Повз касу: як Україна втрачає «заробітчан» та їхні гроші

Наша країна (синій графік) за підсумками минулого року отримала з-за кордону $12 млрд. Вище нас за цим показником лише В'єтнам, у якого $14 млрд. Але у В'єтнамі населення 100 млн, у той час як в Україні, за різними оцінками, близько 35 млн. осіб. Тенденція зовсім невтішна.

На цьому графіку добре видно удари по Україні 2008-09 року і 2013-14 років, коли надходження з-за кордону падали: люди починали акумулювати гроші. Також можна побачити тенденцію 16-го року: з введенням безвізового режиму пішло рішуче зростання обсягу переказів.

На графіку праворуч показані українські надходження в порівнянні зі світовими за підсумками 2017 року. Якщо виходити з наших $12 млрд і $600 млрд по всьому світу, то частка України становить 2% від світових надходжень. Наша країна за цим показником посідає перше місце в Європі. Українські «заробітчани» формують валютний баланс країни, забезпечуючи, за різними оцінками, від $9 до $20 млрд надходжень. По суті, жоден із зарубіжних інституційних інвесторів в нашій країні сьогодні не дає такого припливу валюти, як наші громадяни, що працюють за кордоном.

«Бермудський трикутник» грошових переказів в Україну

Основний обсяг валютних надходжень потрапляє в країну неофіційно. Банківська система видавлена ​​фінтехами та «сарафанним радіо» — сусідами, водіями, автобусами, поїздами і т.д.

Нижче на графіку видно основні країни-донори, які роблять ін'єкції валюти в Україну — це Польща, Росія, США і Чехія.

За статистикою НБУ за 2017 рік ці надходження становлять близько 9,3 млрд доларів. За інформацією ПриватБанку тільки з Польщі в минулому році зайшло $9 млрд, за даними Світового Банку — $12 млрд, а за інформацією Азіатського Банку Розвитку — $20 млрд. Точних методик підрахунку поки що немає: складно порахувати, скільки провозиться в кишенях або поїздами.

Всі чотири країни, що лідирують за обсягами переказів, дають мінімальний відсоток надходжень через офіційні канали. Наприклад, Польща дає тільки 5%, Росія — 30%, Чехія — 8%. Це так званий «бермудський трикутник» надходжень. У той же час частка офіційних переказів з країн з високим відсотком безготівкових розрахунків дорівнює 80-100%.

Польща переманює не тільки робочу силу з України, а й молодь

Дані Юнеско за 2016 рік показують, що країни, куди їдуть вчитися українські студенти, на 80% збігаються з тими, куди наші громадяни їдуть на заробітки — це Польща, Росія, Німеччина та Італія. Українці заміщають поляків, які виїхали в Німеччину, Англію, Францію і навряд чи повернуться. І в Польщі зараз робиться все, щоб утримати наших громадян. У підсумку вони отримують заміщення кваліфікованої трудової сили, а ми — ні.

Нашим «заробітчанам» в Польщі доступні пільгові тарифи на відправку коштів в Україну, є зручна інфраструктура, соціальна підтримка. Українським трудовим мігрантам допомагають адаптуватися до місцевих умов, і вони не хочуть повертатися, а навпаки, забирають з собою сім'ї. Якщо раніше в Польщу їхали з чотирьох сусідніх областей, то зараз географія розширилася регіонами Центральної та Східної України — це вже системна проблема для країни. 99% українців, які працюють в Польщі, — це різноробочі, які відпрацювали сезон, повернулися в Україну і чекають наступного виклику. Тобто в Україні вони не працюють.

Канали переказів грошей від трудових мігрантів

Основна частка офіційних платежів в Україну з Польщі надходить через польські Кредобанк та Ідея Банк. Але це канал для соціально найбільш захищеної групи: тих українців, які мають в Польщі легальний статус, стабільну роботу, нормальну зарплату. Їм немає сенсу ризикувати, простіше заплатити 40 євро в еквіваленті та спати спокійно, розуміючи, що через півгодини гроші будуть зараховані. Середня сума перерахування з Польщі — 1,3 тис. євро. Це пов'язано як з матеріальними можливостями, так і з вимогою IML: без особливого контролю можна перераховувати від 1000 до 5000 євро.

Серед інших каналів для переказу грошей — небанківські фінустанови. В Україні зараз зареєстровано 61 фінтех-компаній. Вибір колосальний. При цьому використовуються прийоми: перерахування безкоштовне, але потім перераховують із злотого в євро або долар за невигідним курсом. Робити перекази можна за допомогою соцмереж і т.д.

Причина, через яку «заробітчани» вважають за краще неофіційні канали переказів, очевидна: коли людина приходить в банк, йому кажуть — «ідентифікуйтеся», а він не може підтвердити походження грошей. Він виконав роботу у господаря і йому заплатили без податків, без реєстрації, без нічого. Тому він боїться перераховувати ці гроші сюди, залишаючи сліди по офіційних каналах. У Польщі він податки не заплатив і тут не хоче платити, тому все йде по сірому.

У Чехії суворіші вимоги до трудової сили, потрібна чітка реєстрація. Немає сезонних, полусезонних людей з сусідніх областей, які попрацювали та пішли. Потрібно пройти офіційну процедуру працевлаштування, отримати всі соціальні обов'язки і пільги, а після цього можна користуватися всіма благами.

У нас вже працює навіть так звана система «Хавала». Це відома ісламська система, коли можна дати гроші в «точці» на базарі в Ємені, а отримати їх в ОАЕ або будь-який іншій країні світу. Тариф за переказ — 1%. Те, що ця система увійшла до нас, свідчить про одне: обсяг неофіційних перерахувань або «сірі» канали захлиснули Україну і треба якось регулювати ситуацію, тому що зараз вона поза контролем.

Гроші від трудових мігрантів треба легалізувати, ці гроші треба узаконити з податкової точки зору. Якщо людина не може пояснити, звідки у нього гроші, він може провести їх через певні канали, заплатити 3-5% і т.д. Є два банки, які вже працюють, якщо потрібно — необхідно долучити до вирішення питання антимонопольний комітет, вирівняти тарифи. Хоча це і не вирішить основну проблему — те, що українці виїжджають з країни, залишаючи «прогалини» на ринку праці.

«Розіграш від ТОП банків» — ваш шанс отримати 20 тис. гривен до новорічних свят!