Пенсійна реформа: чому небезпечно довіряти державі гроші майбутніх пенсіонерів

Де забуксувала пенсійна реформа

Зараз багато розмов на тему пенсійної реформи, яку намагаються реалізувати в нашій країні вже років 20. А «ось-ось запустимо другий рівень» тільки на моїй пам’яті вже присутнє в інфопросторі років 12.

Перший рівень існував завжди (солідарна система). Третій існує вже понад 20 років. Це пенсійні фонди, куди роботодавці і самі учасники з власної ініціативи вкладають кошти, щоб після виходу на пенсію учасники могли скористатися зібраними коштами.

Проблема — у введенні другого рівня, який передбачає нормативні відрахування для всіх громадян за накопичувальним принципом і з індивідуальним обліком. І ця проблема безпосередньо пов’язана з можливостями бюджету країни і довгостроковим підвищенням тиску на дохідну частину солідарної системи.

Але, крім економічного аспекту, є декілька рівнів цієї проблеми, які ставлять під сумнів доцільність реалізації другого рівня Пенсійної реформи у певних форматах.

До пенсійної проблематики в мене особливе відношення, бо маю досвід 11 років управління активами двох пенсійних фондів. Крім того, я багаторічний вкладник одного з них.

Ще й до того — 15-річний учасник пенсійної програми в лайфовій страховій компанії. 7 років тому брав активну участь у законотворчості щодо управління активами пенсійних фондів.

Якщо говорити простою мовою, то впровадження другого рівня державою і професійними учасниками бачиться по-різному. Професійні учасники вважають, що кошти, примусово зібрані з громадян через роботодавців, мають піти до вже існуючих пенсійних фондів, як це реалізовано у розвинутих західних країнах.

А наша держава, в особі тих, хто на законодавчому рівні просуває реформу, бажає створити надструктуру в державі (фонд), якою сама держава і управлятиме.

І ось такий варіант, особисто мене, і, думаю, всіх, хто знає, як в нашій країні створюються «годівниці» для друзів і родичів, не задовольняє від слова «зовсім».

Особисто я не здивуюся, коли у такому створеному фонді ми побачимо друзів і родичів можновладців, яким призначать феєричні зарплати за те, що вони розміщуватимуть кошти в ОВДП, на депозитах державних банків, і в ті активи, які їм скажуть ті, хто їх туди поставить.

Тому, дуже ймовірно, що мине декілька років, і у цього фонду виникнуть проблеми, подібні до тих, які виникли у колись найбільшого пенсійного фонду НБУ та Мінфіну. І з того фонду учасники почали тікати у відкриті пенсійні фонди, які знаходяться під управлінням досвідчених керуючих у незалежних КУА.

Тому, якщо відразу зробити так, щоб кошти розподілялися між відкритими пенсійними фондами, і КУА конкурували за обсяг коштів дохідністю на фоні невисокої волатильності, то я, особисто, обома руками за другий рівень, і довгоочікуване завершення пенсійної реформи.

Якщо ж держава піде шляхом неконкурентного державного управління, то така пенсійна реформа буде шкідливою і дискредитує саму ідею державного накопичувального рівня, коли суттєва частина інвестиційного доходу проїдатиметься «своїми людьми» і тими, хто їх поставив, при загальній ефективності, яка буде суттєво нижче професійної.

Як можна накопичити на пенсію зараз

Накопичувальний принцип реалізується і на другому, і на третьому рівні. Другий — ризиковіший. Хто хоч трохи «в темі» знає, що керуючись загальнодержавними інтересами, росія, і навіть Польща, запускали «лапу» в особисті накопичення громадян.

А ось відібрати, або обмежити використання коштів у недержавних пенсійних фондах держава не має механізмів.

Тому варто розвивати, передусім, третій рівень. Проте, це дуже витратний процес. Лайфові страхові компанії і потужні КУА, які розвивають свою мережу агентів, або користуються послугами брокерських агенцій, це добре знають.

Але це та «закваска», яка поступово «заквашує» суспільство ідеєю фінансової відповідальності з молодості за кожен день свого буття. І ринок, в особах великих операторів інвестиційного ринку, типу ICU, у яких є пенсійні фонди на будь-який смак і з різними стратегіями інвестування, може запропонувати громадянам самостійно і досить безпечно реалізувати свою фінансову безпеку у старості.

Лайфові страхові компанії теж досить потужно представлені в Україні. І вони роблять багато корисного для просування тої ідеї, яку ми виділили напівжирним шрифтом вище.

Але в них є серйозний мінус, як на мене. Увійшовши до програми, застрахована особа не може змінити страхову компанію.

У цьому виникає потреба, коли людина бачить, що компанія прямує до банкрутства або показує незадовільну дохідність при певних ризиках. А пенсійний фонд можна змінити на інший і перевести кошти під ефективніше управління.

Третій рівень нам доступний давно. Просто «совок» і, частково, постсовок (через виховання дітей), витравив із людей персональну відповідальність за свою долю, коли люди делегували відповідальність державі в обмін на обмеження свобод.

Участь у третьому рівні доступна будь-якому мешканцю в Україні, навіть не її громадянину. І жодних законодавчих новацій і зусиль для цього не потрібно. Це дорого і довго, але без вкрай неприємних «сюрпризів» від держави і з користю для зрілості суспільства.

Читайте також: Інвестори знову активно вкладають у новобудови: яке житло вони вимітають з ринку

Другий рівень в державному форматі продовжує курс на збереження персональної інфантильності громадян, коли держава приймає делегування відповідальності, але в обмін намагається створити годівницю для себе.

Автор:

Керуючий активами КУА «АРТ КАПІТАЛ Менеджмент» Король В'ячеслав