НБУ влучив у ціль. Чому це погано

Які процеси відбуваються поряд зі сповільненням інфляції та чим в результаті це може обернутися для українців на своїй сторінці в Facebook проаналізував  голова ради Нацбанку Богдан Данилишин.

Приємні новини, які насторожують

Перші два дні цього тижня ознаменувалися новинами, які прийнято вважати дуже хорошими. У понеділок стало відомо, що споживча інфляція в листопаді склала лише 0,1% (аномально низький для цього місяця рівень), а за останні 12 місяців вона склала 5,1%. У вівторок ще більш приголомшлива новина — ціни виробників промислової продукції в листопаді знизилися в порівнянні з жовтнем на 3%, а за 11 місяців поточного року впали на 4%.

Очевидно, що успіхи в споживчій інфляції (схоже, що цільовий орієнтир на поточний рік швидше за все буде досягнутий) пов'язані зі зміцненням гривні і жорсткою монетарною політикою Правління НБУ. Одним з її наслідків є високі процентні ставки по ОВДП і депозитних сертифікатах Нацбанку. В ці надійні і високоприбуткові інструменти банки вкладають надлишкову ліквідність, що обумовлює стагнацію кредитування прямого позичальника з реального сектора економіки. Але і промислова дефляція внесла свій вагомий внесок у вкрай стриману споживчу інфляцію — падають ціни промпродукції і не транслюються в споживчі ціни.

Читайте також: Інфляція знизилась до 5%. Але якою ціною

Отже, в річному вимірі (до листопада минулого року) ціни в промисловості знизилися на 2,2%. При цьому з початку цього року (за січень-листопад 2019 року) оптові ціни знизилися на 4%, в т.ч. у добувній промисловості впали на 19,8%, у переробній промисловості знизилися на 4,9%. Чи повинно це нас дуже радувати? Не все так просто.

В зоні ризику

Справа в тому, що, якщо дефляція в промисловості триває скільки-небудь тривалий час, то все більша кількість підприємств або навіть цілих галузей економіки стають нерентабельними і скорочують (в окремих випадках навіть припиняють) виробництво через «жорсткості» своїх витрат: як писав Дж.М.Кейнс, на противагу тезі про «нейтральність» грошей, в реальності витрати «жорсткі», вони не можуть бути скорочені швидко — включаючи зарплати і інші виробничі витрати. Ми це вже бачимо — в цьому році промислова дефляція спостерігалася в семи місяцях з одинадцяти, чотири останніх місяці поспіль промислові ціни падають. Одночасно з цим п'ять місяців поспіль падає промислове виробництво, шість місяців падає виробництво в обробній промисловості.

У багатьох випадках виробники об'єктивно не можуть знизити свої витрати і за рахунок цього зберегти обсяги виробництва на колишньому рівні — це те, про що йдеться в попередньому абзаці: їхні витрати не знизилися, виявилися «жорсткими». Тому виробникам доводиться знижувати не ціни, а обсяги виробництва або навіть взагалі припиняти його. Саме звідси випливає безробіття, зниження доходів населення, подальше скорочення попиту населення на товари. Це буде стимулювати подальше зниження обсягів промислового виробництва, яке знову ж продукуватиме безробіття і зниження добробуту громадян. З’являється «спіраль промислової дефляції», яка може привести до економічної рецесії.

Невдалий експеримент

Гірше те, що ревальвація гривні, яка спостерігається, в синергії з промисловою дефляцією стимулюють збільшення імпорту. Він займає на нашому ринку ніші, звільнені українськими промвиробниками, які ще й не мають змоги залучати кредити за доступними ставками (про причини цього — вище). І навіть, якщо Правління Нацбанку знизить облікову ставку на 1-1,5% на засіданні 12 грудня (про небезпеки говорять багато експертів), це кардинально не переламає ситуацію — починати зниження ставки потрібно було ще навесні (про що я говорив і писав неодноразово). Можливо, тоді й не було б падіння промвиробництва. Але Правління НБУ продовжувало експерименти в дусі ортодоксального інфляційного таргетування...

Науці відомі ситуації, коли результати експериментів, які, відповідно до очікувань, повинні були підтвердити гіпотезу, що перевіряється, несподівано спростовували її, причому категорично. Один з найбільш показових прикладів — коли американські вчені Альберт Майкельсон і Генрі Морлі в 1887 році вирішили провести експеримент, покликаний раз і назавжди довести, що світлоносний ефір реально існує, що він наповнює Всесвіт і служить середовищем, в якому поширюються світло та інші електромагнітні хвилі (в чому були беззастережно впевнені майже всі вчені того часу). Результат експерименту був приголомшливим і спростував думку переважної більшості провідних фізиків — було доведено, що ніякого ефіру не існує.

Як би не вийшло чогось аналогічного з експериментом, який Правління НБУ проводить з реалізацією в країні ортодоксального інфляційного таргетування, надмірно жорсткої монетарної політики і на додаток до цього показового невтручання в необґрунтоване фундаментальними факторами зміцнення гривні.