Мінус 10% на Renault та Toyota: як змінить наш ринок зона вільної торгівлі з Туреччиною

За даними Мінекономіки, угода про зону вільної торгівлі передбачає, зокрема, скасування Туреччиною ввізного мита для 93,4% промислових та 7,6% сільськогосподарських товарів. Після закінчення дії перехідних періодів 3−7 років Туреччина обнулює ввізне мито ще для 1,5% промислових та 28,5% сільськогосподарських товарів.

Україна, зі свого боку, скасує ввізне мито на близько 56% промислових та 11,5% сільськогосподарських товарів. Після закінчення дії перехідних періодів (2−5 років — для промислових, 2−10 років — для сільськогосподарських товарів) наша країна скасує ввізне мито ще для 43,2% промислових та 53,7% сільськогосподарських товарів.

За словами посла України в Туреччині Василя Боднара, для контролю за імплементацією Угоди створюється спеціальний комітет на чолі з двома заступниками міністрів торгівлі та економіки. Вже є відповідна домовленість щодо можливості перегляду цієї угоди на корисніші умови. Тож, робота у цьому плані ведеться, повідомив посол.

«Наразі обсяг торгівлі становить у середньому десь 7 плюс мільярдів доларів на рік. Розрахунок йде, що за 2−3 роки ми можемо вийти на 10 плюс і з тенденцією до зростання, саме розраховуючи на готову українську продукцію на турецькому ринку», — уточнив Боднар.

Навіщо Україна підписала ЗВТ із Туреччиною під час війни

Україна обговорювала можливість запровадження зони вільної торгівлі з Туреччиною з 2008 року. Активізувався цей процес за часів президентства Петра Порошенка, втім, і тоді остаточні домовленості поставили на стоп — лобісти від декількох галузей ніяк не могли домовитися про формулювання в угоді, що влаштовують бізнес.

Процес роботи над документом йшов до початку війни. У 2021 році Кабмін у рамках відкриття зони вільної торгівлі погодив програму підтримки українського легпрому. Реалізувати її мали у 2022—2024 роках. Захисні заходи передбачали, зокрема, що податок на прибуток підприємства можуть переспрямовувати на розвиток, українська продукція легпрому отримує пріоритет у держзакупівлях, а обнулення мит на готові вироби турецького імпорту розтягнуть на п'ять років та проведуть у декілька етапів.

3 лютого 2022 року Україна та Туреччина підписали угоду про зону вільної торгівлі. Але після початку війни її тимчасово поставили на стоп.

Цього року процес несподівано почав пришвидшуватись. У травні 2023 року уряд погодив і передав до парламенту законопроєкт про ратифікацію угоди про ЗВТ. А у серпні цього року угоду ратифікував турецький парламент та підписав президент Реджеп Ердоган. До відкриття ринку залишився один крок — голосування законопроєкту про зону вільної торгівлі у Раді. Відразу декілька депутатів заявили «Мінфіну», що документ можуть винести до сесійної зали вже найближчим часом.

«Багато в чому питання ЗВТ із Туреччиною — політичне. Україні вкрай важливою є стратегічна підтримка Ердогана. Його нещодавні заяви про те, що Крим — це Україна, і росія має його „віддати“, ще більше активізували процес зближення наших політичних еліт. Угода про зону вільної торгівлі — свого роду „вишенька“ на цьому торті», — каже голова Економічного дискусійного клубу Олег Пензін.

Як зазначила перша віцепрем'єр-міністр Юлія Свириденко, відновлення судноплавства в Чорному морі (чому активно сприяла Туреччина) значно збільшило наш експорт через морський коридор. За 11 місяців його роботи вдалося вивезти понад 60 млн тонн товарів до 46 країн світу.

Міністр торгівлі Туреччини Омер Болат на зустрічі зі Свириденко сказав, що турецькі компанії хочуть брати участь у реалізації двосторонніх угод щодо відновлення України, підписаних у січні цього року в Стамбулі.

Взаємне відкриття ринків вигідне не лише Туреччині, — додав голова секретаріату Ради підприємців при Кабміні Андрій Забловський.

Головні правила вільної торгівлі

Що передбачає угода про ЗВТ із Туреччиною?

Як і у випадку з будь-якою іншою домовленістю про зону вільної торгівлі, йдеться насамперед про взаємне обнулення мит на товари та послуги, простіше кажучи — відкриття ринків. Але є й винятки.

Основні пункти угоди про зону вільної торгівлі між Україною та Туреччиною такі:

Зобов'язання Туреччини:

• 0% мит на 10 337 товарних позицій. «Йдеться про продукцію, яка становить близько 95% загального обсягу українського експорту до Туреччини — аграрна продукція, насамперед зерно, а також промислові товари», — говорить Забловський. Нині мита на багато видів агропродукції в Туреччині зашкалюють. Наприклад, минулого року їх підвищили до 130% на пшеницю, овес, сорго тощо. Загалом мита в Туреччині традиційно високі практично на всі товарні категорії — від 30% до 180%.
• На 1 348 позицій обнулення мит не буде, але діятимуть тарифні квоти або знижені ставки мит.
• Відкриття турецького ринку для українського металу. На 510 із 840 груп металургійної продукції встановлюється мито 0%. «Це дає нашому металу більше переваг, ніж, наприклад, російському, який також завозиться до Туреччини», — зазначив Забловський. Для 167 найменувань продукції металургпрому буде запроваджено квоти на безмитне постачання. Йдеться про обсяги близько 400 тисяч тонн.

Зобов'язання України:

• Обнулення мита на турецькі товари та послуги, включаючи продукцію легпрому (здебільшого сировину), будівельні матеріали, побутову техніку, аграрну продукцію тощо.
• Україна залишила за собою право застосовувати експортне мито на вивіз металобрухту (він стратегічно важливий, як сировина для наших металургів).
• Мита на вживані автомобілі та секонд-хенд (10%) зберігаються.
• Для нових транспортних засобів діє трирічний перехідний період із обнулення мит.
• Для готових виробів легкої промисловості буде 5-річний перехідний період: через рік роботи ЗВТ мита обнулюються на 48 позицій, через 3 роки — ще на 150, через 5 років — на інші (всього їх близько 500).

Серед інших важливих параметрів угоди:

• вироблені з турецької сировини готові вироби можна буде безмитно експортувати на ринки всіх країн ЄС, відповідно до сертифікату EUR1. Йдеться насамперед про продукцію легпрому — одяг, текстиль та взуття — низка виробників працюють за давальницькими схемами з європейськими замовниками.
• Очікується, що ЗВТ із Туреччиною щорічно даватиме плюс 2,2% до українського ВВП і 2,6% — до доходів домогосподарств. Такі розрахунки надає Мінекономіки.

Туреччина й зараз є великим торговим партнером України. За даними Державної митної служби, минулого року український експорт до цієї країни склав $2,4 млрд, або 6,5% усіх постачань на зовнішні ринки.

Понад 80% цих поставок припадає на аграрну продукцію. Майже на $1 млрд відвантажили олії, на 600 млн — зерна, на 400 млн — насіння олійних культур тощо.

При цьому у торгівлі з Туреччиною в нашій країні зберігається від'ємне сальдо. Туреччина, за підсумками минулого року, імпортувала до України товарів на $4,7 млрд, на її частку припадає 7,4% українського імпорту.

Ключовими імпортними позиціями є агропродукція (на $600 млн.), продукція легпрому ($500 млн.), вироби чорної металургії ($500 млн.), машини та обладнання ($500 млн.), енергоресурси ($500 млн.). Щодо останньої групи — йдеться насамперед про зріджений газ.

Як каже Забловський, запуск зони вільної торгівлі може вже найближчим часом істотно збільшити цифри і з експорту, і з імпорту.

Читайте также: С октября хлеб подорожает на 5−10%: какие еще продукты вырастут в цене осенью

Мінус 10% на товари турецького ширвжитку

Експерти кажуть, що відкриття вітчизняного ринку для турецьких товарів відразу відчують українські споживачі.

«Все турецьке у нас має подешевшати на 10−12%, тому що приберуть ввізне мито. Частка турецької продукції є особливо великою у сегментах одягу, трикотажу, взуття, овочів та фруктів, тобто у категоріях товарів масового попиту. Вона і зараз коштує порівняно дешево.

Скажімо, взимку, у сезон тепличних овочів, на томати та огірки у нас традиційно є дві ціни: від українських та турецьких виробників. Наша продукція на 20−25% дорожча, тому що тепличники несуть великі витрати на енергоресурси, частка яких у собівартості овочів є дуже високою. Після обнулення мит на турецькі товари, різниця в ціні на тепличні овочі збільшиться до 30−35%. Тому українці матимуть можливість заощадити", — зазначає Олег Пензін.

Читайте також: З жовтня хліб подорожчає на 5−10%: які ще продукти зростуть у ціні восени

За словами Забловського, оскільки Туреччина є великим світовим виробником текстилю, будівельних матеріалів, транспорту, електроніки та побутової техніки, очікується на збільшення імпорту та «просідання» цін в українському роздробі в межах 10% і за цими категоріями.

А якщо на турецьку продукцію з'являться знижки, будуть змушені реагувати і постачальники інших товарів, і також знижувати ціни, щоб не втратити обсяги продажу.

Одна з найцікавіших позицій у списку претендентів на знижки — автомобілі. Цінник на них традиційно високий, тому навіть дисконт у 3−5%, не кажучи вже про 10%, — велика економія для покупців.

У Туреччині працює понад десяток автозаводів, у тому числі зі збирання машин міжнародних автомобільних брендів — Renault, Ford, Hyundai, Toyota, Honda тощо. Крім того, у 2022 році стартувало виробництво місцевих електромобілів Togg.

Читайте також: 15% податок на реєстрацію вирішили не запроваджувати: що буде з цінами на іномарки

За словами керівника Інституту досліджень авторинку, на сьогодні автомобілі з Туреччини в Україну практично не імпортуються. Але все може змінитися, якщо на них скасують 10% мита. На середньостатистичному легковику це приблизно мінус $2 тис. Щоправда, за умовами угоди про зону вільної торгівлі, обнулення мит на цю групу товарів відбудеться з відстроченням — через три роки.

Пензін також додав, що можуть подешевшати послуги турецьких шляховиків, які останніми роками отримують багато замовлень на будівництво та ремонт автошляхів в Україні.

Що чекає на наших виробників

Для українського бізнесу, на відміну від пересічних споживачів, вигоди зони вільної торгівлі з Туреччиною не є такими однозначними. Тому й настрої у підприємницькому середовищі різні.

Скажімо, аграрії з нетерпінням чекають на відкриття турецького ринку.

«Відсутність мит — це завжди цікаво. Ми отримаємо покращені умови доступу на турецький ринок, у тому числі переробленої аграрної продукції», — каже заступник голови Всеукраїнської аграрної Ради Денис Марчук.

Водночас керівник компанії «Молочний альянс» (ТМ «Яготинське») Сергій Вовченко вважає, що, наприклад, щодо молочки — у наших виробників шансів на турецькому ринку навіть після скасування мита небагато. «Все, що ми можемо везти до них, все одно коштує дорожче, ніж у наших європейських конкурентів, які отримують фінансову підтримку від влади», — пояснює Вовченко.

Підприємства легпрому взагалі у паніці. За словами голови профільної асоціації «Укрлегпром» Тетяни Ізовіт, програму підтримки галузі, яку обговорювали та попередньо схвалили до війни, у результаті так і не було затверджено. Вона передбачала, зокрема, норми про те, що підприємства легпрому зможуть спрямовувати податок на прибуток на розвиток бізнесу, а також пріоритетність вітчизняної продукції в держзакупівлях.

Тому після запуску зони вільної торгівлі вітчизняний легпром залишається, хоча й з перехідним періодом щодо обнулення мит на готову продукцію, але без держпідтримки. Що не дозволить підприємствам на рівних конкурувати з турецькими компаніями, особливо з огляду на реалії воєнного часу — падіння попиту на продукцію, відключення електроенергії та дефіцит кадрів, що наростає.

Керівник взуттєвого підприємства «Валтекс» Роман Жилко каже, що собівартість середньостатистичної пари взуття, яка до війни складала 1 400 гривень, зросла до 2 200 гривень. При цьому попит упав наполовину, втрачено 18% експортних контрактів.

Турецький же легпром входить до п'ятірки світових лідерів і отримує сильну підтримку влади — діє декілька вільних економічних зон, немає ПДВ, є дешеві кредити та спеціальні тарифи на електроенергію та газ (електрику підприємства отримують за 10 центів за кіловат, що вдвічі дешевше, ніж для українського бізнесу).

Тому, як вважає Ізовіт, все може закінчитися не просто обвалом продажу українських товарів, а скороченням робочих місць та навіть закриттям підприємств.

Керівник асоціації «Теплиці України» Олексій Чайка каже, що тепличникам і так складно конкурувати з турками.

«Умови порівнювати не можна: у них сприятливіший клімат для тепличного та загалом плодоовочевого бізнесу, є доступ до недорогих кредитів та енергоресурсів. Тому, навіть з огляду на досить довгу логістику, турецькі овочі в Україні дешевші за українські. Деякі партії, зокрема, ті, що з якихось причин розгортають у Європі, заходять на наш ринок взагалі за невигідними цінами. Якщо приберуть ще й мито, різниця в цінниках ще більше збільшиться, що загрожує обвалом продажів української продукції», — зазначив Чайка.

Забловський також не відкидає, що зона вільної торгівлі з Туреччиною може потіснити на внутрішньому ринку багатьох наших виробників.

«З огляду на те, що в Туреччині діє розвинена система підтримки промислового виробництва, а також девальвацію місцевої національної валюти, нашим підприємствам буде непросто конкурувати з дешевою турецькою продукцією», — підсумував він.

Автор:

Кореспондент Людмила Каплун

Пише на теми: Компанії та ринки