Критикуючи НБУ, парламент виносить собі вирок

Чи обгрунтована позиція народних депутатів, і чи міг Нацбанк діяти інакше, на своїй сторінці в фейсбук розповів голова Ради Незалежної асоціації банків України Роман Шпек.

Які підстави звинувачень

Відверто кажучи, такого декларативного та незграбного обгрунтування заздалегідь поставленого висновку не доводилося зустрічати в офіційних документах поважних установ вже давно.

Розберемо зміст цього проекту постанови. Висловлені претензії до НБУ такі:

• не забезпечено підтримання стійких темпів економічного зростання;
• «гостра демонетизація економіки»;
• висока процентна ставка сприяла перетіканню фінансових ресурсів у державні боргові зобов’язання, спричинення «фінансової піраміди» ОВДП;
• пасивна участь НБУ на ринку ОВДП;
• ревальвація гривні, спричинена недостатнім викупом іноземної валюти у 2019 році.

НБУ та економічне зростання

Це вже усталена українська традиція: спочатку до влади приходять політики та обіцяють зростання ВВП на 40% чи більше відсотків, економічні прориви, золоті гори… А потім, коли реальність відрізняється від обіцянок – шукають причини та винуватих. Тепер винуватим вирішили зробити НБУ.

У жодній країні центральний банк нікому не обіцяє забезпечити певні темпи економічного зростання. Завдання центробанку, і НБУ зокрема, – сприяння сталості економічного розвитку через цінову та фінансову стабільність. За нинішньої інфляції 1,7% та облікової ставки 6%, незважаючи на коронакризу, важко уявити собі щось більш стабілізуюче та стимулююче в історії України, ніж поточна політика Нацбанку.

Читайте також: Держава, яка скасує податок на доходи, отримає джокер у новій економіці

Натомість ми бачимо великі проблеми у реальному секторі, інвестиційній привабливості, діловому кліматі, державних фінансах. Тому претензію недостатнього економічного зростання варто було б адресувати саме до виконавчої та законодавчої гілки влади, які і приймають відповідні рішення.

«Гостра демонетизація»

Автори проекту постанови дорікають НБУ «гострою демонетизацією економіки», наводячи на підкріплення цієї тези один-єдиний показник: скорочення відношення грошової маси до ВВП з 58,8% у 2014 році до 34,2% у 2019 році. Проте це або чергова теза заради поставленої цілі, або автори не розуміють механіки грошової маси взагалі.

Найбільшою частиною грошової маси (агрегат М3) є депозити вкладників у банках (понад дві третини грошової маси). І автори чомусь забувають сказати, що основна причина зазначеної «демонетизації» – це виведення з ринку неплатоспроможних банків із активами понад 400 млрд. грн., депозити в яких і вийшли з грошової маси. То може потрібно посилити увагу до розслідування зловживань акціонерів і керівництва банків-банкрутів для повернення коштів вкладників до грошової маси?

Додайте до цього активний розвиток безготівкових технологій, онлайн-банкінгу, а отже і скорочення потреб економіки в готівці – і теза про демонетизацію вже розсіється як туман на світанку.

Про піраміду ОВДП

ОВДП – це державні цінні папери, які розміщуються Мінфіном на виконання закону про державний бюджет, який ухвалює Верховна Рада. Відповідно, якщо в Україні й існує «боргова піраміда» (свідомо беру цей бульварний термін у лапки), то її безпосередніми будівельниками є парламент і уряд. Покласти на НБУ відповідальність за збільшення державного боргу в цьому контексті звучить як перекладання із хворої голови на здорову.

При цьому в аргументації одночасно містяться звинувачення НБУ як і в «побудові боргової піраміди», так і в недостатній участі НБУ в купівлі ОВДП, а також в недостатньому сприянні банкам у придбанні облігацій (а потім навпаки – в мотивації банків купувати ОВДП через високі процентні ставки). Тут потрібно вже авторам визначитися, у чому НБУ «винуватий»: у зростанні державного боргу чи у його недостатньому зростанні?

Читайте також: Скільки можна заробити на облігаціях різних країн

Окремо зупинюсь на звинуваченні монетарної політики НБУ в високій вартості державних запозичень. Просто факти з двох аукціонів первинного розміщення гривневих ОВДП. Січень 2020 року: облікова ставка 13,5% річних, Міністерство фінансів розміщує 3-річні ОВДП під 10% річних. Червень 2020 року: облікова ставка 6% річних, Міністерство фінансів розміщує 3-річні ОВДП під 10,8% річних. То може проблема не в монетарній політиці, шановні депутати?

Ревальвація та викуп валюти

Коли НБУ оголошував на всю країну перехід до нової монетарної політики у 2015-2016 роках, було чітко сказано, що курс відтепер плаваючий і не таргетується. Завдання НБУ – згладжувати коливання на валютному ринку. Хто цього не почув за багато років – може бути здивований. Але ринок почув, і його курсові коливання не дивують.

Нагадаю головну причину ревальвації 2019 року – активне розміщення облігацій Мінфіном та прихід до них іноземного капіталу. За 2019 рік нерезиденти завели до ОВДП близько $4 млрд. Проте НБУ купив за той же рік $8,5 млрд! Як з таким двократним відхиленням взагалі може спасти на думку критикувати за недостатній викуп іноземної валюти?

Читайте також: Гривня стала світовим лідером за темпами зміцнення в 2019 — Bloomberg

І хто вирішує, який викуп валюти з ринку є достатнім? Боюся, автори цієї тези і досі живуть у парадигмі фіксованого курсу, коли укріплення вважається «недостатнім викупом валюти». Але від де-факто фіксованого курсу як хибної політики НБУ давно відмовився, і слідував саме широко оголошеній політиці вільного коливання курсу. А причини ревальвації потрібно шукати передусім в іншому місці.

Зазначу, саме завдяки виваженому підходу до валютного ринку ми сьогодні маємо практично той самий курс гривні, як і рік тому. І це в умовах кризи та повної зупинки фінансових притоків на ринок ззовні.

Міграційні процеси

Автори проекту постанови вирішили навіть збільшення міграції активного населення за кордон приписати у «заслуги» НБУ. Це абсолютно нова концепція, яка фактично пробує знайти крайнього у всій неспроможності численних складів уряду та парламенту забезпечити неодноразово обіцяні сотні тисяч робочих місць в Україні, передумови для збільшення іноземних інвестицій, не кажучи вже про масштабні структурні реформи, на які країна давно зачекалася.

Дійсно, ми живемо у дивні часи: деякі політики та урядовці вже називають відсутність девальвації та інфляції катастрофою. Проте не впевнений, що їхні виборці – українські споживачі – поділяють цей погляд. Чи може автори цієї постанови мають на меті розхитати ринок з метою «відвернення катастрофи стабільності»?

Читайте також: Депутати штовхають Україну до дефолту

Така недолуга та тенденційна оцінка діяльності незалежного регулятора не тільки підриває репутацію її авторів, а й підкладає свиню найвищим посадовим особам держави. Проект постанови було ухвалено через тиждень після ухвалення нової програми співпраці з МВФ. Програми, у якій Україна зобов’язалася уникати будь-яких дій, що містять ознаки політичного втручання у діяльність НБУ. До того ж весь зміст заявленої Україною програми реформ свідчить, що економічна політика базуватиметься на досягненнях макрофінансової стабільності та плані подальших змін, запропонованих НБУ. Нагадаю, під цією програмою стоїть підпис Президента України.