Чому китайській економіці не «світить» світове панування

Такий прогноз виглядає раціональним тільки на перший погляд, вважає аналітик ІГ Універ Михайло Федоров. У колонці для «Мінфіну» він пояснив, чому ці очікування можуть не виправдатися.

Історичні перспективи

Як вчить нас історія, у розрізі десятиліть лінійна логіка майже ніколи не працює. І в історії все завжди змінювалося. Історія майже завжди вела в те майбутнє, якого не було видно, з точки зору лінійної раціональної логіки.

У 70-ті роки минулого століття ніхто не міг уявити, що Китай здійснить економічне диво, і ніхто не міг уявити, що СРСР розвалиться. Майбутнє щодо 70-х років розвинулося всупереч очікуванням минулого. Так само можна зробити екскурс майже в будь-який проміжок історії і майже завжди історія буде робити не так, як очікують люди.

Російська Імперія наприкінці 19 століття, за мірками того часу, зростала дуже швидкими темпами, на кшталт Китаю наприкінці 20 століття. Наприклад, у 1881 році в Російській Імперії було всього 770 тисяч робітників, а через 15 років, у 1896 р, їх кількість становила вже 1,7 млн осіб, і це було тільки початком економічного зростання.

В той період, багато людей вважали, що до середини 20-го століття Російська Імперія буде світовим гегемоном із населенням 500 млн. осіб і з найбільшою економікою в світі. Сучасники того часу думали так, виходячи з таких самих думок, як і в наш час люди думають про те, що Китай до середини 21 століття стане найбільшою і найсильнішою економікою світу. Але, що сталося з Російською Імперією потім, всі знають.

Пастка багатства

Сучасний Китай за аналогією дуже схожий на те, що тоді було в Росії. Китайська економіка в останні 50 років зростала за рахунок лібералізації в економічній політиці зі збереженням монопольної вертикалі влади Комуністичної Партії Китаю. Так само і в Російській Імперії майже 150 років тому економіка зростала за рахунок лібералізації із збереженням самодержавства царської влади.

Але зростання економіки закономірно веде до того, що люди багатіють, а більш багаті і ситі люди пред'являють до влади більше вимог. Сьогодні в Китаї з'явилося кілька сотень мільйонів людей, яким не подобається вертикаль влади КПК Китаю. Це закономірний процес, і в цьому плані китайський заможний клас майже нічим не відрізняється від пролетарів в Російській Імперії століття тому.

І в цьому контексті зіткнення всередині Китаю практично неминуче. У ситих і багатих китайців не зійдуться «шестерінки» з провідною роллю Компартії Китаю, тому що багатіючи, люди все більше хочуть розширення своїх політичних прав і свобод. Багата людина не може бути кріпаком. І цієї закономірності не видно з позиції цифр і лінійної логіки, яка дивиться тільки на економіку, без уваги на інші аспекти.

Зараз Китай має ВВП на душу населення, що дорівнює $10 тис. І Китай потрапив в умовний соціальний капкан, так само, як колись у цей капкан потрапив російський цар. Китай не зможе прийти до душового ВВП, що дорівнює $15-20 тис., без зміни політичного ладу.

Чим ближче ВВП Китаю буде до позначки $15 тис. на людину, тим сильніше буде тиск на «корону влади» КПК Китаю. З іншого боку, Китай не може дозволити собі зупинити зростання економіки, оскільки це також буде вести до зростання соціальної напруженості. І в підсумку на Китай, так чи інакше, чекають проблеми.

Китай не стане гегемоном світу в середині 21 століття, тому що він неминуче зіткнеться з внутрішнім конфліктом. І початок цього конфлікту ми сьогодні вже бачимо в Гонконзі. Багаті і вільні люди в Гонконзі не хочуть жити за нормами вертикалі влади, і ніколи не захочуть. З іншого боку, багаті не захочуть знову стати бідними.

Читайте також: Держдепартамент США розглядає ідею відрізати Гонконг від долара — ЗМІ

Влада Китаю в особі Комуністичної Партії Китаю, звичайно, буде чинити опір. А будь-які гоніння і «вкручування гайок» буде вести до погіршення інвестиційного клімату та втечі капіталу, що буде шкодити економіці. Що, в принципі, вже й почало відбуватися. Плюс до цього, як завжди, наростання внутрішнього конфлікту веде до зовнішніх проблем, що погіршує становище.

Конфлікт із Заходом

За збігом чи ні, Китай сьогодні вже встав на шлях конфронтації з США. І неважливо, хто почав це протистояння. Важливо те, що в цьому протистоянні, укупі з вищеописаною соціальної пасткою, у Піднебесної немає шансів на перемогу. Нещодавно введені санкції Китаю, у відношенні до американських посадових осіб, у відповідь на санкції США лише погіршать становище самого Китаю.

У питанні протистояння США і Китаю важливо розуміти один важливий фактор. Це Китай наприкінці минулого століття прийняв правила гри Західних країн, за рахунок чого його економіка і почала розвиватися. Будь-який відкат у відносинах Китаю та Західного світу буде вести до відтоку капіталу з Китаю, а не з країн Заходу. Тому що для транснаціональних компаній саме «західне право», а не китайське право, є основою.

Читайте також: Як імпортер дронів зустрів епідемію в Китаї і врятував бізнес в карантин

Можна взяти, наприклад, питання патентів. Це Китай приєднався до патентного права західних країн. Патенти належать людям, компаніям, державам на підставі законів, які придумані і написані на Заході. І саме закони західних країн є основою для права власності на патенти, у тому числі і в самому Китаї.

Більш того, патентне право в самому Китаї базується на основі законодавства країн Заходу. Не буде західної правової системи, не буде і права власності на конкретні патенти.

Китай не може відокремити своє патентне право від західної правової системи. А якщо він це зробить, то всі власники патентів, при виборі між Китаєм і Заходом, оберуть Захід, тому що «фундамент» патентного права на Заході, а не в Китаї. І точно так само, за аналогією, буде і з іншими питаннями.

Саме в країнах Заходу спочатку сформувалися правила гри і архітектура сучасного світу, як в частині норм права, так і в частині традицій. Країни Заходу, умовно кажучи, є депозитарієм усіх правил гри.

І міжнародне право, міжнародні відносини з усіх питань засновані саме на тих правилах і принципах, які були придумані в розвинених країнах Заходу, ці правила не базуються на вертикалі влади КПК і не підпорядковуються їй.

Тому при будь-якому спорі і конфлікті транснаціональні компанії, люди, гроші і навіть китайські гроші будуть голосувати за Захід і США. А в цьому ключі абсолютно не важливо, скільки у Китаю накопичено золотовалютних резервів, оскільки всі вони нічого не варті без Ямайської грошової системи. Неважливо скільки в Піднебесній заводів, якщо того зажадає час, приватний капітал вивезе їх з Китаю.

Читайте також: Китай надрукує десятки трильйонів юанів через загрозу рецесії

Такі країни, як Китай, приєдналися до глобалізації і, знаходячись усередині, були учасником всіх процесів. Але якщо Китай почне відгороджуватися і, наприклад, почне націоналізувати власність іноземних компаній або якось заважати приватному капіталу, то тим самим буде власноруч виключати себе із глобалізації і протиставить себе всьому світу. І тут важливо, що Китай не може забрати глобалізацію з собою, він може з неї тільки вийти або не вийти!

Тому цифри за китайською економікою не важливі. Китай програє США не за цифрами, а за самою суттю всіх процесів.

Технічна перевага

До цього варто додати, що світ майбутнього — це світ, де роботи все більше будуть входити в наше життя. Роботи будуть створювати конкуренцію людської праці. Економіка Піднебесної в останні 50 років зробила величезний стрибок, в першу чергу, за рахунок того, що Китай мав дешеву робочу силу. І цей фактор виробництва був ключовою конкурентною перевагою для розвитку Китаю.

В майбутньому роботи можуть нівелювати цю перевагу Китаю і, більш того, зроблять цей фактор більше проблемою, а не перевагою. Тому що китайський робітник в майбутньому, швидше за все, програє конкуренцію роботам. І від тотальної роботизації, в першу чергу, як раз може постраждати Китай.

Читайте також: Чи накриє світ восени хвиля дефолтів

Виходячи з вищевикладених трьох факторів — соціальної пастки, протистояння Китаю з США і майбутньої роботизації — Китай в майбутньому може опинитися в глибокій кризі зі зростанням соціальної напруженості на цілі десятиліття. І світовим гегемоном він не стане. Цілком можливо, що коронакриза стане для Китаю якимось маяком, після якого в Піднебесній зміниться цикл і все зміниться.