Податок на Google по-українськи. Постраждають всі

Українські депутати планують обкласти ПДВ електронні послуги, які надають іноземні компанії, що незареєстровані в Україні. Відповідний законопроект №2634 вже готується до розгляду у Верховній Раді.

Як законодавча ініціатива може відобразитися на звичайних платниках податків, а також вплинути на інвестиційну привабливість країни, «Мінфіну» розповів юрист, адвокат, керуючий партнер юридичної компанії «Grishakov Law Company» Олександр Гришаков.

Оподаткування по повній

У пояснювальній записці до проекту закону зазначається, що компанії, що працюють у сфері цифрової економіки, не мають постійного представництва на території України і працюють «без належного оподаткування». Однак, на думку авторів документа, вони повинні сплачувати ПДВ 20%. Прихильники ініціативи кивають на європейський досвід.

Справді, такий податок існує — він називається GAFA – за першими літерами назв Google, Apple, Facebook, Amazon. Франція прийняла подібний закон у 2019 році. Але він набирає чинності тільки в 2021 і ставка податку становить 3%. Більше того, французький варіант передбачає оподаткування від місцевої виручки, тобто, швидше, податок з обороту, а не ПДВ.

Читайте також: Франція відклала введення податку для Google, Amazon і Facebook

В українському ж варіанті пропонується обкласти компанії-нерезиденти, які надають електронні послуги, 20% ПДВ. Але з якого дива компанія, у якої немає навіть представництва на території країни, зобов'язана реєструватися платником ПДВ і сплачувати податок?

1. По-перше, такий різкий стрибок — з нуля відразу до 20% — може викликати закономірне обурення власників таких компаній. В результаті надання послуг може бути обмежене, їх стане менше, набір існуючих сервісів гірше, а про появу нових можна буде забути.
2. По-друге, це досить затратно. У перехідних положеннях до законопроекту стверджується, що його реалізація не потребуватиме додаткових витрат з держбюджету і навіть навпаки – наповнить його. Так, в перспективі, може, і наповнить, але спочатку необхідно інвестувати сотні тисяч доларів у програмне забезпечення для створення електронних сервісів «ПДВ для нерезидентів». Адже досвіду у нас такого немає. Та й для того, щоб запрацювали механізми отримання податкових повідомлень нерезидентам, подачі спрощених декларацій, теж потрібні великі вливання.
3. По-третє, якщо закон набуде чинності, то Google, Apple, Netflix та інші компанії-нерезиденти, обтяжені ПДВ, безсумнівно закладуть ці 20-% у вартість своїх послуг. А, отже, їх витрати ляжуть на звичайних платників податків. Чи сподобається це українським користувачам, яких близько 90% населення від 18 до 45 років?

Читайте також: Привіт, Google. Чому в Україні планують ввести цифровий податок

Поганий приклад заразливий

Не хочеться згущувати фарби і передрікати, що на другий день після прийняття закону світові гіганти підуть з українського ринку, а з нами припинять вітатися європейські та американські партнери. Але той факт, що за основу українського законопроекту взято російський аналог, не може не насторожувати. У Росії подібним законом створені дискримінаційні умови для іноземних компаній, які успішно працюють і мають офіційні представництва на території Євросоюзу.

Те ж саме буде і у нас в разі прийняття законопроекту. Логіка авторів зрозуміла: якщо суб'єкт господарювання заробляє гроші на території однієї країни, а отримує в іншій, він, безсумнівно, повинен платити податки в бюджет тієї країни, в якій їх заробляє. Але впевнений: можна знайти для цього інші механізми і вже точно меншу ставку. 20% немає ніде – тільки в країнах колишнього СРСР.

Нам важливо не злякати компанії-гіганти, а дати їм можливість продовжувати інвестувати, запропонувавши їм спрощену податкову систему. В іншому випадку Google, Netflix, Facebook або Youtube просто підуть з країни, де їх права намагаються обмежити на державному рівні.

Читайте також: Податкова реформа: які зміни на нас чекають в 2020 році