Андрій Оленчик: Гарантовану суму за депозитами треба підвищити щонайменше до 600 тисяч гривень

На 1 листопада 2019 року населення зберігало в банках-учасниках Фонду більше 458,9 млрд грн. У цій цифрі не враховуються вклади в Ощадбанку, в якому держава гарантує 100% депозитів. Але ця ситуація не триватиме довго — приватизація Ощаду вже не за горами. Це означає, що держбанку доведеться відмовитися від привілеїв, а його вкладники отримуватимуть такий же захист, як і клієнти інших банків.

Новий виток девальвації національної валюти може збільшити втрати вкладників багаторазово. Так вже було минулої кризи: 130 000 клієнтів не змогли повністю повернути свої вклади — адже в результаті знецінення гривні їх депозити перевищили заповітні 200 тис грн.

Про те, коли держава зможе підняти гарантовану суму, і банки, які ведуть ризикову політику, в інтерв'ю «Мінфіну» розповів заступник директора — розпорядника Фонду гарантування вкладів фізосіб (ФГВФО) Андрій Оленчик.

Про підвищення суми гарантування 

Вже кілька років точаться дискусії стосовно підвищення розміру граничної суми відшкодування за вкладами в банках-банкрутах. Що заважає Фонду підвищити її вже зараз?

Питання підвищення гарантованої суми відшкодування давно назріло. Останній раз цю суму збільшували ще у 2012 році – тоді вона зросла зі 150 до 200 тис грн. З того часу багато що змінилось і в країні, і в банківській системі. Відтоді гривня серйозно знецінилась. І якщо у 2012 році сума відшкодування була еквівалентною майже $25 тис, то сьогодні – менше $8 тис. І це суттєво впливає на довіру людей до банків і готовність розміщати кошти на депозит. Адже ті вкладники, які мали валютні депозити в період девальвації гривні, опинились у ситуації, коли їх вклади за короткий проміжок часу в перерахунку перевищили 200 тис грн і вони стали кредиторами четвертої черги. Реальність така, що шансів повернути свої кошти у них майже нема. Адже з 95 банків, які ліквідовувались Фондом, лише в 11-ти дійшли до задоволення вимог кредиторів четвертої черги. При цьому, погасити повністю або близько половини таких вимог вдалося лише в чотирьох великих банках.

Але підвищення суми неможливе без створення відповідних передумов. По- перше, Фонд гарантування має зберігати стійку фінансову позицію. По-друге, співвідношення коштів Фонду до депозитного портфелю фізичних осіб має складати не менше 2,5%.

Яка гарантована сума відшкодування Фондом є оптимальною?

Підвищення гарантованої суми має проводитися у декілька етапів, але перший «стрибок» повинен бути суттєвим. Якщо цю суму підвищити незначно, то рівень довіри до українських банків не зросте настільки, щоб повернути великі вклади в банківську систему. Ми вважаємо, що спочатку потрібно підвищити, наприклад, до 600 тис грн, адже гривня знецінилася втроє. Цей рівень дозволить гарантувати левову частину вкладів, а це 90% – за кількістю. За сумою депозитів це дозволить покрити до 70% від загального об'єму. На сьогодні ми гарантуємо 98% вкладів за кількістю і 43,8% від загальної суми коштів.

Це буде перше підвищення. А далі?

Верхня планка встановлена Директивою 2014/49/ЄС. Згідно з нею, граничний розмір застрахованих вкладів має становити 100 тис євро. Ми планували імплементувати цю євродирективу до кінця 2019 року. Цього не сталося, але цей крок неминучій.

До речі, відповідно до цієї директиви доведеться вирішити і питання гарантування вкладів юридичних осіб та вкладів у кредитних спілках. Ми будемо пропонувати графік поетапного збільшення суми гарантування протягом 7-8 років.

Читайте також: Скільки банки готові доплачувати за великі депозити

Якби підвищили цю суму сьогодні, банкам довелось би сплачувати більший розмір внесків до Фонду?

Ні, сума коштів у Фонді є достатньою для підвищення гарантійної суми до 600 тис грн уже сьогодні. Але варто пам'ятати, що Фонд має зобов'язання за кредитами, які він отримав у 2014-2015 роках від НБУ та Міністерства фінансів. На даний момент ми повністю погасили наші зобов'язання перед НБУ в розмірі 25,6 млрд грн (основна сума та відсотки) і вже 15,6 млрд грн повернули Мінфіну. Наш борг перед держбюджетом зараз складає близько 50 млрд грн. Якщо не буде серйозних потрясінь в банківській системі, ми зможемо повернути ці кошти до 2031 року, як і планувалось. При цьому ми зможемо утримати показник співвідношення наших коштів до депозитів на рівні 2,5%.

Основна проблема – у відсотках, під які держава позичила нам ці гроші. Якби ми не почали погашати ці кошти достроково, ситуація б була дуже складна: на 50 млрд грн тіла кредиту Фонду довелось би сплатити 68 млрд грн відсотків. Це несправедливі умови. Але ті гроші були потрібні терміново, і на інших умовах нам їх не давали.

Протягом 2014-2019 років ФГВФО виплатив майже 90 млрд грн відшкодування 2 мільйонам владників. Але час змінився, і в нових умовах необхідною та справедливою є реструктуризація цього боргу. Лише в цьому випадку ми будемо впевнені, що створено реальні умови для першого етапу підвищення граничної суми.

В Мінфіні усвідомлюють необхідність реструктуризації?

Так, ми вже двічі обговорювати це питання на засіданнях Ради з фінансової стабільності. Усвідомлюють це і наші міжнародні партнери – Світовий банк та МВФ. Але до рішень справа поки не дійшла. У світовій практиці такі запозичення здійснюються на безповоротній основі або на поворотній, але за рахунок учасників ринку і на дуже довгий строк. Звісно, в наших умовах це виглядало б неприйнятно, адже більше половини банків виведено з ринку, а обсяг депозитного портфелю зменшився.

У вас є план «Б»?

Варіантів лише два – або Мінфін проводить реструктуризацію відсотків на прийнятних для нас умовах, а з тілом кредиту ми поступово розберемось. Або державі доведеться списати ці зобов'язання. Адже замість того, щоб сплачувати мільярди гривень відсотків державі, ми могли б спрямувати ці кошти на відшкодування збитків кредиторів і мати підґрунтя для збільшення граничної суми.

Читайте також: 5 способів підвищити ставку за депозитом

Які умови реструктуризації були б для прийнятними для Фонду?

Ми запропонували три сценарії. Пошуком оптимального рішення займається робоча група при Раді з фінансової стабільності. На її засіданнях звучали пропозиції перевести в умовні зобов'язання не лише відсотки, а й частину тіла кредиту. Але ми пропонуємо реалістичний сценарій – тіло кредиту ми зможемо повернути. Ми розраховували, що таке рішення буде прийняте в першій половині 2019 року, але вибори завадили цьому процесу. Маємо надію, що в 2020 році питання буде вирішене.

Про довіру до банківської системи

Чи можна говорити, що після кризи 2014-2017 років вдалось уже відновити довіру до банківської системи?

Довіра відновлюється поступово. Серед позитивних факторів для вкладників – укріплення гривні. Згідно з дослідженнями, за останні два роки кількість людей, які цікавляться депозитами і вкладають гроші в банки, зросла. Ми бачимо певні позитивні зрушення, починаючи з 2016-го року й до сьогодні. А з початку поточного року загальна сума коштів на депозитах фізичних осіб зросла на 5% і становила понад 450 млрд грн. При цьому частка вкладів у гривні почала переважати над часткою вкладів у доларах і євро – у значній мірі на це вплинув рівень відсоткових ставок за депозитами у гривні та в іноземній валюті. Але якщо порівнювати ті показники, які були в докризовий період, з тими, що ми маємо зараз, то говорити про реальні позитивні тренди поки рано. Фактор знецінення валюти в період кризи значною мірою підірвав довіру населення до банківської системи. Окрім того, є 130 тисяч вкладників, які не повністю отримали свої кошти, зокрема тому, що їх вклади в результаті знецінення гривні перевищили суму в 200 тис грн. Якщо ми не доберемось до власників ліквідованих банків, то шансів отримати свої кошти у цих вкладників не буде. І це б’є по довірі.

Читайте також: Доларизація депозитів зросла. Українці несуть валюту в держбанки (огляд)

Хто ці 130 тисяч? Це середній клас, активна група людей. На них припадало до 60% вкладів тих років. І саме вони були основою формування ресурсної бази банків. Якщо вони не отримують кошти, важко говорити про довіру. Ніхто з колишніх власників банків-банкрутів не поніс покарання, держава не запропонувала жодного механізму, аби компенсувати втрати кредиторів. Для відновлення довіри до банків має бути політичне рішення щодо цих людей.

Чи змінилася ситуація з розглядом справ щодо притягнення до відповідальності колишніх власників неплатоспроможних банків правоохоронними органами та судами?

— Що стосується судів, то ситуація, на жаль, не змінилась жодним чином. А от на рівні Генпрокуратури зміни є, з новим керівництвом ми почали будувати ефективний діалог. І з’явився шанс на те, що найбільш резонансні справи будуть розслідуватись. З СБУ та МВС співпраця зберігається, але ситуація якісно не змінилася.

Що насправді заважає притягувати до відповідальності колишніх власників неплатоспроможних банків?

— У правоохоронні органи Фондом гарантування вкладів подано близько 5,5 тисяч заяв. Серед них – близько 450 заяв щодо власників істотної участі та топ-менеджерів неплатоспроможних банків за різними видами злочинів, які завдали шкоди на загальну суму понад 200 млрд грн. Наше завдання – повернути по-максимуму банківські активи, які були виведені, але поки ефект – близький до нуля.

Зараз основний наш пріоритет – робота за цивільними позовами, в тому числі, в судах закордонної юрисдикції. Нещодавно ми створили окреме управління з супроводу судових кейсів щодо власників великих банків. Ми будемо залучати юридичні компанії для роботи в судах – і українських, і закордонної юрисдикції. Основною проблемою є те, що закордонні судові процеси довгі і дуже дорогі. Раніше ми могли працювати лише за схемою success fee, тобто виплачувати винагороду тільки по факту перемоги у справі. Зараз ми впроваджуємо змішану систему оплати, щоб компенсувати поточні витрати, але основний гонорар – це відсоток від стягнутої суми.

Які у вас складаються стосунки з новою владою?

Ми бачимо розуміння з боку президента та РНБО. Адже кейси стосовно притягнення до відповідальності колишніх власників неплатоспроможних банків пріоритетні і для РНБО. Таке ж порозуміння в нас є і з Кабміном. Історії взаємовідносин з Верховною радою поки немає, бо жоден законопроект стосовно Фонду ще не розглядався.

Звучали різні оцінки від депутатів щодо роботи Фонду…

— В парламенті багато різних депутатів з різними оцінками. Кожен будує свої публічні комунікації, як вважає за потрібне. Якщо дійде до офіційних звинувачень, ми будемо реагувати на це. Але в переважній більшості випадків – це просто висловлювання своєї приватної думки, на які кожен безумовно має право.

Ощадбанк – сьогодні єдиний банк, який не є учасником Фонду гарантування, попри кілька спроб змінити цю ситуацію на законодавчому рівні. Чи планується його приєднання до Фонду найближчим часом?

Ситуація з Ощадбанком створює нездорову конкуренцію. І 49-а євродиректива передбачає, що на ринку не може бути банків, які не беруть участь у системі страхування вкладів і мають умови більш вигідні, ніж інші.

Питання членства Ощадбанку у Фонді стабільно входить у топ-5 питань реформування системи гарантування вкладів. Свого часу, у 2001 році, було прийняте політичне рішення – не включати в систему гарантування Ощадбанк. На той час він був основним банком, що обслуговував населення, на позабалансовому рахунку обліковувалися заощадження, розміщені в установах Ощадного банку СРСР. Але ситуація змінилась, Ощад став одним із універсальних банків. Ми кілька разів намагалися прийняти законодавче рішення і змінити його статус. Але завжди і в Мінфіні, і на Грушевського знаходилися ті, хто готовий був відстоювати унікальний статус Ощадбанку. Зараз політичне рішення прийняте – Ощадбанк приєднається до Фонду.

Про ризикову депозитну політику

Як Фонд гарантування контролює банки, які ведуть ризикову депозитну політику? І наскільки вона є небезпечною для вкладників?

Такі банки є, але їх не дуже багато. Особливо складною ситуація була в 2013 році, адже втрата активів у Криму та на Донбасі, погіршення якості кредитного портфелю призвели до того, що банкіри всіма правдами і неправдами залучали кошти, подекуди будуючи фінансові піраміди. Зараз теж є такі фінансові установи, але їх небагато. Це кілька дрібних банків.

Ми застосовуємо систему диференційованих зборів у Фонд в залежності від ризиковості депозитної політики – для банків, які встановлюють невиправдано високі ставки за депозитами, ми запроваджуємо підвищуючі коефіцієнти, тобто вони платять у Фонд більше. При розрахунку внеску для кожного банку враховується також його капітал і ліквідність.

На ринку склалась цікава ситуація, коли НБУ знизив облікову ставку до 15,5%, а банки залучають депозити під 18,5%. Хоча є всі передумови залучати дешевше. Чи є це ризиковою депозитною діяльністю?

Звісно, є стандартний діапазон коливання ставок на ринку в залежності від потреби в ліквідності банків. Але коли банк виходить за межі цього діапазону, то треба розбиратись, чому йому знадобилось вмикати «пилосос». Не завжди це означає, що в банку проблеми, але завжди це свідчить про те, що ситуацію слід контролювати. Ми дивимося на середньозважену ставку і від неї вже рахуємо коливання.

Українцям, вклади яких не перевищують 200 тис грн, нема про що хвилюватися – Фонд гарантовано відшкодовує такі суми коштів у повному обсязі, в разі визнання банку неплатоспроможним. Але якщо вклади перевищують суму 200 тис грн, ситуація дещо інша – є певні ризики і варто проявляти обережність. Ми завжди закликали вкладників бути обачними та приймати зважені рішення.

Останнім часом особливої популярності набули депозити з прогресивною ставкою. Проте недосвідченому вкладнику часом важко розрахувати реальну ставку за вкладом. Чи вбачаєте ви в цьому ризик для вкладників?

Банки будують свою ринкову політику, як вважають за потрібне, але в тих межах, які встановлені законодавством. Питання в тому, наскільки це добросовісно робиться банками. В багатьох ситуаціях це виходить за межі цивілізованої маркетингової політики та може становити загрозу дотриманню прав споживачів.

Як тільки ми бачимо проблему, то обов’язково реагуємо в межах наявних можливостей. Якщо по конкретних випадках ми маємо повноваження застосовувати санкції – ми це робимо. Якщо ж ситуація виходить за межі наших повноважень – інформуємо про неї НБУ. Але треба визнати: часто достатньо звернути увагу банку на те, що саме він має виправити, і ситуація нормалізується.

Депозити з прогресивними ставками і зараз є у більшості великих банків…

Штрафів за ці порушення нам ще не доводилося застосовувати. В цьому випадку нас цікавить, чи не приховує банк від вкладника реальні умови депозитного договору чи індивідуальні умови вкладу, на які не поширюється гарантія Фонду.

Але це має бути комплексна робота. Обов'язок держави – регулювати ринкову політику. Окрім пруденційного нагляду за ризиками банків, має бути також контроль над дотриманням правил діяльності на ринку. Досі в Україні цього не здійснює жоден фінансовий регулятор. Але це обов'язково має бути, як і посилення захисту прав споживачів.

Про наслідки спліту

За законом про спліт до НБУ перейде функція регулювання діяльності кредитних спілок та страхових компаній. Чи можливе розширення функцій Фонду гарантування щодо вкладів у кредитних спілках та договорів страхування життя, автоцивілки?

З 1 липня 2020 року регулювання переважної більшості небанківських фінансових установ перейде до компетенції НБУ. І вже зараз ідуть розмови про варіанти розширення гарантійних функцій Фонду на деякі з них, а саме – на кредитні спілки та лайфові страхові компанії. Згідно з уже згаданою євродирективою, гарантії необхідно поширити на всі кредитні установи, що залучають кошти населення. А в Україні єдиним різновидом небанківських фінансових установ, які мають таке право, є кредитні спілки. Тому очевидно, що кредитні спілки рано чи пізно приєднаються до Фонду. Така ж можливість існує і для лайфових страхових компаній. Але коли це стане можливим, я не берусь судити.

З одного боку логічно, що функцію адміністрування візьме на себе Фонд гарантування, адже створювати окремий фонд щодо небанківських фінансових установ – економічно недоцільно. З іншого боку, обов'язковою передумовою розширення кола учасників системи гарантування є наявність ефективного пруденційного нагляду за учасниками ринку. Крім цього, має належним чином функціонувати другий рівень захисту, а саме дієва система оздоровлення і врегулювання діяльності небанківських фінансових установ. Поки що стосовно небанків ні того, ні іншого ми не спостерігаємо.

Ми маємо розуміти реальну ситуацію на небанківських ринках, регулятор повинен мати можливість надавати стабілізаційні кредити. Тому ми не поспішаємо з ініціативами в цій частині. Що стосується фондів МТСБУ, то ми не бачимо тут передумов для розширення функцій Фонду. Адже договори ризикових страхових компаній – це не накопичення заощаджень людей.

Коли, на вашу думку, КС та лайфові страхові компанії можуть приєднатись до Фонду?

Поки про це говорити рано, оскільки НБУ ще не розробив регуляторну базу для небанківських фінансових установ. І досі незрозуміло, якою буде політика щодо них. З одного боку, може виникнути ситуація, коли небанківські компанії просто механічно, без жодних якісних змін перейдуть під нагляд НБУ від Нацкомфінпослуг – регулятора, який має бути ліквідований. І таким чином, нічого не зміниться. На фінансовому ринку залишаться фінансові установи, яким там не місце, – це різні схемні компанії або такі, що мають серйозні фінансові проблеми. Потім ці установи можуть транзитом попасти в Фонд, але нас це не влаштовує. З іншого боку, може бути друга крайність – коли НБУ застосує до небанківських фінустанов, не враховуючи їх специфіку, ті підходи, які вже існують щодо банків. Це може призвести до вимушеної зачистки тієї частини ринку, яка ефективно працювала. Ми поки не знаємо, що буде робити Нацбанк у цьому напрямку та наскільки якісно вдасться трансформувати цей ринок. Тільки коли з’явиться регуляторна база для небанків, можна буде обговорювати питання їх включення до системи гарантування. Але не раніше.

Зазначу, що в систему гарантування мають бути включені тільки здорові небанківські фінансові компанії. Ми проти того, щоб включати в Фонд установи, які вже по факту є банкрутами або знаходяться на грані банкрутства, а також такі, що є схемними та займаються протиправною діяльністю. Крім цього, Фонд має гарантувати вклади лише по тих компаніях, які будуть визнані неплатоспроможними після набуття ними статусу учасників Фонду. Оскільки раніше в деяких законопроектах ми бачили пропозиції, щоб Фонд покривав потенційно втрати по тих установах, які його учасниками ніколи не були. Зокрема, це стосувалося лайфових страхових компаній – пропонувалося зробити їх учасниками Фонду та розширити функції відшкодування також на банкрутства, які відбувалися ще з 2011 року. На мою думку, це неприйнятно і цього не буде.

Спілкувалася Регіна Дацюк