Блокування кордону: що стоїть за протестами польських фермерів

Шабаш на україно-польському кордоні триває. Викликаючи супернегативні емоції українців. Які спрямовуються або на всіх поляків. Несправедливо. Або на українських дипломатів. Ще більше несправедливо.

Українська сторона рада була б щось зробити. Але фізично не може. Бо у протестувальників немає проблем із Україною. І вимоги в них не до української сторони. І навіть не до польської влади. То ж шукати домовленість з польським урядом марно.

То в чому ж проблема?

В чому проблема польських фермерів?

Є дві основні проблеми. Перша — то ціна. За останній рік ціна на зерно та кукурудзу на світових ринках впала на 30%. І зараз знаходиться десь на рівні 2021 року. Ще до того, як світ поринув у рекордну за 40 років інфляцію. І це ціна не на ринку під Краковом, на який раптом потрапило українське зерно. Ні. Це ціна на світовому ринку. Одна-єдина на весь світ. І транзит українського зерна через польську територію на цю ціну мало впливає.

Друга проблема — зелений перехід. А саме боротьба зі зміною клімату і порятунок навколишнього середовища. Грета Тунберг і Ко в дії. Сільське господарство в ЄС має відмовитися від ефективної хімії (захисту рослин) і перейти на біометоди. А це менш ефективний і дорожчий метод.

І фермери у всій Європі протестують проти цього. І вимагають більше дотацій. Не від Києва. І не від Варшави навіть, а від Брюселя. І ці протести набувають різних, але завжди дуже радикальних форм.

І все це накладається на проблемну модель аграрного ринку Європи, і особливо Польші. Де сільське господарство — не бізнес, де, як в Україні, і фермери, і аграрні підприємства побільше, заробляють грубі гроші. Ні. Це соціалка. Де люди отримують дотації. Просто, щоб вони сиділи в селі і не їхали до міста. І байдуже, що вони неефективні і неконкурентні. Просто хай сидять.

Пам’ятаєте, як українські популісти всі вуха прожужали про суперпольську модель аграрного бізнесу. Де є понад мільйон фермерів.

І от обличчя цієі моделі. Рагулі на дотаціях, що з посмішкою висипають українське зерно з вагонів. Отаке обличчя української аграрки ви б хотіли бачити?

Тому проблема не в поляках. Проблема в соціалізмі і в цілій соціальній групі паразитів, який він породив. І ці паразити битимуться за свої гроші. Бо вони не здатні, на відміну від українських аграріїв, заробляти гроші без дотацій.

Чому кордон України?

По-перше, це ефективно. Їх же вимоги адресовані Брюселю. Вони знають, що для влади ЄС підтримка України — то пріоритет. Тому б'ють, куди боляче.

Ну і російський вплив, звісно. Росіяни не можуть створити протест. Але росіяни завжди використовують наявні проблеми в системі, щоб тиснути. І вони за допомогою своїх агентів і корисних ідіотів намагаються спрямувати цей протест проти України. Бо якщо 10 % американців вірять, що Земля пласка, то чому б частині неосвічених людей з польського села не повірити в «українську змову».

І одночасно росіяни намагаються викликати ненависть українців до поляків. Та сама картинка з висипанням зерна під камеру — це якраз удар по психіці українців. Знають, куди бити. Знають, як провокувати. І нерозумно з нашого боку вестись на ці провокації.

І ні, поляки не закуповують російське зерно. Польша, в принципі, — експортер зерна, їм не потрібен імпорт космічного обсягу у 12 млн тонн. Це фейк, який чомусь підхопили багато хто в Україні, не перевіривши цю інформацію на критерій відповідності здоровому глузду.

Чому поляки не виступають проти?

Поляки — не фермери. Та сама історія. У вас в країні понад мільйон цих фермерів на дотаціях. У них є сім'ї. Друзі. Це дуже багато народу. Тому ви не виступатимете проти. Навіть якщо їх методи вам не подобаються. Тим паче, на Заході завжди поважають право соціальних груп на боротьбу за свої інтереси. Чи ви думаєте, що парижанам подобається, коли французькі фермери закидують Париж багном? Звісно, ні. Але для французів право на протест за свої права найважливіший. Та сама історія з поляками.

То що робити українцям?

Звикати. В ЄС таке постійно. І вступ України до ЄС супроводжуватиметься такими шабашами. Від цього нікуди не подітись.

По-друге, через Польшу йде лише 5 % від українського аграрного експорту. Розумно було б перенаправити ці обсяги. Щоб нічого не вести через Польшу. І тоді створювати проблеми на кордоні у польских фермерів не буде приводу.

А головне — зберігати холодну голову. Не давати росіянам спровокувати ненависть до Польші та поляків. Не давати козирі проросійським силам в Україні, які мімікруватимуть під євроскептиків.

Автор:

Iнвестиційний банкір Фурса Сергій

Dragon Capital