Ольга Білай: Якщо боржник не платить кредит, банк може забрати квартиру

Скільки коштують збанкрутілі банки і чому інвестори не хочуть їх купувати

Чому банк стає банкрутом і хто у цьому винен?

Це нормальний процес економічного розвитку — і підприємства, і банки можуть збанкрутувати. Коли настають несприятливі економічні обставини, або недосконале ризикове управління активами банку, він може бути визнаний Нацбанком неплатоспроможним.

Можуть бути системні проблеми у банку, або бізнес-модель, яку прийняло керівництво, може не відповідати поточним економічним реаліям. Через це банк може бути збитковим, і якщо так продовжується якийсь час — рік чи більше, — то він з'їдає капітал акціонерів і вже не може повністю розрахуватися з вкладниками та акціонерами. Тоді банк банкрутує.

Що відбувається з банком, коли він потрапляє до Фонду гарантування вкладів фізосіб?

Згідно законодавства, Фонд має декілька опцій. Насамперед, Фонд розпочинає конкурс і шукає для такого банку інвестора. Ним може бути банк або не банк — той, хто зацікавлений придбати фінустанову, що збанкрутувала, і відновити її роботу. Або, наприклад, банк, що зацікавлений викупити частину активів разом із частиною зобов’язань.

Бувало, що Фонд створював перехідний банк. Це нова фінустанова, в яку переводяться найякісніші активи і зобов’язання колишнього банку, і далі вона вже передає їх інвестору. Це досить складна схема, але вона ефективна, з погляду захисту вкладників, кредиторів і збереження частини життєздатного бізнесу.

За останні 10 років лише один банк — Астра — був викуплений інвестором — Агропросперіс Банком. Чому банки не продавалися навіть до війни?

По-перше, інвестор має відповідати вимогам Нацбанку. Він повинен мати бездоганну ділову репутацію, для того, щоб банк не потрапив до рук шахраїв. По-друге, інвестор має довести своє надійне фінансове становище та змогу докапіталізувати банк у майбутньому.

Сам інвестор, якщо він підходить під ці критерії, дивитиметься на якість активів банку. Якщо це кредитний портфель, який обслуговується вчасно, то інвестор буде зацікавлений його придбати. А якщо в банку активи, що були виведені на незрозумілих боржників, які пішли у банкрутство, то жодному інвестору такий товар не потрібен.

Річ у тім, що Фонд вивів понад 90 банків із ринку з 2012 року. За цей час були не тільки продажі банку загалом, а й націоналізація, яка, до речі, теж є продажем, тільки інвестором виступала держава. Є такі варіанти виведення з ринку, як передача активів і зобов’язань. Таких випадків було більше. Маємо до 10 банків, активи і зобов’язання яких були передані приймаючому банку. Інвестором при цьому виступає теж банк, діючий. Він за рахунок неплатоспроможного банку збільшує обсяг свого бізнесу.

Тобто ключове у процесі продажу банку — як якість його активів, так і якість зацікавленого інвестора.

Чи правда, що банк можна купити за 1 гривню?

Таке дійсно можливо. Але те, що інвестор заплатить 1 гривню Фонду гарантування у випадку купівлі банку, не означає, що це повна вартість. Як правило, 1 гривню коштують банки, які мають від'ємний капітал. Тобто зобов’язання перед вкладниками і кредиторами перевищують вартість активів такого банку. А це означає, що інвестор повинен відразу повернути певну кількість таких зобов’язань. Умовно кажучи, це 1 гривня Фонду гарантування плюс мільярд вкладникам і кредиторам. Тому це хоч і не міф, але й не цілковита правда.

З початку війни з ринку вже було виведено 6 банків. Чи були заявки від інвесторів на їх купівлю?

Два з них — це дочірні установи російських банків. НБУ відкликав їх ліцензію, а у такому випадку Фонд відразу розпочинає процедуру ліквідації. Ще один банк — Айбокс — теж відразу пішов у ліквідацію через питання з фінансового моніторингу. Для інших трьох — Мегабанку, Січі і Форварда — Фонд шукав інвестора.

Інвестори проявляли інтерес. Але Мегабанк, харківський банк, мав проблеми задовго до повномасштабного вторгнення, і ці проблеми, на жаль, лише збільшились. Адже багато активів розташовано у Харкові та області, і ситуація з ними різна. Є кредити, застави за якими постраждали від тимчасової окупації; є позики, які свідомо не обслуговуються, а є ті, які видані пов’язаним особам.

Інвестор, оцінивши, скільки він зможе отримати коштів від повернення цих кредитів і скільки він має віддати вкладникам і кредиторам, зрозумів, що це йому не вигідно. З такою якістю активів від інвесторів не надійшло жодної пропозицію про купівлю.

Читайте також: НБУ починає оцінку стійкості банківської системи: скільки та яких банків буде закрито

Як проходила ліквідація російських банків і чому працює Сенс

Як проходив процес ліквідації російських банків?

На другий день після повномасштабного вторгнення Нацбанк відкликав ліцензії у двох банків, якими володіли російські державні банківські корпорації. Це Промінвестбанк — дочірній банк російського Внєшекономбанку, і Міжнародний резервний банк (колишня назва Сбербанк України) — дочірній банк Сбербанку росії.

Вже 25 лютого Фонд запровадив процедуру ліквідації. Робили це дистанційно, з огляду на обставини і дбаючи про безпеку співробітників. У цих банках були українські вкладники, і всі ці люди отримали свої кошти своєчасно від Фонду гарантування. Зараз ми продаємо активи цих банків і повертаємо кошти кредиторам — юридичним особам. Вже виплачено по 40% їхніх вимог у кожному банку, і ми продовжуємо процедуру продажу.

Ще одна особливість — Радою національної безпеки та оборони було прийнято рішення про примусове вилучення активів цих банків на користь держави України. Для виконання цього рішення Фонд гарантування переказав до держбюджету 20 млрд грн. Ці кошти пішли у спеціальний фонд і використовуватимуться для виплати відшкодування людям для відновлення їх житла, що постраждало через війну.

Ви сказали, що активи цих банків ще в процесі продажу. Куди будуть спрямовані кошти, виручені в подальшому?

Спочатку ми повернемо гроші юридичним особам, які є кредиторами 7-ї черги. Потім, у 9-й черзі цих двох банків є державне підприємство Національний фонд інвестицій України. Включення у 9-ту чергу відбулось у зв’язку із переходом до держави Україна в особі держпідприємства Національний фонд інвестицій на праві господарського відання корпоративних прав в статутному капіталі MP Банку та Промінвестбанку.

Річ у тім, що у кожного банку були кредити від материнських установ. Для того, щоб не віддавати ці кошти державі-агресору, їх вилучили, і замість держави-агресора до списку кредиторів поставили українське державне підприємство — Національний фонд інвестицій. Тобто ми повертатимемо кошти державному підприємству України. Якщо залишаться ще активи, то всі кошти від їх продажу підуть до Держбюджету.

Окрім цих двох банків, на українському ринку працювали ще декілька банків із приватним російським капіталом. Якою є їхня доля?

Їх три: Сенс, ПІН (Перший інвестиційний банк, — ред.) і Форвард. У них різна доля. Банк Форвард визнаний НБУ неплатоспроможним у лютому 2023 року з економічних причин. Ми не знайшли для нього інвестора і зараз триває процедура ліквідації. Фонд вже виплатив 90% вкладів його вкладникам. У Першому інвестиційному банку прийнято рішення про вилучення у дохід держави акцій, які належали приватній фізичній особі — росіянину. На сьогодні всі ці акції вже належать державі. Тому, на сьогодні ПІН — це вже державний український банк.

Сенс продовжує опосередковано належати чотирьом російським громадянам, які перебувають під міжнародними санкціям. Проте, банк працює, на сьогодні він є платоспроможним. Навколо банку ведеться багато розмов. Але остаточне рішення — чи вилучати акції, чи здійснювати інші заходи регуляторного характеру — належить до компетенції НБУ або Мін'юсту. Ми вже працюватимемо з тим рішенням, яке буде реалізоване.

Читайте також: Націоналізація Сенс Банку: що це змінить для фінансової системи і вкладників

А чи може діючий акціонер врятувати банк після визнання його неплатоспроможним?

Все потрібно робити вчасно. Акціонер, який відповідально ставиться до свого права власності, повинен знати ситуацію у своєму банку. В банку не буває, щоб в один момент закінчився увесь капітал. Це поступовий процес втрати якості активів і втрати капіталу.

Акціонер не тільки може, але й зобов’язаний, згідно з українським законодавством, у випадку недостатності капіталу проводити докапіталізацію. Але до моменту, коли НБУ визнає такий банк неплатоспроможним.

Що відбувається з кредитами та депозитами населення після ліквідації банку

Фізичним особам і фізособам-підприємцям держава в особі Фонду гарантує повну виплату коштів у разі ліквідації банку. Чи є шанс повернути свої гроші юрособам?

Юридичні особи стають кредиторами банку, що ліквідується. Повернення їм коштів залежить від якості активів банку.

До речі, розкажіть детальніше, що таке активи банку?

Переважна частина активів у будь-якому банку — це кредитний портфель, тобто право вимоги на отримання коштів від позичальників. Його частка близько 80−90% у структурі активів. Наразі у нас в управлінні 53 банки, які в процедурі ліквідації. Загальна вартість по балансу їх активів 132 млрд грн, із них кредитний портфель — 115 млрд грн.

Хто найбільші боржники банків?

В тих банках, які зараз у нас в управлінні, це юридичні особи. Але може бути по-різному. Наприклад, Форвард спеціалізувався на видачі кеш-кредитів на споживчі потреби, якими користуються здебільшого фізособи. Тому у Форварді всього 2 або 3 кредити, видані юрособам.

Якщо позичальники повертають кредити, то Фонд гарантування акумулює ці кошти і віддає кредиторам цього банку, тобто юрособам.

Тобто, якщо у людини є кредит у банку, який визнано неплатоспроможним, вона зобов’язана й надалі гасити цей кредит?

Так, умови кредитного договору для боржника залишаються незмінними: відсоткова ставка, графік погашення — все, в тому числі і штрафні санкції, якщо боржник не виконує ці зобов’язання.

Банк, коли втрачає ліцензію, не може видавати нові кредити, але він зобов’язаний проводити роботу задля погашення кредитів, які були на момент ліквідації. Якщо боржники виконують свої кредитні зобов’язання, банк ці гроші накопичує і віддає кредиторам-юридичним особам. Але якщо боржники припиняють платити, банк починає примусове стягнення цих кредитів — тобто стягує застави або продає сам кредит.

Йти через суд — це додаткові витрати і час, при тому, що на завершення ліквідації банку відведено всього 3 роки.

Тому, задля розрахунку з кредиторами банків, Фонд продає права вимоги до позичальників через систему Прозорро.Продажі. І тоді він отримує кошти не від позичальника, а від покупця, який купує право вимоги. Таким покупцем може бути або юрособа, або фізособа, або банк.

Фізособа також може купити кредит?

Так. У нас немає обмежень щодо визначення нового кредитора — лише не можна купувати самому боржнику або його поручителю. Також покупцем не може виступати рф або пов’язані з державою-агресором особи. Усі аукціони відбуваються у системі Прозорро.Продажі.

Якщо б 115 млрд грн заборгованості, які у нас є на балансі, боржники повернули, то вдалося б закрили зобов’язання перед усіма кредиторами.

Чим ризикує позичальник, кредит якого продано? Чи не прийде новий кредитор із вимогою дострокового погашення?

Це залежить від сумлінності позичальника. Якщо він виконує всі умови договору, то для нього нічого не змінюється. Але якщо позичальник не платив первісному кредитору — банку, і не хоче платити новому кредитору, то всі кредитори — і старий, і новий — мають однаковий обсяг прав. Вони вимагатимуть добровільного або примусового повернення кредиту. Якщо коштів немає, вимагатимуть за рахунок застави. Якщо застави немає, то за рахунок всього іншого майна позичальника.

А якщо позичальник втратив джерело доходу, що робити у такій ситуації?

Зараз це досить часто трапляється. З березня минулого року ми зробили канікули для позичальників, тобто дозволили їм тимчасово не платити за кредитом, щоб мати змогу відновити своє фінансове становище. Потім ці канікули перейшли в умови реструктуризації кредитів, які виконати набагато легше, ніж первісні.

Що зараз із кредитною дисципліною?

Останнім часом кредитна дисципліна на ринку дуже покращилася. Люди намагаються погашати, оскільки розуміють, що рано чи пізно доведеться сплачувати не тільки кредит, але й штрафні санкції, які нараховувалися за цей час.

Читайте також: Приват у власності держави: чому це погано для вкладників

Як продаються активи банків-банкрутів та хто їх купує

Навколо успішних аукціонів Фонду, проведених на платформі Прозорро.Продажі, іноді виникають скандали. Чому?

Скандали, зазвичай, будуються на тому, що ціна, мовляв, була заниженою. Але принцип роботи аукціону полягає в тому, що будь-хто може зареєструватися і брати у ньому участь. Перемагає той учасник, який запропонує найвищу ціну. І тому до всіх маніпуляцій виникає питання: чому той, хто каже, що ціна є заниженою, не прийшов на аукціон і не запропонував більшу ставку.

Будь-хто не може прийти, щоб взяти участь в аукціоні; треба ж виконати певні умови.

Надати базові документи і сплатити гарантійний внесок — 10% від початкової ціни лоту. Потім протягом 18 робочих днів після того, як аукціон відбувся, учаснику, який дав максимальну ціну, треба повністю розрахуватися.

Кому вигідно розганяти маніпуляції навколо ціни?

Зазвичай, тим, хто програв, або не готовий заплатити навіть ту ціну, яку запропонували на аукціоні. Зараз ми проводимо багато аукціонів. Не завжди вдається з першого разу продати навіть найпривабливіший актив. Були випадки, коли ми проводили понад 20 аукціонів за одним і тим самим активом. Стартуємо ми завжди з вищої з величин — балансової або оціночної вартості активу. Але якщо немає попиту, йдемо на пониження.

Що, окрім кредитів, ще реалізується Фондом?

Абсолютно всі активи банку виставляються на продаж. Окрім кредитів, це може бути нерухомість, адже, зазвичай, у власності банку є приміщення головного офісу або деяких відділень, або в рахунок кредиту було забрано заставу і вона обліковується на балансі банку, — це теж продається. Також можуть бути автомобілі, банківське обладнання, меблі, сервери. Іноді у нас трапляються дуже цікаві лоти. Наприклад, у банку Родовід була колекція ікон. У деяких банках були картини, золоті прикраси.

Як визначається ціна на лот?

На перші торги лоти виставляються або за балансовою, або за оціночною вартістю, — що вище. Це принципова позиція Фонду — не визначати початкову ціну лоту в ручному режимі.

Є аукціони англійські і так звані «гібридні голландські».

Англійські, класичні — коли ми визначаємо ціну, умовно, 100 грн і приймаємо ставки, які більші за цю суму. Але якщо ніхто навіть 100 грн не запропонував, наступного разу ми виходимо з меншою початковою ціною — 90 грн. Але буває, що і за цю ціну ніхто не купує, тому ми знову йдемо на пониження.

Під час голландського аукціону ніхто не знає, скільки учасників беруть участь. Виставляється початкова ціна і з певною періодичністю вона автоматично знижується протягом дня. Наприклад, на 9 ранку ціна 100 грн, на 9:30 — 90 грн, на 10:00 — 80 грн. На кожному з таких кроків зацікавлений покупець може зупинити зниження. Це означатиме, що він готовий заплатити цю ціну за лот.

Наприклад, є інвестор, який хотів купити актив за 50 грн. Він чекає, коли вартість автоматично опуститься до цього рівня. Але: він не знає, чи є ще хтось, хто бере участь у цьому аукціоні.

Він робить ставку на 50 грн, але тут з’являється інший учасник і ставить 55. Той, хто зробив першим ставку, може перебити конкурента, поставивши вищу ціну, або поступитися цим активом. Загалом, у результаті такої конкуренції, ціна може зрости вище початкової. Але це, здебільшого, стосується активів, які мають якусь вартість. Якщо це кредити, за якими боржники не платили вже 10 років, якщо немає застави, немає в боржників майна, ніхто не буде за такі активи змагатися і пропонувати більшу ціну.

Наскільки готові інвестори купувати активи банків під час війни, коли ризики зростають в рази і незрозуміло, куди рухатимуться ціни?

Протягом перших трьох місяців після повномасштабного вторгнення Фонд призупинив продажі. Але наприкінці травня 2022 року відкрили державні реєстри, і ми спробували виставляти на продаж перші активи. На наш подив, попит був, особливо на об'єкти нерухомості, які були на балансі банків.

За цей час ми продали активів на суму понад 3 млрд грн. Звісно, купується здебільшого нерухомість, тому що це так званий твердий актив. На кредити попит менший. Але в індивідуальному порядку, коли ми реалізуємо окремі кредити окремих позичальників із заставою, вони продаються добре. Ба більше, ціни на них навіть відповідають тим, що були до повномасштабного вторгнення.

Купують здебільшого локальні інвестори. Якщо до повномасштабного вторгнення була зацікавленість і від іноземного інвестора, то зараз, на жаль, їх інтерес треба підкріплювати якимись гарантіями або страховкою. Дуже великі військові ризики гальмують процес інвестування. Але внутрішній попит є, і це дуже позитивно. Адже це те, що дозволить нам відновлювати нашу економіку після перемоги.

Повну версію інтерв'ю дивіться ТУТ