Що застаріле, вводить в оману, але продовжує використовуватись у платежах

У класичному фільмі 1946 року «Це прекрасне життя» вкладники вимагають свої гроші у будівельного товариства маленького містечка. Менеджер пояснює, що грошей немає, їх позичили іншим мешканцям міста. «Грошей там немає», — голосить Бейлі. «Ваші гроші в будинку Джо… і в будинку Кеннеді, і в будинку місіс Маклін, і в сотні інших».

Пояснення Бейлі визначає поширене уявлення про те, як працюють банки.

Згідно з цією ідеєю, банки збирають кошти, наприклад, за допомогою роздрібних депозитів та оптових запозичень, а потім видають у позику ці кошти, або їх частину. Ця картина банківської справи пронизує масову культуру та популярні уявлення про фінанси.

У 2008 році, під час кризи, яка вразила основи західного капіталізму, автор і професор Гарварда Ніалл Фергюсон опублікував книгу «Сходження грошей». Він хотів пояснити основи світової фінансової кризи та помістити її в історичний контекст.

Книга Фергюсона повторює пояснення з фільму «Це прекрасне життя» про те, як працює банківська справа. Він пояснив, що банки сімнадцятого століття стали піонерами того, що згодом стало основою сучасних фінансів: «банківська справа з частковим резервуванням».

Цей метод банківської справи використав той факт, що «гроші, що залишилися на депозиті, можна було з вигодою позичити позичальникам. Оскільки вкладники навряд чи масово запитають свої гроші, будь-якої миті в резерві [банку] потрібно було зберігати лише частину їхніх грошей».

Банки тепер працюють інакше

Пояснення банківської справи Джорджа Бейлі та Ніалла Фергюсона широко поширене, і дуже давно воно було достовірним поясненням того, як працюють банки.

Але як опис банківської справи сьогодні — це не так. Банки не видають гроші з резервів, депозитів чи інших джерел уже існуючих коштів. Як не дивно, на першому місці стоять кредити.

Коли ви берете у банку позику, і ваш банк зараховує суму кредиту на ваш рахунок, баланс рахунку створюється заново, «з повітря», а не на основі існуючих депозитів або інших існуючих коштів. І в міру погашення основної суми кредиту, створені при отриманні кредиту гроші поступово зникають, перетворюючись на те саме повітря, з якого створювалися перед кредитом.

Картина банківського кредитування, представлена Бейлі та Фергюсоном, перевернута з ніг на голову, і плюс широко поширене нерозуміння суті банківських вкладів. Тривожна реальність: позитивний баланс на вашому банківському рахунку не відповідає запасу «грошей», що зберігаються десь для вас понад залишок на рахунку. Баланс рахунку — це все, що є. Це запис обіцянки банку, фактично боргова розписка.

Ваш депозитний рахунок є зобов'язанням вашого банку, і як вкладник ви є не більш ніж одним із багатьох незабезпечених кредиторів банку.

Читайте також: Чому гроші можуть незабаром стати не потрібні людству

Плутанина проникла і в держфінанси

У звичайний час обіцянка приватного банку майже так само ефективна, як обіцянка уряду чи центрального банку. Але під час кризи обіцянки коштують набагато менше, а можуть взагалі нічого не коштувати.

Ці відмінності у розумінні є верхівкою айсберга плутанини, що також поширюється на державні фінанси та податково-бюджетну політику.

Згідно зі стандартною картиною державних витрат та збору доходів, уряди можуть витрачати гроші лише в тому випадку, якщо вони спочатку зберуть гроші за рахунок податків, продажу активів чи позик. Проте, реальність знову виявляється іншою. Так само, як банки створюють гроші, видаючи позикові зобов'язання, уряди створюють гроші, витрачаючи їх.

Час від часу уряди та центральні банки також надають кредити, наприклад, для цілей грошово-кредитної політики та економічного розвитку. У таких випадках уряди та центральні банки дають гроші у борг так само, як це роблять приватні банки.

Як і гроші, створені за допомогою банківського кредитування, гроші, створені за рахунок державних витрат, не зберігаються та не циркулюють в економіці нескінченно.

Досить шокуюча і бентежна реальність полягає в тому, що коли ви сплатили податки, ці гроші не поміщаються на якийсь рахунок або не зберігаються в сейфі. Вони випаровуються. При сплаті податків створені за початкових витрат уряду гроші анулюються.

Ці відмінності у розумінні грошей не є другорядними чи несуттєвими. Їхні наслідки виходять далеко за межі практичного управління банками та урядами.

Читайте також: На чому заощаджують українці і куди витрачають гроші

Хто і як дивиться на фінанси

У поглядах на податкову та фіскальну політику в державах домінує стандартний. Так само, як і в академічних колах, де деякі економісти дотримуються ідеї про гроші, як про постійно циркулюючі в економіці, як про постійний елемент закритої системи.

Закриту систему дослідив новозеландський економіст Олбан Вільям Хаусго «Білл» Філліпс. Він прославився завдяки своїй кривій Філліпса, що постулює взаємозв'язок між зростанням інфляції та безробіттям.

У 1949 він винайшов аналоговий комп'ютер для моделювання національного доходу, відомий як Моніак. У відомому також під назвою «фінансовий філограф», цьому незграбному і громіздкому приладі використовувалася фізична рідина, гідравліка і труби. Для того, щоб проілюструвати, як, на думку Філліпса, працює замкнута система економіки, яка рухається грошима.

Насправді ж, гроші регулярно створюються і знищуються, а економічні моделі, що не відображають цей факт, марні.

Нерозуміння питань грошей та банківської системи впливає на те, наскільки громадяни та платники податків можуть вимагати від урядів та фінансових регуляторів точної та зрозумілої звітності про свою роботу та прийняті рішення.

Це непорозуміння заважає нам вести дорослу, засновану на фактах розмову про борг, податки та грошову політику. Без такої розмови (яка базується на знаннях, і яку оцінюють фінансові автори та журналісти) громадяни завжди будуть другорядними учасниками в капіталізмі — незахищеними мішенями для учасників, які мають кращу інформацію.

Захист клієнтів, платників податків та суспільства загалом від ексцесів сучасної банківської діяльності потребує нового розуміння ролі банків та урядів у сфері фінансів; нове розуміння кредитів, депозитів та деривативів, як одного сімейства фінансових контрактів; та нове усвідомлення привілейованого становища приватних корпорацій у глобальній фінансовій системі.

Вкрай важливо, що суспільству, загалом, необхідно інакше думати про природу грошей — можливо, спочатку відмовившись від самого терміну. «Гроші» охоплюють низку явищ, у яких принципово різні цілі та ризики. Купюри в гаманці відрізняються від депозитів комерційних банків, а ті, зі свого боку, від резервних фондів. Гроші, як концепція, стають все застарілішими і вводять в оману.

Найкраще розуміння грошей відкриє можливість важливих інновацій, таких як:

• установи, що займаються лише кредитуванням та тільки депозитами;
• нові механізми фінансового контролю та нагляду;
• та інтегрована грошово-кредитна та фіскальна політика, яка використовує монетарні та фіскальні важелі узгоджено.

Нова фінансова розмова зробить причини нерівності між поколіннями очевиднішими і дозволить спільноті переосмислити, дозволяючи «надто великим, щоб збанкрутувати» банкам заробляти рік у рік величезні безризикові прибутки.