Що відбувається з держбанками і чому їх навряд чи зможуть продати

3 листопада вперше за шість років в одному з найбільших банків країни — Ощадбанку — змінився керівник. Замість Андрія Пишного, який працював в Ощаді з 2014-го, банк очолив Сергій Наумов, екс-голова правління грецького Піреус Банку. А наступного дня, 4 листопада, Кабінет міністрів на прохання президента ввів колишнього голову ДК «Укроборонпром» Айвараса Абромавічуса до складу наглядової ради АТ «Ощадбанк».

Кадрові зміни цього року торкнулися й інших держбанків: в лютому в Укрексімбанк прийшла команда вихідця з Укргазбанку Євгена Мецгера. Інша важлива новина — угода про часткову приватизацію Укргазбанку «дочкою» World Bank IFC знову відкладається.

Читайте також: Укргазбанк отримав нового очільника

І якщо стан справ в Укргазі виглядає в усякому разі стабільним, щодо Ощаду та Ексіму є серйозні сумніви. Чи здатні вони стати ефективними ринковими фінустановами, а їх новий менеджмент — зробити так, щоб державі більше не довелося постійно давати їм додаткові гроші?
Це питання, як і раніше, залишається відкритим. Відповідь, як це часто буває в Україні, не зовсім залежить від економіки.

Що «з'їдає» капітал держбанків

Наприкінці вересня Кабмін вирішив докапіталізувати Укрексімбанк на 6,8 млрд грн. За останні 6 років держава влила в банк понад $1 млрд або близько 30 млрд грн. Ощадбанку за цей період дали 25,5 млрд грн, Укргазбанку — 3,8 млрд грн. Націоналізація Приватбанку в грудні 2016 — хоч це і окрема історія, — коштувала 155 млрд грн.

Ймовірно, це не кінець. На початку 2021 року всі держбанки повинні пройти стрес-тест НБУ, який покаже, чи все у них в порядку з капіталом. Проблеми знову можуть виникнути у Ексіму: як заявляв голова банку Євген Мецгер, загальна потреба у фінансуванні становить 10 млрд грн. Докапіталізовувати інших, швидше за все, не доведеться: Приват та Укргаз почувають себе нормально, Ощад — набагато гірше, але запас капіталу, на відміну від Ексіму, у нього був.

Проте, немає ніяких гарантій, що гроші не знадобляться комусь із «четвірки» в майбутньому. Їх найбільший головний біль — проблемні кредити (NPL, non-performing loans). Саме ці портфелі формують постійні збитки держбанків, які в кінцевому підсумку спалюють їх капітал.

Сумарно близько двох третин кредитних портфелів державних банків не обслуговуються, мова про 416 млрд грн безнадійного боргу. Найгірше справи йдуть в Приваті, де до розряду NPL станом на 1 вересня входило близько 80% кредитів. Ті самі борги пов'язаних компаній Ігоря Коломойського на суму близько 250 млрд грн. Найкраща ситуація в Укргазі, де NPL займають трохи більше 17% (8,6 млрд грн). У Ексіму не обслуговується 56,6% портфеля, у Ощаду — 49% (75,8 і 62,1 млрд грн відповідно).

Проблемні кредити продовжують відбирати капітал у банків. Якщо спочатку додаткові вливання потрібні були, щоб сформувати резерви під проблемні борги (НБУ вимагає, щоб власники банків за свій рахунок, а не через депозити населення, покривали ризики неповернення кожного кредиту), то тепер важливу роль відіграє час.

Нацбанк змінив підхід до оцінки кредитного ризику — з 2021 року набирає чинності принцип швидкого продажу заставних активів, які банк стягнув за рахунок прострочених кредитів. Якщо фінустанова не продає їх протягом року, застава і її вартість анулюється, кредит потрібно додатково резервувати.

Через це вже постраждав Ексім: менеджмент зрозумів, що найближчим часом йому точно знадобиться докапіталізація. У НБУ з цим погодилися. Але головне — проблема нікуди не дінеться і може навіть погіршитися. З огляду на те, що держбанки роками виступали в ролі «кишенькових гаманців» політиків, їх NPL-портфелі, ймовірно, назавжди залишаться безнадійними.

Той же Укрексімбанк встиг свого часу прокредитувати бізнес братів Клюєвих і покупку Сергієм Курченко медіахолдингу UMH, реструктуризувати на надвигідних умовах борг корпорації Богдан Моторз Петра Порошенка.

Читайте також: Укрексімбанк назвав своїх найбільших проблемних боржників (інфографіка)

Зараз у всіх держбанків є незалежні наглядові ради, одна з головних функцій яких — захистити фінустанови від впливу політиків. Чи справляються вони з нею — поки що невідомо. Але, наприклад, президенту Володимиру Зеленському наявність незалежної спостережної ради Укрексімбанку не перешкодила в прямому ефірі зателефонувати на мобільний голові банку Євгену Мецгеру і вимагати активніше реструктуризувати кредити бізнесу.

Що робити з проблемними кредитами

Політична складова — одна з головних проблем, яка створює невизначеність у майбутньому держбанків. Середньостроковий план — скоротити загальний портфель NPL майже в чотири рази за три роки: з 416 до 109 млрд грн. Але, за словами фінансового аналітика групи ICU Михайла Демківа, банки навряд чи зможуть заробити на цих операціях: левову частку кредитів доведеться просто списувати.

«З точки зору платників податків, на чиї плечі лягли витрати з порятунку банків, такі списання не є чимось хорошим — банки визнають, що не змогли більше нічого домогтися від позичальників», — каже Демків.

Згодна з цим і заступниця виконавчого директора Центру економічної стратегії Марія Репко. Вона зазначає, що український ринок не готовий купувати проблемні активи держбанків саме через їх «політичне» походження.

«Якщо вони почнуть просто списувати проблемні кредити, портфель можна зменшити і до нуля. Але якщо стоїть завдання стягнення або продажу з прийнятним коефіцієнтом повернення, все буде складніше. Фонд гарантування останнім часом повертає собі менше 5 копійок (а часто і 2 копійки) на гривню. Портфелі, в основному, старі, а позичальники — досвідчені, тому прогнозувати високе повернення не доводиться», — вважає Репко.

Демків зазначає, що скорочення портфелів могло б допомогти держбанкам поліпшити ключові показники. Особливо це стосується часто операційно збиткових Ощадбанку і Укрексімбанку. У тому числі через велику частку NPL банки витрачають на своє утримання часом навіть більше, ніж заробляють, не кажучи вже про виплату дивідендів державі.

Читайте також: Приватбанк списав 3,2 мільярда проблемних кредитів, пов'язаних з ексвласниками

Низька операційна ефективність прямо відображається на прибутковості банків. І якщо той же Приват за 9 місяців 2020 року заробив 21 млрд грн, то показники основних представників держсектору набагато скромніші: в Ощаду 4,4 млрд грн (за вісім місяців, це — другий результат у системі, але банку допомогла переоцінка портфеля ОВДП за рахунок ослаблення курсу гривні), в Укргазу — 680 млн грн, в Ексіму — 2,2 млрд грн збитків.

Коли держбанки почнуть продавати

Стратегія розвитку держбанків передбачає, що до 2025 року за державою залишиться частка в 25% активів банківської системи. Зараз — близько 55%.
Для цього потрібно продавати банки. Першим на черзі вже декілька років значиться Укргазбанк, який близький до угоди з дочірньою структурою Світового банку IFC.

Читайте також: Шевченко розповів, який держбанк найближче до приватизації

Вона була готова придбати до 20% акцій банку вже цього року, але, за словами першого заступника голови НБУ Катерини Рожкової, через пандемію корнавірусу угода переноситься, як мінімум, на 2021 рік.

З іншими державними банками ситуація ще туманніша. За планом уряду, Ощадбанк вже в жовтні цього року повинен був стати членом Фонду гарантування вкладів. Це — ключова передумова для приватизації. Однак цього не сталося.

Складнощів Ощаду додає невизначеність навколо докапіталізації. Керівник аналітичного департаменту Concorde Capital Олександр Паращій вважає, що банк ризикує також, як і Ексім, опинитися в ситуації з нестачею капіталу.

«Якщо Ощад нічого не зробить зі своїми непрацюючими кредитами, десь навесні їм доведеться збільшити «кредитний ризик». Це може зажадати докапіталізації, хоча і в менших розмірах, ніж в Укрексімбанку. Будемо сподіватися, що нові топи здатні поліпшити операційну ефективність Ощаду — в нього я вірю більше, ніж в Ексім», — говорить Паращій.

За планом Кабміну, Ексім теж будуть шукати міноритарного інвестора — це планується зробити до 2025 року. На думку Паращія, банк відчуває найбільші труднощі з підвищенням операційної ефективності. Одна з проблем — реальна незалежність керівництва. «Ексім міг би стати незалежним, але, мабуть, ні з цим складом спостережної ради», — вважає Паращій.

Незважаючи на великі проблеми інших держбанків, саме Приватбанк можна вважати найбільш неоднозначним банківським активом держави. Дуже хороші показники (два роки поспіль прибуток в мільярд доларів) в ньому є сусідами з дуже ризикованими судовими процесами навколо правомірності націоналізації. За словами Михайла Демківа, без вирішення цього спору приватизація банку неможлива.

У цьому — головна вразливість планів уряду з продажу держбанків: далеко не все залежить від їх комерційної привабливості. Як зазначає Марія Репко, влада повинна не тільки проявити політичну волю, щоб держбанки були реально незалежними, але і створювати позитивний імідж України серед іноземних інвесторів.

А тут все дуже залежить від стану ринків. Коронавірус зробив їх ще менш передбачуваним, ніж раніше.