Мінімалка 12 000 грн: що це означатиме для малого бізнесу

Читаю новини: 12 000 гривень мінімальної зарплати, 6 500 гривень мінімальної пенсії, 7 200 гривень прожиткового мінімуму.

Цифри гарні. Упевнений, багато людей, побачивши їх, зраділи. І я їх розумію: хто буде проти того, щоб люди отримували більше?

Тільки от перш ніж ухвалювати такі рішення, варто поговорити з тими, хто ці гроші платитиме. З малим і середнім бізнесом, який сьогодні створює робочі місця й наповнює бюджет.

Я сам більшу частину життя пропрацював у малому та середньому бізнесі. І останніми роками не бачу, щоб держава його достатньо підтримувала. Радше навпаки: для багатьох підприємців умови стають дедалі складнішими.

Що означають 12 тисяч для роботодавця

Мінімалку пропонують підняти з 8 647 до 12 000 гривень. Здається, що це просто плюс 3 353 гривні працівникові. Але роботодавець платить не лише зарплату, а й ЄСВ. Тож один працівник на мінімалці обійдеться йому приблизно на 4,1 тисячі гривень на місяць дорожче.

Якщо у вас десятеро людей, це близько 41 тисячі додаткових витрат щомісяця. Якщо п'ятдесят, то майже 2,45 мільйона гривень на рік.

Думаєте, власник малого бізнесу не знає, куди подіти ці гроші? Знає. Він би купив обладнання, найняв ще людей, поставив акумулятори, щоб не зупинятися під час відключень, навчив працівників. Саме на це грошей у нього й поменшає.

А що буде із заброньованими

Є момент, про який майже не говорять.

Для більшості заброньованих працівників критично важливих підприємств зарплатна вимога прив'язана до трьох мінімальних зарплат. У 2026 році це 25 941 гривня. Якщо мінімалка стане 12 000, поріг автоматично підніметься до 36 000 гривень.

Порахуймо, скільки це коштує підприємству. Із зарплати 25 941 гривня воно сплачує ще 22% ЄСВ, тож один такий працівник обходиться йому приблизно в 31,6 тисячі гривень на місяць. Із зарплати 36 000 гривень це вже майже 44 тисячі.

Тобто щоб зберегти бронь одній людині, підприємство має знайти додатково понад 12 тисяч гривень щомісяця. А якщо скласти всі податки й внески з такої зарплати (18% ПДФО, 5% військового збору, 22% ЄСВ), держава отримає з неї 16 200 гривень замість нинішніх 11,7 тисячі.

Тепер уявіть виробниче підприємство, де заброньовано кілька десятків або кілька сотень людей. Це вже зовсім інша розмова.

Хто це рахував

У мене прості запитання. Скільки малих підприємств мають сьогодні таку додаткову маржу? Хто це досліджував? І чому саме 12 тисяч, а не 15 чи 22?

Я маю економічну освіту і завжди вмів рахувати гроші. Але крім цифр я намагаюся бачити умови, в яких працює бізнес. А вони дуже непрості.

Багато підприємств уже зараз не витягують наявне навантаження. Особливо виробництво: через війну й нестачу замовлень воно часто працює далеко не на повну потужність.

Додайте сюди електроенергію. Коли світла немає, підприємство купує або орендує генератори, ставить акумуляторні системи, заправляє все це пальним і обслуговує. Це теж гроші, і держава компенсує їх далеко не завжди.

Мінімалка тягне за собою всі зарплати

Найболючіше це вдарить по торгівлі, громадському харчуванню, виробництву, логістиці, сфері послуг, ремонту, невеликих магазинах. Усюди, де маржа й так мінімальна.

І річ не лише в тих, хто отримує мінімалку. Якщо кваліфікований працівник сьогодні заробляє 12−13 тисяч, а мінімальна зарплата стає 12 тисяч, роботодавець змушений підвищувати й йому. Бо інакше досвідчена людина отримуватиме стільки само, скільки новачок.

Тож ідеться не про плюс 38% до мінімалки. Ідеться про тиск на весь фонд оплати праці.

Ініціатори мають відповісти на одне запитання: де підприємству взяти ці гроші?

Бюджетна сфера теж заплатить

Є ще державний і комунальний сектор, про який у цій дискусії забувають.

У багатьох сферах оплата прив'язана до Єдиної тарифної сітки. Посадовий оклад працівника першого розряду зараз становить 3 819 гривень, саме цей показник закладено в Бюджетній декларації на 2027 рік. Якщо мінімалка зросте до 12 000, різницю доведеться доплачувати: 8 181 гривню на кожного такого працівника. Насамперед це технічний персонал бюджетних установ.

Схожа історія з тими, хто працює неповний робочий час. Скажімо, вчителю за кілька годин нарахували 800 гривень, а ЄСВ у визначених законом випадках треба сплатити не менше, ніж із мінімальної зарплати. Отже, знову донарахування.

Усе це додаткові видатки державного й місцевих бюджетів. Запитання те саме: звідки?

Де взяти гроші, яких немає

Варіантів у підприємця небагато, і всі вони давно відомі:

• підняти ціни;
• скоротити людей;
• урізати інвестиції;
• піти в тінь;
• закритися.

Мене обурює ось що. Держава постійно говорить про детінізацію економіки. І водночас кожне рішення, яке робить легальну працю дорожчою, підштовхує частину бізнесу шукати способи вижити поза офіційною економікою.

Це не означає, що зарплати підвищувати не треба. Треба. Але варто чесно сказати, хто і за рахунок чого це оплатить.

Спочатку умови, потім стандарти

Я абсолютно за підвищення соціальних стандартів. Але вони мають рости разом із можливостями економіки, а не лише за адміністративним рішенням.

Спершу потрібно створити умови, за яких бізнес зможе платити більше:

• зменшити регуляторний тиск;
• перестати постійно змінювати правила гри;
• не створювати підприємцям нових бар'єрів;
• дати нормальний доступ до фінансування;
• допомогти з енергонезалежністю;
• дати підприємствам можливість заробляти й інвестувати.

І вже після цього підвищувати стандарти. А в нас вирішили спочатку взяти з бізнесу ще.

Зарплату працівникам платить не Кабмін і не Верховна Рада. Її платить конкретний підприємець із конкретного бізнесу. Немає бізнесу, немає й працівника. Якщо завтра цей підприємець не зможе утримувати десятьох людей, красиві цифри в бюджеті не врятують ні його справу, ні цих десятьох.

Простий експеримент

Перш ніж різко збільшувати навантаження, пропоную простий експеримент. Вийти з кабінетів, сісти за один стіл із малим і середнім бізнесом і запитати: «Ви це витримаєте?»

Якщо відповідь буде «ні», варто переглянути сам підхід.

Я знаю, що зарплати українців мають зростати. Але знаю й те, що бізнес працює в умовах війни, нестачі замовлень, дефіциту людей, проблем зі світлом і витрат, які постійно ростуть.

Тому я хочу почути, звідки взялася цифра 12 тисяч. Яким був розрахунок? Скільки підприємств і бюджетних установ це витримають? Що буде із зайнятістю, цінами, інвестиціями, тінню?

Відповісти на ці запитання треба до ухвалення рішення, а не після.

Дуже не хочеться, щоб чергове підвищення соціальних стандартів стало для частини малого й середнього бізнесу останнім поштовхом до закриття.

Мого голосу за рішення, наслідків якого ніхто не прорахував, не буде.