Українські надра на $15 трлн: хто насправді їх освоюватиме

Тема українських надр обговорюється з початку лютого. Тоді з'явилися перші повідомлення у ЗМІ про те, що президент США Дональд Трамп запропонував Україні своєрідний «обмін»: Штати нам — подальшу допомогу, ми їм — «рідкоземельні метали та інше». Пізніше Трамп уточнив, що хоче отримати доступ до українських копалин на $500 млрд і в Україні «по суті, погодилися це зробити».

Причому, зважаючи на все, відкладати освоєння українських надр у США не мають наміру. На Мюнхенській конференції Президенту Володимиру Зеленському вже пропонували підписати угоду про корисні копалини. Але голова держави відмовився, зазначивши, що документ «не готовий, не готовий захищати нас та наші інтереси».

Водночас західні ЗМІ повідомляли, з посиланням на свої джерела, що в угоді йдеться про контроль США над половиною українських копалин.

Це означає, що інтереси американців виходять далеко за межі «рідкоземельних металів», пильна увага Трампа до яких ще нещодавно так дивувала наших експертів. Неважко припустити, що переговори щодо копалин продовжаться. Причому деякі аналітики навіть пов'язують із результатами цих домовленостей перспективи закінчення війни.

«Ми справді дуже зацікавлені в тому, щоб підписати угоду зі Сполученими Штатами Америки. І я вже це говорив і говорив американським партнерам — у нас є пропозиції від Європи, але всі європейці знають, що Сполучені Штати були і є найбільшим стратегічним партнером, і тому ми відкриті для цього», — повідомив Володимир Зеленський під час свого візиту до Об'єднаних Арабських Еміратів.

«Мінфін» розбирався, що стоїть за цими заявами і чи потрібно чекати на окрему угоду щодо надр, аби дати «зелене» світло американським інвесторам на їхнє освоєння.

На Житомирщині — ніобій, на Дніпропетровщині — скандій

Інформація у ЗМІ про можливе освоєння українських надр Штатами спочатку подавалася зі зміщеними акцентами. В інформаційному полі відразу ж почала обговорюватися тема рідкісноземельних металів. Хоча Трамп сказав, що гарантією надання допомоги Україні мають стати мінеральні ресурси країни — «рідкоземельні метали та інше».

Зазначимо, що інтерес до «рідкоземельних металів» здивував наших експертів.

«Теоретично в Україні багато чого є, але родовища слабо розвідані і належним чином не оцінені. Незрозуміло, чи вигідно там взагалі щось видобувати, якою буде собівартість», — каже аналітик Інституту стратегічних досліджень Юрій Корольчук.

Які рідкісноземельні метали взагалі є в Україні?

Відповідно до геологічної класифікації, до групи рідкісноземельних входить 17 елементів — скандій, ітрій та лантаноїди (лантан, церій, празеодим, неодим, прометій, самарій, європій, гадоліній, тербій, диспрозій, гольмій, арбій, тулій, ітербій, лютецій).

Але є ще група рідкісних металів (берилій, цирконій, ніобій, тантал, ванадій тощо), які поза вузькопрофесійними колами також часто називають «рідкоземельними».

З розвитком сучасних технологій рідкісноземельні та рідкісні метали стали дуже затребувані в різних сферах — від медицини та електроніки до оборонки.

В Україні розвідано декілька родовищ рідкісних та рідкісноземельних металів.

Наприклад, на Житомирщині розташоване Ястребецьке флюорит-циркон-рідкоземельне родовище, на Дніпропетровщині — Жовторічінське скандій-ванадієве, у Запорізькій області — Новополтавське апатит-рідкоземельне.

Останнє — за геологічною класифікацією (коефіцієнт прогнозованих ресурсів до кількісної оцінки середнього вмісту хімічного елемента у земній корі), вважається «гігантським» за ніобієм. Ніобій є також на Яструбецькому родовищі, але за цим рідкісноземельним металом цей майданчик вважається «середнім». На Новополтавському та Жовтневому (Дніпропетровська область) родовищах є також тантал.

У Жовтих водах (Дніпропетровська область) є запаси скандію.

Перспективним вважалося також Азовське родовище флюорит-цирконій різкоземельних руд (Донецька область). Але зараз ця територія тимчасово окупована. До того ж майданчики тільки розвідані, на них нічого не видобувається.

Точних даних про потенційні обсяги видобутку на цих родовищах у вільному доступі немає. Зрозуміло, що попередні оцінки є, але, за словами Корольчука, вони засекречені.

Запаси є: у чому проблема

У США та Європі рідкоземельні та рідкісні метали прийнято включати до групи так званої «критичної сировини» (CRW). До цього списку входить 30 видів сировини, необхідної для сучасної промисловості та економіки. У ньому є як рідкоземельні, так й інші елементи — титан, графіт, літій, берилій, а в окремому американському переліку — також уран.

Найімовірніше, Трамп, говорячи про «рідкоземельні метали та інше», мав на увазі саме CRW, які є стратегічно важливими для Штатів.

Українська влада раніше оцінювала запаси CRW у нашій країні на рівні 5% від загальносвітових.

Про це, зокрема, заявляла восени 2022 року на засіданні Європейської економічної комісії при ООН заступниця міністра захисту довкілля Світлана Грінчук. Тільки за літієм це близько 500 тис. тонн, що робить Україну «справжньою скарбницею літію», — казала Грінчук.

За даними Forbes Україна, запаси літієвих руд у нашій країні становлять 33 млн тонн (на $38 млрд). Літій активно використовується у виробництві батарей для електрокарів. Щодо цього вітчизняні експерти вже декілька років пророкують Україні мільярдні інвестиції, якщо вона зможе вбудуватися у світовий ланцюжок переробки літію. Але поки що далі розмов справа не пішла.

Запаси літію є на Полохівському, Станковатському (обидва на Кіровоградщині) та Шевченківському (Донецька область) родовищах. Але видобуток не ведеться.

Причому навіть незрозуміло, якою буде там собівартість видобутку. Екскерівник Об'єднаної гірничо-хімічної компанії Єгор Перелигін каже, що видобуток може виявитися надто дорогим, оскільки ціна на електроенергію є неконкурентною, а спосіб видобутку — шахтний.

«Потрібно вкласти близько мільярда доларів, щоб налагодити одне виробництво — шахти, ГЗК та електрохімічну переробку», — уточнює Перелигін.

В Україні є також родовища графітових руд (Балахівське родовище на Кіровоградщині) з потенційними запасами 245 млн тонн (на $34 млрд), урану (на Житомирщині та Кіровоградщині) — 270 тис. тонн на $31 млрд, тощо.

Знову ж таки, зазначені запаси — це оціночні дані. Точної інформації немає, як і калькуляції за собівартістю видобутку.

Руда та газ цікаві США, але вони поки що «зайняті»

До «іншого», яке згадав Трамп у прив'язці до рідкісноземельних металів, входять й інші корисні копалини — від залізняку до природного газу. Причому щодо них ситуація в Україні є значно зрозумілішою, ніж щодо тих же рідкісноземельних металів.

За оцінками Forbes Україна, загальна вартість корисних копалин у нашій країні станом на 2023 рік (свіжіших даних немає) становила $14,8 трлн при обсязі запасів в 111 млрд тонн.

Більша частина цієї суми припадає на кам'яне вугілля і залізняк (62% і 14% відповідно). Так, запаси вугілля в Україні становлять близько 42 млрд тонн (на $9,1 трлн), залізняку — 18,1 млрд тонн — на $2 трлн. Але при проведенні цих розрахунків оцінювалися запаси на всій території України, включаючи тимчасово окуповані регіони. Водночас, наприклад, запаси того ж вугілля зосереджені здебільшого на Донбасі (хоча є поклади також у західних областях). Залізні руди видобувають у Дніпропетровській, Полтавській областях тощо.

Природного газу в Україні — близько 820 млрд кубів (на $490 млрд), основні родовища зосереджені в Полтавській, Харківській та Сумській областях.

Більшість родовищ цих «традиційних» корисних копалин — «без сюрпризів». Вони давно розвідані, розроблені (або підготовлені до розробки), на багатьох ведеться видобуток.

Тобто економіка цих родовищ є загалом зрозумілою. Що робить їх потенційно цікавими для західних інвесторів.

«Ще задовго до війни до наших газових родовищ активно придивлялися бізнесмени зі США, навіть свого роду „тури“ вишками були. Крім того, компанія Shell, яка проводила розвідку сланцевого газу, як кажуть, могла „зачепити“ й інші види копалин. Не раз чув про „папку“, яку відвезли до США, і в якій можуть бути дані, про які навіть ми не знаємо», — каже Корольчук.

Але з цими родовищами — інша проблема. За більшістю найцікавіших «точок» ліцензії вже давно роздані.

Як написав у своєму Телеграм голова податкового комітету Ради Данило Гетьманцев, «пропонувати партнерам майже нічого». А щоб США могли працювати з українськими копалинами, дозволи на видобуток треба відібрати у нинішніх власників, зокрема ексміністра екології та президента компанії Burisma Миколи Злочевського. Гетьманцев зазначив, що готує звернення до РНБО про те, що ліцензії були «вкрадені» та «отримані майже задарма», роздані «поважним людям».

Додамо, що великий пул родовищ має власник компанії СКМ Рінат Ахметов, власник Ferrexpo і Полтавського ГЗК, раніше великим надрокористувачем був Ігор Коломойський і підконтрольні йому структури, а також Дмитро Фірташ.

Частково володіння олігархів уже «зачистили» (зокрема, щодо Коломойського та Фірташа), і цей процес триває. Нещодавно довічні санкції запровадили щодо Костянтина Жеваго. Це означає, що держава може націоналізувати його активи.

Інша річ, що процес передачі родовищ на баланс держави й далі — новим інвесторам — буде досить складним. Особливо, якщо колишні власники спецдозволів звертатимуться до судів, у тому числі, міжнародних. Доки йтимуть розгляди (а вони можуть затягтися на роки) серйозні інвестори навряд чи наважуватимуться вкладатись у «сумнівні» активи.

Іноземці вже на надрах

Заява Гетьманцева викликала великий резонанс в українському співтоваристві.

Відомий фінансовий журналіст та блогер Сергій Лямець на своїй сторінці у Фейсбуці поставив під сумнів твердження Гетьманцева про те, що всі дозволи на комерційно цікаві родовища вже роздані. А ось захід іноземних інвесторів до освоєння українських надр уже йде повним ходом.

За його інформацією, на весну 2025 року вже підготовлено декілька угод про розподіл продукції, вже виконано роботу, щоб віддати українські родовища переможцям конкурсів, і, найімовірніше, це будуть міжнародні компанії.

«Йдеться про угоди про розподіл продукції на об'єктах із запасами критично важливих корисних копалин. Навесні 2025 року Україна планує провести конкурси на декількох дільницях. Зокрема, йдеться про титанову сировину, уранові руди тощо. Також є велике коло бажаючих створити угоди на розподіл продукції на базі нафтогазових ділянок, які, зокрема, зараз розробляє «Укрнафта», — повідомляє Сергій Лямець.

Наприкінці грудня минулого року Кабмін підписав із урядом Франції рамкову декларацію про наміри — про розробку в Україні «критично важливих металів». А раніше було підписано меморандум щодо корисних копалин із США. Його подробиці не розголошувалися.

«Мінфін» звернувся до Данила Гетьманцева за коментарями. На що той відповів, що «не коментує пости проплачених псевдоекспертів». «Розумію, що надра-олігархам не сподобалася ідея перевірити підстави набуття ними прав на видобуток корисних копалин. І вони включили „антикризу“. Водночас я переконаний, що відкладати аудит не можна», — сказав Гетьманцев.

Зазначимо, що наприкінці 2024 року Рада внесла зміни до державної програми розвитку мінерально-сировинної бази України до 2030 року (законопроєкт № 6227).

Зміни, зокрема, наголошують, що подальша розвідка за держрахунок буде зосереджена виключно на пошукових роботах, щоб виявити інвестиційно-привабливі майданчики. А решта — за рахунок надрокористувачів, навіть із умовами «інвестиційних ризиків».

Заплановані в попередньому варіанті Програми 26,1 млрд гривень держфінансування в новій редакції зрізали до 8,2 млрд, і уточнили, що більшу частину цих коштів планується компенсувати ще під час реалізації програми — за рахунок надходжень від продажу спецдозволів на надрокористування.

Прописано й інші важливі зміни. Наприклад, центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення надр, братиме участь у діяльності асоціації геологічних служб країн ЄС, геологічної служби США, Великобританії та інших країн.

У Головному юридичному управлінні Ради розцінили цей пункт, як «втручання у діяльність органів суверенних держав», наголосивши, що порушено принципи 18 статті Конституції, в якій прописано, що діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів. Тобто норми закону виписані таким чином, що видобуток корисних копалин в Україні буде доступним лише дуже великим інвесторам, які можуть власним коштом профінансувати розробку надр.

«Підготовчі роботи — це дуже дорого. Розвідка — ти втрачаєш, сейсміка — також збитки. Щоб зрозуміти, що і як качати на ділянці того ж газу, потрібно зробити не менше 100 свердловин, а це близько 20 млн доларів. При цьому це лише для того, щоб зрозуміти перспективи. А їх може взагалі не виявитись, це той самий „інвестиційний ризик“, який наші законодавці переклали на кишені інвесторів», — каже Корольчук.

Проте, за його словами, американські компанії заходитимуть на наш ринок видобутку газу.

«Це цікаво як щодо можливих поставок через українську ГТС до Європи, так і продажу на внутрішньому ринку, якщо їм вдасться пролобіювати цікаві тарифи», — підсумував Корольчук.

Автор:

Кореспондент Людмила Каплун

Пише на теми: Компанії та ринки