Заробітчанам шукатимуть роботу за кордоном безкоштовно

Одні експерти кажуть, що таким чином вдасться вигнати з ринку шахраїв, які хочуть нагрітися на наших співгромадян. Інші запевняють, що нові правила лише посприяють переділу ринку. «Мінфін» розбирався, що змінить для заробітчан новий закон.

Хто заплатить агентству

Вчора парламент прийняв у першому читанні законопроект №2365, в якому прописані суттєві зміни для агентств-посередників. Навести порядок на ринку послуг з працевлаштування влада намагалася і раніше.

Наприклад, минулого року в парламенті був зареєстрований законопроект №10153. Він пропонував створити при Мінсоцполітики спеціальне відомство по заробітчанах. А їх самих вносити до реєстрів, видавати спеціальні картки. Новий регулятор мав би в тому числі, контролювати агентства-посередники.

Але, мабуть, найскандальніша норма — про створення окремого фонду добробуту українських мігрантів. Передбачалося, що заробітчани сплачуватимуть до нього внески, а натомість зможуть розраховувати на допомогу в разі проблем за кордоном.

Читайте також: Чи зможуть наші заробітчани працювати на Європу з дому

В профільному співтоваристві відразу ж заговорили про спроби обкласти заробітчан новим податком. Суспільний резонанс виявився настільки великий, що проект в підсумку відкликали.

Але ідея навести порядок із закордонним працевлаштуванням нікуди не поділася. Тому з'явився новий проект — №2365.

Він виглядає більш скромно, ніж попередній. Основні нововведення прописані для агентств, що надають послуги з працевлаштування за кордоном.

По-перше, хочуть скасувати їх ліцензування. Замість ліцензій агентства отримуватимуть дозволи на роботу. Також компанії внесуть до спеціального реєстру і перевірятимуть їх діяльність.

«Отримання ліцензії — складна бюрократична схема. Я знаю випадки, коли агентство шість разів подавало документи, але в підсумку все одно отримало відмову. Але якщо є вихід на потрібного чиновника, ліцензію можна купити. Тобто, ліцензування не виконує свою головну функцію — контролю над ринком. Зате ускладнює життя законослухняним агентствам», — вважає голова Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобійник.

По-друге, документ встановлює заборону для агентств брати гроші з претендентів на роботу. Всі послуги з підбору вакансії і організації виїзду повинні стати повністю безкоштовними для людей.

Читайте також: Wizz Air відновлює польоти з України

Передбачається, що платити за все будуть роботодавці. «Власне, пропонується механізм, за яким працюють рекрутингові агентства з підбору вакансій в Україні: роботодавець дає агентству заявку і за підсумком оплачує її виконання. Людина при цьому нічого не платить», — пояснив Воскобійник.

На його думку, це дозволить вирішити головну проблему ринку посередницьких послуг з працевлаштування за кордоном — прибрати з нього шахраїв. Вони беруть з здобувача по 100-500 євро, нібито за пошук роботи. Але в підсумку просто «зникають» або ж відряджають за кордон на міфічну вакансію.

Притягти таких посередників до відповідальності непросто. У договорах, які вони підсовують довірливим українцям, зазвичай прописано, що плата вноситься за «інформаційні послуги».

По-третє, у законопроекті передбачені жорсткі штрафи для агентств за порушення правил роботи (зокрема, за платні послуги для шукачів) — до 2-5 тис. неоподатковуваних мінімумів (34 тис. — 85 тис. грн). Як розраховують автори законопроекту, це повинно стати вагомим аргументом для посередників дотримуватися закону.

Як продають роботу мрії

Проблема масового шахрайства з працевлаштуванням за кордоном дійсно існує. «Людям обіцяють роботу буквально в будь-якій країні, навіть там, куди нашому заробітчанину потрапити дуже складно, скажімо, у Великобританії, Норвегії, Франції та ін. Але є умова — потрібно заплатити до 500 євро. Як правило, після цього «посередник» просто зникає разом з вашими грошима», — говорить Воскобійник.

Розмах тіньового бізнесу на заробітчан вражає. Якщо в 2017 р. Польща видала близько мільйона дозволів на роботу для українців, то через легальні агентства було влаштовано лише 12,4 тис. осіб.

Читайте також: Держава, яка скасує податок на доходи, отримає джокер в новій економіці

В 2018 р. з 1,8 млн запрошень, через офіційних посередників пройшло 12,5 тис. українців. Тобто через легальні агентства влаштовується менше 1% всіх заробітчан. Більш свіжої статистики немає, але ситуація останнім часом погіршилася.

За словами Воскобойника, тільки по роботу в Польщі до «сірих» посередників звертається не менше 280-360 тис. чоловік на рік. Якщо припустити, що кожен з них заплатив хоча б 100 євро, отримаємо приблизний обсяг тіньового ринку — 28 -36 млн євро тільки з Польщі. Тобто на кону величезні гроші, що приваблює в цей «бізнес» все більше посередників.

Як відзначає аналітик ринку праці Тетяна Пашкіна, останнім часом вони все частіше маскуються під законослухняних, тому вирахувати шахраїв не просто.

«Ми будемо домагатися, щоб до другого читання у проект внесли пункт про те, щоб навіть у рекламі зарубіжних вакансій обов'язково потрібно було вказувати — здобувач нічого не платить. У цьому випадку недобросовісним посередникам буде складно пояснити, чому в підсумку вони вимагають гроші», — розповів експерт.

Втім, тут є нюанс. Гроші з шукачів зараз беруть не тільки фірми — шахраї, але і добропорядні посередники, правда, там сума менша — близько 600 грн.

«Для агентства це свого роду гарантія, що людина не передумає їхати, тобто роботу їй шукатимуть не даремно», — говорить Пашкіна.

6 ознак «лівого» агентства

Вирахувати несумлінного посередника можна за такими ознаками:

• відсутність ліцензії;
• відсутність компанії в переліку фірм, які займаються закордонним працевлаштуванням на сайті Держслужби зайнятості;
• офіс агентства знаходиться в «підпіллі», скажімо, в квартирі або гуртожитку;
• однобокий опис пропонованої вакансії. Мають бути вказані як плюси, так і мінуси роботи. Якщо все занадто ідеально, це відразу повинно викликати підозру;
• ідеальні відгуки на спеціалізованих сайтах і в соцмережах на тлі повної відсутності критичних зауважень. Це може свідчити про те, що агентство «підчистило» репутацію;
• відсутність чітких і зрозумілих відповідей на запитання про роботу та виїзд за кордон — хто платить за проживання і харчування, чи є у роботодавця штрафи, чи вчасно він платить зарплату і т. д.

«Якщо є «дзвіночки» хоча б по одному пункту, краще не працювати з таким посередником», — говорить Пашкіна.

Дрібним не залишиться місця

Законодавці хочуть, щоб за послуги посередників платили виключно роботодавці. Варто зазначити, що і зараз це практикується. Але далеко не всі компанії готові щедро оплачувати підбір робітників в Україні.

Лише деякі перераховують гроші за передоплатою, більшість платить вже за фактом «поставки» робітників, а в деяких випадках — після випробувального терміну.

Тобто, заборона брати гроші з претендентів може вдарити не тільки по шахраях, але і по невеликих агентствах, у яких ще не напрацьована база платоспроможних роботодавців. Зате у виграші залишаться великі агентства з працевлаштування. Не виключено, що це позначиться на обсягу пропозиції вакансій — він звузиться.

«Такий підхід може свідчити про спробу переділу ринку. Далеко не всі європейські роботодавці кинуться оплачувати пошук робітників. До того ж багато українців працюють за кордоном неофіційно, а в цьому випадку роботодавець точно нічого не буде платити», — говорить Аналітик інституту Growford Олексій Кущ.

Також, на його думку, сумнівним виглядає аргумент про те, що за допомогою штрафів можна викорінити шахрайство. «Де ви бачили шахраїв, які шикуються учергу на оплату штрафів. Їх потрібно виявляти і карати жорсткіше, а не штрафувати», — говорить експерт.

«Все це більш скидається на спробу налагодити свого роду «експорт трудових ресурсів», коли ті ж європейські роботодавці повинні будуть домовлятися про постачання робочих рук» з певним пулом агентств. Це нагадує нещодавні домовленості наших влади про організації чартерів на збір ягід у Фінляндії», — додав Кущ.

Законопроект розкритикували і в Головному науково-експертному управлінні Верховної Ради. В його висновках, зокрема, сказано, що заміна ліцензування на декларування (тобто, отримання дозволів на роботу) для посередників навряд чи посилить захист заробітчан.

Адже «ліцензування передбачає жорсткіший контроль за роботою суб'єкта господарської діяльності». Зокрема, органи ліцензування уповноважені проводити планові і непланові перевірки. А якщо працювати просто за дозволом, таких перевірок вже не буде. Тобто виходить, що заробітчани виявляться не такими вже захищеними, як обіцяють автори законопроекту.

Надія Маркова