Голова НБУ написав заяву про звільнення через політичний тиск (доповнено)

«Протягом тривалого часу на Національний банк України здійснюється систематичний політичний тиск. Це унеможливлює ефективне виконання мною, як головою, покладених на мене обов’язків керівництва діяльністю Національного банку та взаємодію з іншими державними органами. Своєю відставкою я прагну застерегти від подальших спроб підірвати інституційні основи центрального банку в Україні», — заявив Яків Смолій. 

А що президент?

Президент Володимир Зеленський передав на розгляд Верховної Ради проєкт постанови про звільнення Якова Смолія з посади голови Національного банку України.

Що далі

Найбільш ймовірними кандидатами на місце Смолія вважають екс-голову Райффайзен Банку Аваль Володимира Лавренчука, нинішнього голову Укргазбанку Кирила Шевченка, і голову Ради НБУ Богдана Данилишина.

Серед претендентів на крісло голови центробанку також називають екс-міністра економіки Тимофія Милованова. 

Раніше «Мінфін» докладно писав про рейтинг кандидатів на посаду голови НБУ в статті Депутати хочуть змінити голову НБУ: хто прийде після Смолія. 

Читайте також: Стали відомі три кандидатури на посаду голови НБУ — ЗМІ

Кому не подобається голова НБУ

Як писав «Мінфін», в кінці червня Комітет Верховної Ради з питань фінансової, податкової та митної політики ухвалив постанову, в якій міститься цілий перелік претензій до НБУ. Депутати також викликали голову Якова Смолія з доповіддю. Звіт повинен відбутися на четвертій сесії ВР, тобто восени. 

Також профільний комітет вирішив створити Тимчасову слідчу комісію (ТСК) парламенту, яка повинна оцінити дії керівництва Нацбанку і Фонду гарантування вкладів у 2014-2019 рр. В цей час керувала Нацбанком Валерія Гонтарєва, а потім — і нинішній керівник Яків Смолій.

Читайте також: Критикуючи НБУ, парламент виносить собі вирок

В чому звинувачують

Профільний комітет має чимало претензій до роботи правління НБУ:

1. Невиправдано повільне зменшення облікової ставки. Пік її зниження (на 7,5% річних, до 6%) припав на 2020 рік. Хоча Рада НБУ наполягала на радикальних кроках ще в середині 2019-го.

2. Жорстка монетарна політика, вилучення грошей з економіки. Співвідношення грошової маси до номінального ВВП скоротилося з 58,8% у 2014 році до 34,2% в 2019-му.

3. Відсутність адекватних оперативних заходів, які б стимулювали зростання економіки. Наприклад, щодо пом'якшення вимог до оцінки кредитного ризику, щодо обмежень для банків в частині купівлі ОВДП, щодо викупу проблемних активів, як у ФРС США чи Європейського Центробанку.

4. Високі ставки за депозитними сертифікатами (наприклад, 18-13,5% у 2019 році), через що банківська система переорієнтувалася з кредитування бізнесу на вкладення в депосертифікати НБУ.

5. Стимулювання припливу спекулятивного капіталу в ОВДП та формування ринку, що має ознаки фінансової піраміди. У тому числі за допомогою зміцнення гривні.

6. Нацбанк не брав участі у формуванні вівторкового ринку держоблігацій та ускладнював фінансування держбюджету.

7. Штучна ревальвація гривні через неправильну політику поповнення золотовалютних резервів Нацбанку. Формування умов для виведення спекулятивного капіталу з ОВДП. Через зміцнення курсу суттєво скоротилася виручка українських експортерів і, як наслідок, — доходи бюджету. Товари вітчизняного виробництва витісняються імпортними і завдається шкода українським виробникам.

Читайте також: Як курсова і монетарна політика НБУ вплинули на економіку