Що втратять Штати і світ, якщо долар втратить статус головної резервної валюти

Критики вказують, що рішення адміністрації США свідчать про хибне розуміння природи сучасної глобалізації. Логіка Трампа виходить із застарілого уявлення, що реіндустріалізація та повернення масового виробництва можуть забезпечити зростання, а вільна торгівля нібито є джерелом деіндустріалізації та економічного занепаду США. Насправді ж саме відкритість ринків і глобальна інтеграція стали ключовими чинниками американського домінування в світовій економіці.

Вперед у минуле: чому ця стратегія не спрацює зараз

Спроба повернутися до меркантилістських практик ігнорує радикальні зміни у структурі виробництва та торгівлі. США вже давно перемістили фокус з промислового виробництва до експорту цифрових послуг із високою доданою вартістю. У глобалізованій економіці складно однозначно визначити межі між національним та імпортованим продуктом. Наприклад, iPhone, зібраний у Китаї з комплектуючих із Кореї, Тайваню та сировини з Африки, має більше доданої вартості, створеної саме в США інженерами, дизайнерами та розробниками.

Таким чином, у сучасному світі митні бар'єри не лише впливають на кінцевий товар, а й фрагментують глобальні виробничі ланцюги, що призводить до втрати ефективності і підвищення витрат — як для виробників, так і для споживачів.

Згідно з теорією порівняльних переваг, спеціалізація та вільна торгівля дозволяють країнам ефективно використовувати ресурси. Порушення цієї системи веде до втрат ефективності.

Політика Трампа може здаватися прагматичною у короткостроковій перспективі: підтримка місцевих виробників, боротьба з торговельним дисбалансом, мобілізація електорату. Але в довгостроковій перспективі вона створює інституційні, інноваційні та геополітичні ризики, які можуть підірвати економічну міць США. Це повільна втрата позицій: як центру технологій, як політичного стабілізатора світу, і як економічного магніта для капіталу.

В основі ізоляціонізму Трампа лежить приваблива ідея: «захистити» американського виробника. Проте сучасна економіка — це не просто заводи-гіганти, а мережа складних глобальних зв’язків. Розривати ці зв’язки —зменшення продуктивності, втрати технологій, підвищення цін. Ізоляціонізм у сучасному світі — це шлях до економічного самогубства.

Світові фінанси починають шукати альтернативу долару

Світова економіка ще не зазнавала настільки глибокої невизначеності, як у період президентства Трампа. Його управлінський підхід характеризується поєднанням імпульсивних рішень, несподіваних змін курсу, відкладених домовленостей, бездоказових агресивних заяв та загальної непослідовності політики. Саме такої непередбачуваності інвестори бояться найбільше. А капітал, як відомо, йде туди, де зрозумілі правила гри, а не хаос і невизначеність.

Політика Трампа підірвала довіру не лише союзників. Світові фінанси починають шукати альтернативу долару. Вперше за десятиліття частка долара у світових резервних активах опустилась нижче 58%, і ця тенденція — не випадковість. Економіка США тримається на довірі. Довіра до долара — це готовність країн купувати облігації Казначейства, фінансуючи американський дефіцит під мінімальні відсотки, це здатність долара залишатись світовою валютою.

Згідно з теорією оптимальних валютних зон, стабільність та передбачуваність економічної політики є критичними для збереження статусу валюти як резервної. Якщо долар втратить свою роль — це означатиме не лише перехід до мультивалютного світу, але й втрату унікальної переваги США: можливості друкувати світові гроші без інфляції. Ціна боргу зросте. Довіра до Treasuries похитнеться. На фінансові ринки чекатиме торнадо.

Вихід Сполучених Штатів із ключових багатосторонніх торговельних угод, демонстративне ігнорування рішень та процедур Світової організації торгівлі, а також ініціювання тарифних конфліктів без чітко сформульованої довгострокової торговельної стратегії — все це послаблює інституційну довіру до США, як провідного гравця у світовій економічній системі. Такі дії не лише підривають авторитет США, як гаранта відкритої та передбачуваної торгівлі, а й сприяють фрагментації глобального економічного порядку. Згідно гегемоністської теорії світової економіки (Гілпін, Кіндербергер), світова стабільність зберігається доти, доки гегемон (США) забезпечує відкритість, правила гри та довіру. У разі виходу гегемона — світ дезінтегрується або знаходить нового лідера.

Китай перебирає ініціативу

Доки США стріляють собі в ногу, Китай спокійно перебирає ініціативу. Пекін укладає договори про вільну торгівлю, інвестує в інфраструктуру, розширює експорт фінансових сервісів. Для світу, що втомився від нестабільності, Китай із його передбачуваним плануванням може стати альтернативним центром сили.

У 1930-х США вже наступали на ці граблі: закон Смута-Гоулі запровадив високі тарифи, викликав торговельні війни та поглибив Велику депресію. Схоже, Трамп, попри уроки минулого, вирішив повторити сценарій. За нового законодавства, середня ставка ввізного мита сягнула 23%, а окремі категорії — 60−100%.

США завжди були лідером експорту ідей, свободи, інновацій та передбачуваності. Нинішня ж політика веде до протилежного.

Читайте також: Nvidia розлючена: до чого призвели технологічні санкції проти Китаю

Іронія в тому, що у спробі «зробити Америку знову великою», Трамп може стати тим, хто почне процес її системної втрати величі. І не через військову поразку — а через відхід від економічної логіки, що цю велич і створила.

Автор:

Економіст Петрівський Олексій