досвід України та інших країн, також мотивує спекулянтів заводити «гарячі гроші» у великих обсягах. Коли через це в економіці посилюються дисбаланси (як правило, через прискорення інфляції), у центрального банку не залишається іншого виходу, окрім як відпустити курс. Це посилює ймовірність втечі капіталу, що безумовно прискорює девальвацію.

По-четверте, це завадило б зниженню довгострокових відсоткових ставок та продовженню строків запозичень. Якщо припустити, що НБУ не буде дозволяти обмінному курсу посилюватися, це буде свідчити про те, що в перспективі він буде прагнути тільки до однієї сторони – девальвації, або, в кращому випадку, просто залишатися незмінним. За таких умов на приплив довгострокових інвестицій розраховувати марно. Зате зараз Міністерство фінансів справедливо користується нагодою продовжувати терміни державних запозичень у гривні і знижувати їх вартість.

Тому фіксація обмінного курсу, навіть тимчасова, відноситься до категорії простих і швидких рішень, однак явно не належить до найбільш результативних у тривалій перспективі.