Хто буде третім зайвим у трикутнику «ЄС — Китай — США»

Чому зблизилися ЄС і Китай

Наприкінці минулого року Голова Євроради Шарль Мішель, голова Єврокомісії (ЄК) Урсула фон дер Ляйен і китайський лідер Сі Цзіньпін повідомили про завершення переговорів щодо угоди про інвестиції. Його подробиці поки що невідомі. Але абсолютно очевидно, що в світлі торгового протистояння Вашингтона і Пекіна, даний документ має дуже важливе значення для трьох найбільших економік світу — ЄС, Китаю та США.

Читайте також: Китай обігнав США по залученню прямих іноземних інвестицій

Відносини між США і Китаєм загострилися при Трампі. Колишній голова Білого дому звинувачував Китай у недобросовісній конкуренції, присвоєнні інтелектуальної власності, навмисному заниженні курсу юаня, яке дає цінову перевагу китайським товарам, у порівнянні з американськими.

Тому Трамп вимагав від Китаю змінити економічну політику, а за непокору карав торговими обмеженнями. Трамп підвищив мита на китайські товари. І хоча пізніше сторонам вдалося дійти згоди, яка зупинила подальші розростання торгового протистояння, сам конфлікт не було вичерпано. А тому Китай був особливо зацікавлений в тому, щоб для його зовнішньоекономічної діяльності були «відкриті» двері у ЄС.

Своїм гаслом «America first» Трамп підштовхнув до пожвавлення переговорів з Китаєм і Європу. Екс- голова Білого дому неодноразово погрожував митами європейським товарам і ставив під сумнів трансатлантичне партнерство. Йдеться і про загрози виходу США з НАТО, і про підтримку Брекзіта, і безліч інших питань.

Читайте також: Китай наступає на долар: чи варто запасатися юанем

Тим самим Трамп змусив Європу почати формування своєї зовнішньої політики без оглядки на США. Так політика Трампа підштовхнула ЄС і Китай до більш тісної співпраці, що в підсумку вилилося в активізацію переговорів щодо інвестиційної угоди ЄС і Китаю, що триває з 2013 року.

Чого побоюється ЄС

Джо Байден заявляв про те, що не має наміру пом'якшувати політику США у відношенні до Китаю і розраховував спільно з ЄС тиснути на Піднебесну. Але ці плани, мабуть, вже в минулому. Щоб щось вимагати від ЄС, Байдену треба буде запропонувати щось натомість. Наприклад, продовжити переговори щодо створення зони вільної торгівлі з урахуванням європейських пропозицій.

Однак не факт, що і в цьому випадку Європа відмовиться від економічного зближення з Пекіном. Для Європи Китай як торговий партнер важливий з огляду на свої розміри. Дональд Трамп на початку 2020 року підписав торговельну угоду з Китаєм, за якою США обіцяли не підвищувати мита.

Але для цього Китаю повинен за два роки наростити імпорт зі Штатів на $200 млрд. Європейська торгова палата в Китаї вже висловлювала побоювання з цього приводу, оскільки нарощування імпорту з США до Китаю може статися за рахунок інших країн і в тому числі європейських. Євросоюз в зв'язку з цим навіть хотів звернутися зі скаргою до СОТ з приводу дискримінації для інших учасників торгівлі з Китаєм.

І на тлі цього ЄС повинен був діяти, щоб захистити свої торговельні та інвестиційні інтереси в Китаї. Байден не Трамп, але від його слів Європі не стало б легше. Адже США на ділі вже мали угоду з Китаєм, а ЄС ні. Якби Європа не досягла торгової угоди з Китаєм, то її положення було б на правах веденого. США могли б тиснути на Китай і далі, на шкоду Європі. З угодою ЄС і Китаю вся розстановка сил між США, Європою та Китаєм повністю змінилася.

Як Штати залишилися в меншості

У новій конфігурації Європа вирівняла своє становище з США. Тепер Китай і США під час обговорення своїх відносин повинні будуть враховувати європейські інтереси на китайському ринку. Америка вже не зможе виторгувати ніяких преференцій для себе на шкоду європейським інвестиціям у Китаї. Одночасно з цим ЄС прискорив США до більшої поступливості при обговоренні зони вільної торгівлі. Адже в зв'язці ЄС з Китаєм, США опиняються на правах меншості, яка повинна йти на поступки.

Без Європи тиск США на Китай буде менш ефективним. А з такого ракурсу Китай, можливо, тимчасово здобув тактичну перемогу в протистоянні з США.

На чому зійдуться ЄС і США

Але на що ж може розраховувати Адміністрація Байдена? У США і Європи схожі цінності і світогляд. По обидва боки Атлантики, Китай не вважають зразковою демократією. І в цьому плані ЄС і США, звичайно, можуть знайти спільну мову в питанні тиску на Китай. Але і тут не все так просто.

ЄС під час обговорення інвестиційної угоди з Китаєм обрав зовсім іншу тактику. Якщо США при Трампі погрожували Китаю санкціями, то Європа роздає «плюшки». Європа поставила умову — Китай повинен встати на шлях виправлення. Наприклад, обмежити участь держави в економіці, поважати права на інтелектуальну власність, припинити переслідування уйгурів і піклуватися про екологію.

Читайте також: Китай посилює антимонопольні правила для сфери небанківських платежів

І якщо Китай пообіцяє, що все буде добре, то ЄС укладе угоду і відкриє «двері» у свою економіку. А все це приблизно те ж саме, чого хочуть і в США.

ЄС вже не може відмотати свої домовленості з Китаєм назад, принаймні, без дуже серйозних поступок з боку США в інших питаннях, наприклад у питаннях Трансатлантичного партнерства і створення зони вільної торгівлі з ЄС.

Тому Байдену, в цьому контексті, дісталася непроста спадщина, де для США на зовнішньополітичній арені умови стали гіршими, а у Китаю і Європи — кращими. Байдену доведеться обирати. В одному варіанті, без узгоджених дій з ЄС він не зможе ефективно тиснути на Китай. В іншому — США зможуть тиснути на Китай ефективно, але ціною значних поступок для Європи.

Михайло Федоров