Металобрухт на 300 млн грн залежався на складах в Україні: чому його не можуть продати

► Читайте телеграм-канал «Мінфіну»: головні фінансові новини

Причиною кризи на ринку металобрухту стала зупинка основних споживачів сировини після російських атак. Серед підприємств, які припинили роботу, — «АрселорМіттал Кривий Ріг», комбінати групи «Метінвест» та «Інтерпайп». Через це заготівельні майданчики втратили основні канали збуту, а внутрішній попит, за даними асоціації «УАВтормет», майже зник.

Читайте також: «АрселорМіттал Кривий Ріг» готує підприємство до консервації: що відомо про плани компанії

В Україні працює близько 150 заготівельних цехів із технікою та персоналом, які нині простоюють. Водночас компанії продовжують платити за оренду, податки, електроенергію та охорону. За словами президента «УАВтормету» Володимира Бублея, утримання одного такого майданчика обходиться у 50−150 тисяч гривень на місяць.

За даними асоціації, на майданчиках великих заготівельників накопичилося 60 тисяч тонн металобрухту загальною вартістю близько 300 млн грн. Для порівняння, потреби невеликих ливарних і машинобудівних підприємств не перевищують 5 тисяч тонн на місяць. Через обмежений попит ціна окремих видів брухту впала до 2 грн за кілограм.

Заготівельники стверджують, що заборона експорту не забезпечила очікуваного зростання внутрішнього споживання. За січень-серпень 2026 року в Україні зібрали 971,7 тисячі тонн металобрухту — на 27,7% менше, ніж за аналогічний період торік. Внутрішні поставки на металургійні комбінати скоротилися на 7,2% — до 925,4 тисячі тонн.

Читайте також: Польща стала найбільшим постачальником товарів до України серед країн ЄС

В «УАВторметі» оцінюють втрати бюджету через заборону експорту в 1 млрд грн податків, а недоотриману економікою валютну виручку — у 65 млн євро. Асоціація пропонує тимчасово скасувати нульову експортну квоту й запровадити щомісячний моніторинг балансу металобрухту. На думку заготівельників, обмеження варто застосовувати лише тоді, коли підтверджено дефіцит сировини всередині країни.

Володимир Бублей також вважає перебільшеними побоювання щодо масового вивезення українського брухту. Через заблоковані чорноморські порти, нестачу вагонів та обмежену пропускну спроможність прикордонних терміналів експорт, за його оцінкою, не перевищуватиме 40 тисяч тонн на місяць.

Однак металурги наполягають, що запаси сировини в Україні обмежені, а їх вивезення може ускладнити відновлення сталеливарного виробництва. У групі «Метінвест» пропонують дозволити експорт лише невеликих обсягів брухту як тимчасовий захід, за умови обов’язкової сплати мита незалежно від країни призначення. Отримані кошти, на думку компанії, слід спрямувати до спеціального фонду для відновлення промислової інфраструктури, пошкодженої російськими обстрілами.

Читайте також: Українська металургія обвалилася: виробництво впало на третину

Проти вільного експорту виступають і в «Укрметалургпромі». Там наголошують, що кожна тонна брухту, перероблена на українських заводах, приносить державному бюджету 15 тисяч гривень податків. Крім того, металобрухт потрібен для розвитку електрометалургії та виробництва сталі з меншим вуглецевим слідом. Із початку 2026 року в ЄС діє механізм прикордонного вуглецевого коригування (CBAM), а недостатня частка брухту у виробництві може погіршити конкурентоспроможність української сталі на європейському ринку.

Водночас аналітики GMK Center заперечують, що на українському ринку утворилися значні надлишки сировини. Директор центру Станіслав Зінченко зазначає, що за сім місяців 2026 року металургійні комбінати придбали близько 900 тисяч тонн брухту — майже стільки ж, як за аналогічний період торік. Заготівля ж скоротилася на 25%. На його думку, це свідчить про загальне зменшення доступних запасів, а не про надлишок сировини.

Додатковим чинником дискусії стало експортне мито в розмірі 180 євро за тонну, дія якого закінчилася і яке не було продовжене. За оцінкою Зінченка, скасування нульової квоти без дієвого механізму оподаткування може відкрити шлях до вивезення брухту в ЄС, Туреччину та Індію без сплати мита. В «Укрметалургпромі» натомість пропонують розробити нову систему контролю, зокрема через прозорі експортні квоти або ліцензії, які можуть виставлятися на аукціонах Prozorro.

Окрему позицію займають українські ливарні підприємства. За словами віцепрезидента Асоціації ливарників Степана Клименка, попит з боку сільськогосподарського, верстатобудівного та автомобільного машинобудування майже зник. Галузь також потерпає від перебоїв в енергопостачанні. За оцінкою Клименка, за підсумками 2026 року обсяг ливарного виробництва може скоротитися до 250 тисяч тонн, а річна потреба в металобрухті — до 350 тисяч тонн.

Ливарники погоджуються, що за наявності підтверджених надлишків повна заборона експорту може шкодити заготівельникам і бюджету. Водночас вони, як і металурги, вважають необхідним спочатку визначити, скільки брухту утворюється в країні, скільки потрібно металургійним і ливарним підприємствам та який обсяг слід залишити в державному резерві. Саме на основі такого балансу, на їхню думку, можна ухвалювати рішення про можливість експорту

Автор:

редактор новин Ігор Тележніков

Пише на теми: Економіка, фінанси, криптовалюти, технології, інвестиції