Держава, яка скасує податок на доходи, отримає джокер у новій економіці

Про те, як буде розвиватися суперництво Вашингтона та Пекіна, чи близький крах долара і куди світ заведе протистояння найбільших економік, в інтерв'ю «Мінфіну» розповів директор Центру досліджень постіндустріального суспільства Владислав Іноземцев.

Курс Китаю на конфронтацію був помилкою

— Чому відносини між США та Китаєм знову загострилися?

— З приходом до влади Трамп почав просувати ідею відродження величі Америки і економічної незалежності США від Китаю (у двосторонній торгівлі товарами США є чистим імпортером – ред.).

Головне завдання полягало в тому, щоб позбавити Китай тих односторонніх вигод, які він отримав при вступі у СОТ у 2002 році: більшість з них повинні були бути скасовані до середини 2010-х, але вони продовжують діяти і зараз. Завдяки їм, наприклад, Китай міг встановлювати в 5-10 разів більш високі мита на американські автомобілі, ніж США – на китайські.

Читайте також: Китай vs США: Україну зачепило рикошетом

У січні країни підписали першу частину широкої торгової угоди, в рамках якої Китай взяв на себе зобов'язання щодо закупівель американських товарів, полегшив вхід на китайський ринок американських банків і фінансових компаній, а також гарантував права власників американської інтелектуальної власності.

США зберегли торгові мита і зобов'язалися знизити їх в листопаді у разі, якщо Китай виконає взяті на себе обіцянки.

На мій погляд, це було тільки відтермінування війни. Адже головні суперечності збереглися: Китай досить серйозно скоротив розрив у технологічному розвитку, що викликало і викликає побоювання у США.

Епідемія спричинила додаткові проблеми. У всьому, що відбувається, американці звинувачують китайців. Ситуація перейшла у довгограючий клінч, і якихось кроків примирення від американців чекати не доводиться.

— А Китай може відступиться?

— Різкий курс на конфронтацію з боку китайців був, за великим рахунком, із самого початку хибним. Яким би успішним не був Китай, він, як і раніше, серйозно відстає.

Так, Пекін, наприклад, досяг дуже великого прорива в 5G, інших напрямках мобільного зв'язку. Але все одно, це надбудова на якийсь фундаментальний базис, створений на Заході.

Китайське керівництво було дезорієнтовано власною бюрократією, що переконувала лідерів країни, що у них все добре. Тому вони і вплуталися в цю бійку, про що, думаю, вже шкодують. Адже американці не вимагали занадто багато.

На початку торгової війни виконання вимог США повинно було обійтися Пекіну приблизно в $ 16-17 млрд додаткових торгових мит. Це для Китаю абсолютний дріб'язок. Але вже минулого року на війні з США чисті китайські втрати склали приблизно $ 150 млрд.

— Компаніям із КНР, що розмістили акції в США, скоро доведеться довести свою незалежність від держави або піти з американських бірж. Такі правила встановлює прийнятий нещодавно у США закон. Чи означає це, що китайські компанії будуть остаточно відрізані від можливості залучати інвесторів на американському ринку капіталу?

— Просто взяти і викинути китайські компанії з американських бірж зараз нереально. Для цього потрібні масштабні санкції, які американці навряд чи готові вводити. При цьому американців лякає як те, що в Китаї вкрай складно адекватно оцінити реальну вартість компанії, провести відповідний аудит, так і те, що багато китайських компаній дійсно мають дуже тісні зв'язки з урядом і спецслужбами.

Часом китайський бізнес асоціюється із відвертим шахрайством. Згадати хоча б нещодавній скандал з китайською компанією Luckin Coffee, яка сфабрикувала показники продажів на сотні мільйонів доларів.

Такого роду речі на американському ринку зустрічаються вкрай рідко. Дана подія для біржовиків зіпсувала репутацію Китаю більше, ніж всі торгові війни.

— Тобто загроза того, що акції китайських компаній приберуть з NASDAQ цілком реальна?

— Загальне розміщення китайців на американських біржах формально велике: на них котируються акції 224 компаній, загальна капіталізація яких становить $1.8 трн. Однак, власне, на американському ринку обертається невелика частина їх акцій вартістю близько $40-50 млрд.

І якщо раптом буде потрібно, щоб китайці пішли з американського фондового ринку, ніхто не заплаче. Це не та проблема, яка буде привертати основну увагу найближчим часом.

Захід змінює методи створення багатства

— Торгові війни з Китаєм – далеко не єдина і не найважливіша проблема США. Держборг Штатів збільшується в середньому на $1 трлн кожен місяць. І нещодавно поставив новий рекорд — понад $26 трлн, що дає підстави деяким експертам прогнозувати швидкий крах Америки...

— Так, США активно нарощують борг, випускаючи величезні обсяги своїх казначейських боргових паперів. Вони фінансують дефіцит бюджету за рахунок залучених таким чином грошей, але це почалося не вчора, а ще на початку 1980-х років.

Зараз і в Європі, і в Америці фінансування за рахунок боргу йде на повний хід. Однак реалії фінансового ринку змінюються. Відсоткові ставки зараз близькі до нуля, а в майбутньому можуть стати від'ємними. Чим вони нижчі, тим менше держава витрачає на обслуговування боргу. Я не розумію, яким чином державний борг, що імітується фактично під 0%, може обрушити бюджети. Я абсолютно переконаний, що ні про яке повернення боргів і скорочення дефіциту сьогодні взагалі не йдеться. Це в принципі якась нова перманентна норма і до середини сторіччя Захід буде вести себе саме таким чином.

Читайте також: Світову економіку чекає нова інфляційна криза

— Чи означає це, що політика накопичення резервів вже не актуальна?

— Зараз успішність конкуренції пов'язана не тільки з технологічним питанням, але і з тим, наскільки інші країни здатні діяти подібним же методом, наскільки пристосована для цього їх фінансова система.

Тому, коли я бачу, що Росія, Саудівська Аравія, Китай вже 20 років займаються накопиченням резервів, мені здається, що ці країни готуються до війни позаминулого століття. У березні і квітні всього за чотири тижні США викинули на ринок більшу доларову масу, ніж всі золотовалютні резерви Китаю. Уміння керувати грошима сьогодні дає більше, ніж здатність їх накопичити.

Метод регулювання економіки, метод створення багатства, метод підтримки економічної активності нині на Заході змінюється і цього не можна не бачити. У зв'язку з цим ось такого роду торговий і фінансовий дисбаланс здаються мені швидше перевагою, ніж недоліком.

— Отже, не варто серйозно ставитись і до прогнозів про швидкий крах долара і прихід на його зміну нової світової резервної валюти?

— Підставою для таких прогнозів є та обставина, що долар нічим не забезпечений, його дуже багато і Америка в боргах. Тут є дві обставини. Перше, Штати не в боргах: для них не є проблемою емітувати будь-яку додаткову кількість валюти і викупити свої попередні борги. Наприклад, прийняття закону про підтримку економіки в умовах пандемії фактично збільшило державний борг за кілька тижнів приблизно на $2,5 трлн і нічого не сталося: навіть ціни в магазинах не підвищилися.

Читайте також: Чому рішення ФРС послабило долар

Емісія цих грошей була оформлена через заведення казначейських боргових паперів на баланс ФРС. В даному випадку американці не розміщували свої папери за кордоном, не продавали їх іноземним інвесторам. Це те, що американці самі собі виписали за 4 тижні. І говорити про те, що це не може бути повторено ще не один раз, я б не став.

Більш того, борг американського уряду постійно дешевшає. Скажімо, в часи Клінтона бюджет був профіцитним 3 роки поспіль, борг становив 55% ВВП, але на його обслуговування йшло 12% бюджетних витрат. Зараз бюджет у страшному дефіциті, борг становить 115% ВВП, але на його обслуговування йде 5,7% видатків бюджету.

Що ще важливо? Прийнятий в Європейському Союзі критерій макроекономічної стабільності, згідно з яким борг країни не повинен перевищувати 60% ВВП, застарів. Зараз важливішим є не ВВП, як щорічно вироблена вартість, а вартість активів, наявних у країні: капіталізація корпорацій, сукупна ціна нерухомості, інших матеріальних активів.

Читайте також: Чому український ВВП впав не так сильно, як в Європі, і коли чекати зростання

— Поясніть, будь ласка, про що йде мова.

— У березні всі фондові ринки знаходилися у катастрофічному падінні. Все різко змінилося, коли американський уряд прийняв рішення видати більше $2 трлн допомоги фізичним особам і компаніям.

Протягом 5 тижнів після цього фондовий ринок додав у капіталізації $5,6 трлн. Це означає, що реальний обсяг державного боргу до національного багатства США навіть скоротився в результаті нової позики (при цьому багато громадян фактично отримали гроші двічі – спочатку як чек від влади, а потім як збільшення активів на своїх рахунках у пенсійних фондах, які вкладають кошти в ті ж акції, що подорожчали).

Феномен зростання добробуту полягає в тому, що, по-перше, ви даєте гроші прямо, населення стає багатшим, а по-друге, пенсійні рахунки миттєво зростають в ціні.

Завжди вважалося, що борг – це запозичення у майбутніх поколінь. А в цьому випадку борг збільшує багатство наступних поколінь. Це те, що відрізняє нинішню фінансову систему від 1970-х років. І це те, чого не бачать ані китайці, ані росіяни, ані багато інших, розмірковуючи про крах долара.

Я цілком припускаю, що найближчими роками ми побачимо від'ємну ставку відсотка, як абсолютну норму. У цій ситуації проблема повернення боргу зникне як така.

Як Україна може повторити успіх Америки

— Якщо в Україні залити економіку надрукованими грошима, ефект буде той самий?

— Розберемося, чому у Америки так добре виходить? Тому що це країна, як не дивно, економічно досить закрита. Імпорт у США складає зараз менше 20% ВВП. Більш того, китайські товари надходять в Америку за дуже низькою оптовою ціною, далі йдуть величезні націнки.

Приблизно 70% від ціни – це прибуток американських компаній. Тому, коли ви даєте американським громадянам гроші, то майже всі вони витрачаються на американські товари або дають прибуток американським компаніям.

Україні теж можна надрукувати гроші. Але, щоб схема спрацювала, гроші, які уряд позичив, потрібно вкласти так, щоб вони не вийшли на валютний ринок. Ось єдина проблема.

Читайте також: Чи можна «залити» економіку кредитами і кому від цього стане добре

Тобто, якщо уряд має намір витратити позичені (причому в гривнях, але ніяк не в доларах чи євро) гроші на додаткові виплати по 150 грн пенсіонерам, або по 500 грн в якості дитячої допомоги, це можна і потрібно зробити.

Малозабезпечені люди отриману допомогу витрачають, в основному, на їжу, на товари народного споживання, вироблені в Україні. Тим самим вони підігрівають попит, дають можливість компаніям збувати свою продукцію, створювати робочі місця.

Але якщо при цьому уряд позичає гроші і починає допомагати великим компаніям – ось це катастрофа. Ми в Росії бачили це не раз і не два. Гроші витікають з країни, виходять на валютний ринок - і тим самим посилюють кризу.

Читайте також: Скільки Україна втратила через карантин

Умовно кажучи, що роблять американці, – вони вкладають гроші в кінцевий споживчий попит. Якщо ви можете це зробити, вперед, проблем не буде.

— Зараз багато західних компаній виносять виробництво за межі Китаю, змінюються виробничі ланцюжки. Наскільки масштабним буде цей процес?

— Американці і європейці говорять відкрито, що бояться залежності від одного постачальника. Але не потрібно перебільшувати їхні можливості повернути виробництва. Враховуючи, що у США і ЄС робоча сила дорожча, і витрати побільше, не всі компанії виявлять бажання повернутися.

Але шукати інші локації світом, крім Китаю, і диференціювати свої точки збірки будуть. До цього бізнес підштовхує не стільки страх чергової пандемії, скільки можливість серйозної політичної конфронтації між Заходом і Китаєм.

Наприклад, за останні 3 роки імпорт з Китаю в Штати скоротився приблизно на 11-12%, а з Мексики зріс на 15%. Якщо все піде так і далі, то до кінця 2021 року найбільшим постачальником товарів в США буде не Китай, а Мексика.

Японія, наприклад, буде дивитися в бік В'єтнаму, Бангладеш. Дуже хороші перспективи в такій ситуації має Індія.

Перенести виробництва ближче до себе будуть намагатися і європейці. Для цього вони розглядають Польщу, Туреччину, а також уважно стежать за Північною Африкою, наприклад, Марокко, Тунісом. Україні, якщо зуміє вбудуватися в цей процес, честь і хвала.

— Що має зробити Україна, щоб вбудуватися у нові виробничі ланцюжки?

— Щоб Україна потужно злетіла економічно, їй, по-перше, потрібно бути формально інтегрованою в європейські економічні об'єднання. Угоди про Асоціацію на сьогодні мало.

Як варіант, подумати про створення паралельного ЄС торгово-економічного блоку. Саме це буде робити Великобританія після Брексита. Україні варто максимально взяти участь в такого роду організаціях з тим, щоб бути визнаною європейською економікою. Без цього Україна залишиться країною, яка не підкорюється європейському законодавству, й інвестори завжди будуть боятися сюди приходити.

Читайте також: Чи з'явиться альтернатива ЄС і як Україна може підключитися до неї

По-друге, Україні треба залучати капітал. «Панамське досьє» показало, що обіг грошей в офшорних юрисдикціях обчислюється не десятками мільярдів, як вважалося раніше, а десятками трильйонів доларів на рік. І ці суми будуть зростати, незважаючи на спроби держав вивести їх звідти.

Тому єдиний крок, який буде перешкоджати виведенню грошей в офшори, це скасування податку на доходи та перенесення бюджетних акцентів на податки на споживання. У сучасному глобальному світі безглуздо сподіватися, що можна так само успішно відбирати гроші у багатих, як 500-100 років тому. Держава, яке першою змінить податкову систему і зможе залучити капітали, отримає джокер у новій економіці.

Читайте також: Чи може Україна стати офшором і кому це потрібно

— При цьому потрібно ще навчитися жити в нових умовах, наприклад, нескінченних торгових воєн...

— Зараз ми фактично спостерігаємо розпад єдиної глобальної системи та формування двох парадигм і двох центрів глобалізації. Вони будуть консолідувати навколо себе не тільки країни, але і окремі компанії, людей. Кожен буде для себе обирати: сидить він у Фейсбуці або китайських чатах, користується він Baidu або Google тощо.

Це протистояння буде серйозним і довгим. Світ технологічно і економічно буде розділений на проамериканську і прокитайскую частини. Якщо конкуренція Китаю і Америки зведеться до економічної конкуренції, конкуренції двох глобальних парадигм, від цього нікому не буде погано.

– Як це протистояння відобразиться на економіках країн, що розвиваються, в тому числі й Україні?

— Виграє той, хто першим зможе правильно скористатися ситуацією, як це у свій час зробив Китай.

Сьогодні потрібно оцінити ті процеси, які відбуваються. Якщо нинішні тенденції збережуться, то, по-перше, більшості країн доведеться визначитися, з ким вони. А по-друге, намагатися зрозуміти, яку роль вони можуть відігравати в тій чи іншій системі.

Країни, які зацікавлені у своєму швидкому розвитку, повинні дуже активно пропонувати свої послуги двом основним гравцям. Іншими словами, питання полягає не в тому, на кого першими подивляться США або Китай, а в тому, хто перший доведе кращому для себе гравцеві реальність вигод від співпраці – причому саме конкретного економічного співробітництва, а не геополітичної демагогії...

Спілкувалася Ірина Рибніцька