Як залучити в Україну іноземні інвестиції

Уже північ наближається, а Германа немає. Тобто не Германа, а інвестора. «Як так? — кажуть люди, — Ніби й реформи якісь йдуть, а інвестори не приходять. Чого їм ще потрібно?» 

Може грошей не вистачає? Так ні ж. У світі дуже багато грошей. І зараз особливо. Адже багаття кризи 2008 року заливали саме ліквідністю. Вона все ще нікуди не пішла.

Може їм не цікаво заходити в Україну? Так ні ж. Ми, звісно, не клондайк, не найрозвиненіша країна в світі, але прибутковість, яку пропонують сьогодні ті ж українські облігації — одна з найвищих в світі. І не викликати інтересу в іноземних інвесторів вона просто не може. Для прикладу, в Єгипет за останній рік іноземці занесли 18 млрд доларів. А Єгипет, також як ми, зараз в програмі з МВФ. Для України ж за останні півроку змогли зайти мізерні 300 млн доларів від іноземних гравців.

Так у чому ж справа?

Все як завжди просто. Ми багато чули, що Україна ніколи не була попереду планети всієї за простотою ведення бізнесу. І від цього зазвичай страждали прості українці, які намагалися створити успішний бізнес. Але від цього страждають й іноземні інвестори. Щоб відкрити рахунок в Україні, іноземним інвесторам треба пройти дев'ять кіл пекла, а потім ще й принести довідку про флюорографію. Крім того, навіть якщо іноземці готові були б пройти ці кола пекла, заради прибутків, виникає інша проблема. Проблема довіри. Тому що відкрити рахунок в українській депозитарній установі для багатьох іноземців — це як для українця поїхати в Індію і їсти там руками рис на базарі. Екзотично, але страшно. Дуже не хочеться вмирати від невідомої хвороби. Проблема довіри є і вона залишиться, тому що в Україні давно і міцно не поважають право власності.

Чи є вихід із ситуації? Як залучити іноземні інвестиції і водночас гарантувати іноземцям безпеку? Рішення є. Воно називається «номінальний утримувач». Це рішення базується на принципі, коли великі міжнародні банки, які вже працюють в Україні, будуть виступати номінальним утримувачем для іноземних гравців. Тобто фактично будуть представляти тут нерезидентів, які хочуть завести в Україну свої гроші. Через свою «віртуальну голограму». У підсумку, всім добре. Інвестори отримують прибутковість, Україна — гроші. І треба сказати, що ця система працює в усьому світу. І в тому ж Єгипті. Ось так і з'явився законопроект про «номінального утримувача», який навіть вже встиг пройти перше читання в парламенті. Але потім депутати перетрудилися і ніяк не дійдуть до другого читання. Хоча саме депутати дуже зацікавлені в прийнятті даного законопроекту.

Ми б не були в Україні, якби попередній абзац не викликав конспірологічну теорію. Адже кожна бабуся на лавці знає, що ОВДП купують тільки корумповані чиновники. І може бути, таким підступним чином, використовуючи іноземні банки, вони будуть ховатися від очей громадськості. Насправді все з точністю до навпаки. Після прийняття законопроекту буде забезпечено розкриття інформації про покупців. На відміну від поточної ситуації. Ба навіть більше, сам законопроект ще й обмежує перелік фінансових установ, який зможуть відкривати рахунок в цінних паперах номінального утримувача для своїх клієнтів.

І ще одне важливе питання. А все це взагалі нам треба? Адже безліч популістів скажуть, що небезпечно пускати в країну спекулятивний капітал. Як прийшли так і пішли, а потім розгрібати наслідки на валютному ринку. І навіщо, мовляв, годувати спекулянтів.

Ця логіка діє в Україні вже років 25. Ми закрилися, сховалися від усього світу в своїй шкаралупі, боячись інтеграції в глобальну економіку. У підсумку, економіка світу пішла вперед, а ми ще працюємо над тим, як би скасувати Валютний декрет, виданий на початку 90-х і за яким валютних спекулянтів хіба що тільки не розстрілювали. Так ось, всім людям доводиться дорослішати. І скільки ви не зволікайте з цим процесом, нікуди від цього не дінешся. Поведінка України нагадує небажання закохуватися через побоювання, що вам розіб'ють серце. Україні необхідна інтеграція в світову економіку, тому що треба наздоганяти потяг, який давно пішов. Тому що в іншому випадку до нас так і не зайдуть інвестори. Ми не отримаємо капітали, новий рівень технологій і менеджменту. Ми не отримаємо ліквідність, яку можуть дати іноземні гравці. До речі, вони не обов'язково тікають з країни. Швидше навіть навпаки. Масовий вихід інвесторів трапляється тільки в тому випадку, якщо влада робить якусь дурість. І бути застрахованими від такої дурниці острахом чиновників, що їхні дії викличуть відтік капіталу, не найгірший варіант.