Ніхто нас грошима не засипле: як відновлюватимемо Україну

Останні декілька тижнів перечитав гідне уваги не лише про початковий План Маршалла, а й про те, чому не спрацювали його «аналоги» у різних країнах світу. Основні висновки:

1. Первинний (і найуспішніший) План Маршалла був вкрай важливим, але відносно невеликим — у середньому лише 2,6% ВВП країн-бенефіціарів.

З огляду на прогнози, що ВВП України цього року буде приблизно $100 млрд, і факт, що ми вже отримали лише бюджетну допомогу майже на $4 млрд і лише у червні 2022-го, це вже перевищує річний рівень початкового Плану Маршалла.

2. Є дві країни, які отримали міжнародну допомогу значно більшу за оригінальний План Маршалла. Ні, це не Південна Корея (післявоєнна допомога їй була на рівні початкового Плану Маршалла). І не Польща. Ці дві країни — Ірак та Афганістан.

3. Якщо початковий План Маршалла був відносно невеликим, що стало причиною успішного повоєнного відновлення і відновлення Західної Європи?

Відповідь — захищені приватні (насамперед, внутрішні) інвестиції, розмір яких має бути на порядок більшим (не менше 25% від ВВП), ніж План Маршалла.

Власне, суть антикомуністичного Плану Маршалла саме і полягала у стимулюванні приватного підприємництва, інвестицій та вільної торгівлі між країнами-учасницями, включаючи США. Сам Джордж Маршалл, представляючи ідею Плану Європейського відновлення в Гарвардському університеті 75 років тому, влітку 1947 року, сказав: «Метою цього має бути відродження працездатної економіки у світі, щоб дозволити появу політичних і соціальних умов, в яких можуть існувати вільні інституції».

4. Первинний План Маршалла супроводжувався жорсткими гарантіями безпеки для країн-учасниць. Ракетний обстріл Росією Одеського порту 23 липня є повчальним.

5. Валові інвестиції в Україні (12% від ВВП у 2021-му) дуже відставали від світу (Чеська Республіка — 25%, Китай — 42% від ВВП) навіть до війни з Росією, найімовірніше, відображаючи: а) відносну економічну несвободу у країні та складність ведення бізнесу; б) відносно невисокі валові заощадження (12% ВВП в Україні, 29% — у Чеській Республіці та 44% — у Китаї).

Читайте также: У липні Україна має отримати понад $4 мільярди допомоги — міністр фінансів

6. Що потрібно, щоб підвищити рівень заощаджень у країні? Відповім лише штрихами — макрофінансова стабільність (щоб заощадження не знецінювалися), економічна свобода та легкість ведення бізнесу, пенсійна, освітня та медична реформи (люди у світі заощаджують на свій бізнес, свою пенсію, освіту — свою чи дітей, і на своє здоров'я).

Основою модернізації України будуть не мости з електростанціями, а післявоєнне рішення більшості українців нести особисту відповідальність за свій добробут, пенсію, освіту та здоров'я. Тоді швидко з'являться внутрішні засоби і на мости, і на електростанції, і на багато іншого.

7. Набагато більше сподівань покладаю на новий План Маршалла для України. Набагато більше надій — на енергію та креативну ініціативу десятків тисяч таких українців, як, наприклад, Сергій Притула із його закликом до краудфандингу на три безпілотники Bayraktar.

Набагато більше надій — на довіру українців у всьому світі один до одного, та на їхні заощадження, з яких вони швидко зібрали потрібні кошти. Є надія на іноземних друзів та партнерів, які де-факто подвоїли зібрані кошти. Але вони це зробили після приватної ініціативи Притули, а не до неї.

Словами легендарного професора Гарвардської бізнес-школи Клейтона Крістенсена — залучення (pull in) ресурсів працює значно краще, ніж їхнє «заштовхування» (push in). Ті дві вищезгадані країни, в які найбільше «заштовхували» міжнародних ресурсів, це яскраво ілюструють.

Читайте також: Україна попросила у Заходу 4 своїх ВВП: якою буде наша країна після війни

8. У мирний час вірю набагато більше в такий вільний інститут як фондовий ринок (якого в Україні з вищезгаданих причин практично не було навіть до війни), де заощадження одних українців фінансують ініціативу та інновації інших українців, ніж я вірю в те, що хтось ззовні нас «засипле грошима».