Зарплати у приватних компаніях не встигають за зростанням у держсекторі

Опитані «Мінфіном» роботодавці кажуть, що не можуть знайти людей, за деякими вакансіями не в змозі закрити до 40−50% потреб. І це, попри готовність збільшувати оклади.

Деякі компанії вже почали активно наймати іноземців, зокрема, чоловіків — працівників із Бангладешу, Індії та Непалу.

Водночас багато українців скаржаться, що не можуть знайти «хорошу роботу». Навіть з огляду на те, що зростання зарплат перевищує офіційну інфляцію, суми, які багато наших працівників отримують на руки, не дають змоги забезпечити нормальний рівень життя. У компаніях же попереджають, що щодо зарплат на горизонті «стеля»: збільшувати їх «до нескінченності» в нинішніх економічних реаліях просто немає з чого.

На ринок праці дедалі активніше впливає і штучний інтелект. Багато підприємств уже активно впроваджують його в бізнес-процеси, плануючи з часом відмовитися від «зайвих» співробітників.

«Мінфін» розбирався, що відбувається на українському ринку праці: які перспективи щодо роботи і зарплат.

Менше «білих» вакансій: чи загрожують Україні масові скорочення

На українському ринку праці намітилися нові тенденції — стає дедалі менше офіційних вакансій, плюс зростає зарплатний розрив між «білими» та «сірими» робочими місцями.

«За останні пів року кількість вакансій, які проходять через Держслужбу зайнятості, за багатьма професійними групами помітно зменшилася. Наприклад, якщо для водіїв ще 6 місяців тому пропонувалося 2,5 тисяч робочих місць, то станом на червень 2025 року — лише 1,7 тисяч.

Для швачок було 1,3 тисячі вакансій, зараз — тисяча. Щодо продавців — взагалі рекордне скорочення пропозицій — якщо пів року тому їх було близько 5 тисяч, то наразі — менше 800″, — розповів «Мінфіну» голова Інституту професійних кваліфікацій при Конфедерації роботодавців України Родіон Колишко.

За його словами, дивують і зарплатні пропозиції за «білими» вакансіями. Скажімо, тим же водіям обіцяють 17−24 тисячі гривень, а швеям — 14 тисяч. «Це дуже мало. Наприклад, в оголошеннях на спеціалізованих ресурсах водіям пропонують від 30 тисяч, а швачкам — 28 тисяч, тобто в 1,5−2 раза більше, ніж за офіційними вакансіями», — зазначає Колишко.

Пояснень такої ситуації може бути два: або через глобальні проблеми в економіці підприємства згортають роботу, а тому скорочують кількість вакансій, або починають ще активніше заощаджувати фінансові ресурси та оптимізувати оплату праці.

«Але є більша ймовірність саме другого сценарію. Зараз якраз той момент, коли інтереси багатьох шукачів і роботодавців збігаються. Перші, особливо чоловіки, — не хочуть офіційно влаштовуватися на роботу, щоб не потрапляти до поля зору воєнкомів.

Другі — намагаються максимально заощадити на податках. А скасування вимоги заявляти про нові вакансії через Держслужбу зайнятості тільки грає всім фігурантам процесу працевлаштування на руку", — вважає Колишко.

Опосередковано збільшення тіньової зайнятості підтверджує і той факт, що загальна кількість вакансій, які проходять через рекрутерів і профільні платформи, не тільки не падає, але й, навпаки, зростає.

«За останні пів року ми фіксуємо збільшення кількості вакансій на 12%. Зросла частка пропозицій щодо роботи у сфері логістики, агросектору», — розповіла «Мінфіну» директор агентства GRC Марина Маковій.

Не так давно великий поштовий оператор «Нова пошта» оголосив про скорочення близько 10% персоналу — понад дві тисячі осіб. Йдеться про фахівців у таких напрямках, як внутрішні та зовнішні комунікації, корпоративна соціальна відповідальність тощо.

Частину фахівців переведуть на інші позиції. Водночас, наприклад, IT-підрозділу скорочення не торкнуться. Як пояснив співвласник «Нової Пошти» Володимир Поперешнюк, скорочення пов'язані з реструктуризацією компанії. За його словами, близько 30% працівників «не стосуються посилок», тобто працюють в офісах, а не на доставці. Тоді як, на його думку, частка таких фахівців не повинна перевищувати 10−15%.

Колишко каже, що скорочення на «Новій пошті» пов'язані, радше, з бізнес-процесами. «Тенденції щодо масових звільнень на підприємствах, попри війну і непросту економічну ситуацію, у країні немає», — запевнив він. Водночас, як показує опитування НБУ, багато компаній не виключають скорочень.

Для кого є робота

Роботодавці, з якими поспілкувався «Мінфін», також говорять про дефіцит кадрів, що наростає.

«Гарних фахівців реально не вистачає. За професійними менеджерами, які можуть нести відповідальність та приймати рішення, зараз ганяються усі. Є потреба й у різноробочих, комірниках», — каже голова концерну «Ярослав» Олександр Барсук. «Людей немає, охочих працювати — ще менше, а професіоналів своєї справи — взагалі мало», — підтримує колегу керівник деревообробного підприємства ВДСМ Ірина Мацепура.

Віцепрезидент Всеукраїнської асоціації пекарів Юрій Дученко розповів «Мінфіну», що в їхній галузі кількість вакансій упала, порівнюючи з довоєнним рівнем, на 50%. Водночас більшість підприємств відчувають гостру нестачу персоналу через мобілізацію та виїзд українців за кордон.

«До кінця року дефіцит робочої сили в галузі досягне 30−40%. Ми потребуємо термінових кадрових рішень (бронювання 100% персоналу, залучення молоді, автоматизація тощо), інакше, просто нікому буде хліб пекти», — каже Дученко.

За словами Марини Маковій, на першому місці у списку найзатребуваніших фахівців — «сині комірці»: водії, логісти, вантажники, продавці. До топпереліку також входять медсестри, фармацевти, бухгалтери. «За останні пів року зріс попит на персонал, пов'язаний з енергетикою та безпекою — інженерів, електриків, охоронців», — додала Маковій.

Тому компанії активно експериментують з кадрами. Наприклад, «Епіцентр», «Сільпо», «Аврора» та McDonalds почали брати на роботу неповнолітніх. Деякі запрошують працівників із-за кордону, зокрема, з Бангладешу, Непалу, Індії.

«Везуть лише чоловіків. Один такий працівник коштує приблизно 25 тисяч гривень на місяць, на руки відразу дають по 18 тисяч. Для працівників це, мабуть, непогані гроші, бо люди їдуть. Їх уже завозять на м'ясопереробні підприємства, склади та інше. Ми плануємо залучити на будівельні роботи», — розповів «Мінфіну» Олександр Барсук.

На ринок праці впливає й штучний інтелект.

«Вакансій, пов'язаних із AI, в Україні поки що не так багато (але ті, що є, вражають зарплатами. Наприклад, директору із впровадження штучного інтелекту в бізнес-процеси пропонують до 100 тисяч гривень — ред.). Але вплив на ринок праці вже помітний, оскільки автоматизація рутинних процесів у бухгалтерії, маркетингу і навіть рекрутингу зменшує потребу у фахівцях середньої ланки.

Паралельно з цим зростає попит на фахівців із інтеграції AI-рішень, аналітиків, фахівців із кібернетики. Тобто штучний інтелект уже змінює структуру попиту на ринку праці", — каже Маковій.

Чому українці не можуть знайти гарну роботу

Хоча роботодавці заявляють про дефіцит кадрів, багато українців не можуть знайти роботу.

«Це головний парадокс вітчизняного ринку праці. З одного боку — брак кадрів, із іншого — велике безробіття», — каже голова Секретаріату Ради підприємців при Кабміні Андрій Забловський. Наприклад, за даними Інституту демографії, безробіття, за підсумками минулого року, склало 9%, а за даними Нацбанку — 16%.

У Федерації роботодавців відзначають разючу невідповідність між попитом та пропозицією на ринку праці. Є дефіцит на спеціалістів у сфері водопостачання (53% незакритих вакансій), охорони здоров'я (46,2%), енергетики (44,1%), освіти (40%), сільського господарства (39%).

Водночас, як показує опитування Федерації роботодавців, лише близько третини безробітних готові офіційно працевлаштовуватися. А багато хто шукає роботу в тих сферах, де їм фактично мало що «світить».

Колишко зазначив, що найскладніше зараз знайти роботу фахівцям із маркетингу, PR, юристам, економістам, тобто професіоналам, яких економіка потребує за «хороших часів», але які мало потрібні в режимі виживання.

Чимало українців перебирають вакансіями ще й тому, що їх не влаштовують зарплати.

За даними Федерації роботодавців, близько 60% безробітних чекають саме на «гідні зарплатні пропозиції».

«По всій вертикалі держслужби останнім часом добряче підвищили зарплати. Це саме стосується силовиків, працівників оборонних підприємств. Ми — звичайний бізнес — не можемо собі цього дозволити, оскільки ми перебуваємо в ринковій ситуації, нам треба заробляти. Тому і людей знайти дедалі складніше», — нарікає Мацепура.

За даними Мінфіну, наприклад, у Нацкомісії з регулювання у сферах економіки та комунальних послуг отримують у середньому по 114 тисяч гривень на місяць, а у Комісії з регулювання азартних ігор — 96 тисяч. НАЗК сплачує по 91,3 тисячі. І навіть у найменш «платоспроможних» відомствах зарплати перевищують 30 тисяч. Скажімо, у Держагентстві з лісових ресурсів — 37,7 тисяч, у Держслужбі у справах дітей — 37,4 тисячі, у Держслужбі з лікарських засобів — 36,8 тисяч, у Нацслужбі посередництва та примирення — 32,4 тисячі.

При цьому, за даними work.ua, середня зарплата за «звичайними» ринковими вакансіями становить близько 25 тисяч. Середня зарплата водія — 31,5 тисячі, маркетолога — 35 тисяч, на таку ж суму можуть розраховувати інженери, юристи — 25 тисяч, продавці — 20 тисяч тощо. З огляду на інфляцію, цих сум вочевидь недостатньо для забезпечення нормального рівня життя, особливо у великих містах.

Як каже Колишко, є й регіональні особливості ринку праці. Скажімо, за загального дефіциту персоналу, у деяких містах пропозиція вакансій є недостатньою.

«Це стосується практично усієї прифронтової зони — Харкова, Сум, Дніпра, складно з роботою також в Одесі та Миколаєві. Наприклад, у Харкові на 2 тисячі вакансій претендує близько 8 тисяч шукачів. Для порівняння: у Києві — 4,9 тисячі вакансій і лише 1,7 тисячі тих, хто шукає роботу», — зазначив експерт. При цьому, як свідчить опитування Федерації роботодавців, лише 18% безробітних готові на переїзд заради працевлаштування.

Що відбувається із зарплатами

За даними Держстату, офіційні зарплати в Україні продовжують зростати. У першому кварталі цього року динаміка становила 24,1% — до 23 460 гривень. При цьому зростання зарплат на 10,5% випереджає інфляцію.

За даними Держстату, найбільше підскочили оклади у сфері інформації та телекомунікації — плюс 32,6% — до 65 579 гривень на місяць.

На другому місці — фінанси та страхова діяльність — зростання на 28,6% за рік (до 50 289 гривень). У сегменті держуправління та оборони зарплати збільшились на 20,6% — до 30 868 гривень. Але ось, наприклад, у сфері освіти зростання окладів за рік склало лише 13,1% — до 14 307 гривень. У сфері охорони здоров'я зарплати збільшилися на 17,8% — до трохи більше 17 тисяч.

Юрій Дученко каже, що у хлібопекарській галузі середня зарплата становить 21,7 тисяч, але при цьому є багато підприємств, які платять менше 20 тисяч і навіть є непрохідними для бронювання співробітників.

Як показує опитування Федерації роботодавців, 35% готові й надалі підвищувати зарплати. Але наскільки великою буде надбавка — незрозуміло. Роботодавці кажуть, що можуть дати зверху ще 10−15%. «Ситуацію ускладнює зростання собівартості виробництва, енергетичні проблеми, подорожчання сировини, фінансові складності компаній через затримку платежів», — пояснює Дученко.

Тобто поступово багато підприємств упираються в «зарплатну стелю» — підвищувати оклади їм просто немає з чого, навіть попри брак персоналу.

Тому, на думку опитаних «Мінфіном» експертів, розрив між очікуваннями претендентів та можливостями роботодавців зростатиме, а знайти «хорошу роботу» багатьом українцям буде дедалі складніше.

Автор:

Кореспондент Людмила Каплун

Пише на теми: Компанії та ринки