Коли зникне поняття «немає грошей»

Чому так відбувається і як змінити ситуацію, розповів «Мінфіну» аналітик ІГ «Універ» Михайло Федоров.

Формула розвитку економіки

Майже завжди економіку вимірюють грошима, гривнями, доларами, номінальними або реальними значеннями, але, якою б не була економіка будь-якої країни у своєму розмірі, у всіх країн майже завжди є 100% від ВВП. І в цьому контексті в світі все відносно, і економіка в цьому плані не є винятком.

Поняття бідна країна чи багата країна можуть бути умовними, якщо подивитися на проблему з іншого фокуса.

У різних країн 100% ВВП за видатками всередині економіки діляться по-різному. У одних країн 70% іде на споживання, а 30% на інвестиції.

У інших на споживання йдуть ті ж 70% від ВВП, а на інвестиції всього 10% від ВВП. Решта 20% ВВП виливаються у відтік капіталу або ж резервування в іноземних валютах та активах. Останнє так само, по суті, є відтоком капіталу, тому країна де факто у своєму розпорядженні має лише 80% від свого ВВП.

І є країни третього типу, у яких є 110% від ВВП, де додаткові 10% виходять за рахунок припливу капіталу з тих країн, звідки капітал йде.

Україна, на жаль, відноситься до тієї частини країн, звідки гроші, замість інвестицій, йдуть з країни.

Формула розвитку будь-якої економіки досить проста. На інвестиції має йти 30% від ВВП і вище. Інвестиції в розмірі 10% часто не покривають просту амортизацію в економіці, тобто знос фондів. І з такими інвестиціями економіка постійно скорочується. В України вже майже 30 років відбувається саме це. Інвестицій майже немає, і нового будується дуже мало.

Читайте також: У 2019 році прискорився приріст прямих інвестицій в Україну

Проблема економіки України полягає в тому, що спільний пиріг скорочують майже всі люди, і бідні, і багаті, і чесні, і не дуже.

Прості люди, які купують долари, вилучають гроші з економіки, так само як і корупціонери, і олігархи роблять країну біднішою, виводячи гроші з країни. Всі, хто виводить гроші з країни в тому чи іншому вигляді, скорочують потенційні інвестиції в економіці.

В результаті цього у розпорядженні країни залишається не 100% від ВВП, а лише 80% від ВВП. І тут починається найцікавіше. Всі політичні сили і не тільки політичні сили починають ділити решту 80% ВВП. Хтось хоче менше їсти, для того, щоб більше інвестувати, а хтось більше їсти на шкоду і без того мізерних інвестицій. І чим біднішою стає країна, тим складніше стає інвестувати, оскільки все більша і більша частка ВВП йде на споживання. І все це призводить до хибного кола бідності і на вигляд до безвихідної ситуації.

Читайте також: НБУ прогнозує в 2020 році падіння економіки на 5%

На роздоріжжі

Є два абсолютно різних ключових підходи в розвитку економіки, які суперечать один одному. Хто повинен будувати економіку? – Держава чи приватний капітал?

У першому варіанті країні треба будувати комунізм з Держпланом як в СРСР, або перейнятися ідеями Томаса Гоббса про освічений абсолютизм. В цьому випадку треба повністю відмовитися від демократії з усіма її плюсами, у тому числі відмовитися від визнання прав і свобод людини, адже інакше неможливо буде заборонити людям розпоряджатися своїми грошима на їх розсуд.

Змусити людей купувати ті товари, які запланує Держплан, і заборонити купувати інші товари, або виставити заборонні бар'єри для зовнішньої торгівлі. Треба підсилити державні інститути контролю, посилити репресивний апарат, тому що інакше приватні гроші розбіжаться з ще більшою силою, а чиновники будуть більше красти. Але все це ми вже проходили.

Чи ж треба будувати по-справжньому ринкову економіку, де держава не є головним будівельником і джерелом інвестицій. Головне завдання держави полягає у створенні умов для приватного капіталу, для того, щоб він міг вільно працювати. Держава повинна віддати приватній економіці дієздатність, повноваження і відповідальність. Скоротити надмірне регулювання, прибрати велику частину контрольних органів і послабити репресивну машину. Тоді приватний капітал зможе зітхнути вільно і буде менше тікати з країни, а буде більше будувати й інвестувати.

Але Україна, на жаль, поки що ще не побудувала повноцінної ринкової економіки, і в той же час Держплану та командно-адміністративної системи теж вже немає. Тому склалася, образно кажучи, серединна ситуація при якій ніхто не будує і не інвестує. Країна однією ногою стоїть у ринковій економіці, а іншою ногою продовжує стояти на уламках командно-адміністративної системи, і ці осколки заважають ринку.

Читайте також: Як епідемія змінила економічні прогнози для України

Для приватного капіталу не створені умови для мотивованої праці, тому цей капітал йде з країни. І причому важливо розуміти, що капіталістом є майже кожна людина з грішми, в тому числі і з невеликою кількістю грошей, адже всі люди у питанні грошей керуються однією і тією ж мотивацією. Люди хочуть надійності і збереження, люди хочуть дохідності. І якщо умови для цього не створені, то гроші йдуть в інші країни з кращими умовами і в цьому їх не можна звинувачувати.

І в цьому плані абсолютно безглуздо говорити про українські гроші або іноземний капітал. Всі гроші однакові, з точки зору своїх бажань.

У вік глобалізації і демократії приватний капітал належить самому собі і може переміщуватися між країнами так, як йому буде вигідно. Тому якщо в країні немає умов для капіталу, то у цієї країни немає ніяких грошей, ні своїх, ні чужих.

Якщо ж у країні будуть створені умови для роботи приватного капіталу, то навпаки, поняття «немає грошей» не буде існувати. Якщо не вистачить своїх грошей, то на вигідні умови прийде іноземний капітал. І у країни буде в розпорядженні не 80% від ВВП, а 110% ВВП; не 10% інвестицій, а 40% інвестицій.

І в цьому контексті у країни є вибір, який вона, наскільки я розумію, вже зробила.

Для розвитку Україні треба до кінця добудувати ринкову економіку і повністю піти від уламків командно-адміністративної системи. Тоді країна зможе створити умови для нормальної роботи приватного капіталу, і він не буде тікати з країни, а буде працювати на неї. Тоді 80% від ВВП у розпорядженні країни перетворяться в нормальні 100% від ВВП, а в кращому випадку і в 110% від ВВП. І тоді розмір інвестицій збільшиться до потрібних 30% ВВП і вище. І країна буде розвиватися, а її економіка буде по-справжньому зростати.

Читати також: З якими втратами Україна вийде з кризи. Три сценарії

Немає демократії – немає ринкової економіки

Окрім ринкової економіки не можна забувати і про демократію, оскільки без нормального розвитку демократії, як показує практика, не вдається вибудувати і повноцінну ринкову економіку.

При будівництві демократичної держави потрібно орієнтуватися на основоположні принципи демократії, такі як рівність, свобода слова, непорушність права на приватну власність, права і свободи людини, принцип поділу влади та інші.

Ці принципи банальні, адже всі вони давно подані в підручниках і всім відомі. Однак важливо не тільки знати про них, а застосувати їх на практиці, а не тільки проголосити.

І якщо все зробити правильно, і побудувати по-справжньому ринкову економіку і демократичну державу, то приватний капітал запрацює і буде інвестувати в країну, більше того, в таку країну прийде й іноземний капітал. Обсяг інвестицій зросте до 30% від ВВП і більше, і економіка почне сталий розвиток. І такої ситуації як «немає грошей» просто не буде.

Обери свої інвестиційні інструменти та отримай Бонус від Мінфіну»