Депозити в НБУ: чи це можливо і скільки на них можна заробити

Минулого року Нобелівську премію з економіки було присуджено двом економістам, які вивчають динаміку банківської паніки (Філіп Дибвіг і Дуглас Даймонд — прим. «Мінфін»), а також колишньому голові ФРС США Бену Бернанке за його роботу з аналізу того, як центральні банки справлялися з найбільш серйозними банківськими кризами, наприклад, у часи Великої депресії 1930-х років.

Через півроку ми спостерігаємо ще одну банківську паніку, заразний ефект якої може дестабілізувати економіку, спровокувати рецесію та збільшити витрати платників податків.

Як впоратися з панікою

Банки грають подвійну роль економіці: беруть гроші на короткострокові депозити і ощадні рахунки, а потім використовують ці кошти на довгострокове кредитування як іпотечних кредитів, бізнес позик, інших інвестицій.

Паніка починається, коли значна кількість вкладників починає побоюватися, що банк може піти на дно, забравши з собою їх заощадження. Всі вони біжать до банку, щоб зняти свої кошти, але оскільки банк уже виділив їх на інші послуги, які він надає, він стає неплатоспроможним.

Після того, як адміністрація президента США Франкліна Рузвельта (а за нею й інші по всьому світу) стала свідком таких набігів, вона створила страхові схеми, щоб заспокоїти вкладників, які побоюються, що вони не отримають свої гроші хоч би частково.

Але сьогодні ми маємо технологічне рішення, яке може назавжди покласти край набігам на банки. Грошово-кредитне управління країни може запровадити цифрову валюту центрального банку (CBDC) та надати всім вкладникам (платникам податків) відсоткові рахунки у центральному банку.

Така система усуне багато бар'єрів для фінансових транзакцій, зробивши ширшу платіжну систему більш гнучкою. Ця система не буде чимось на кшталт Дикого Заходу криптовалют і спекулятивних схем пірамід, які розрослися за останні роки, не буде вона й соціалізованим банкінгом (соціалізований чи соціальний банкінг — це банкінг через соціальні мережі, P2P кредитування чи розвиток онлайн-фінансових спільнот — прим. «Мінфін»).

Як звести втечу вкладників до нуля

Вже існує безліч фінтех-компаній (Revolut, Wise, N26), які пропонують класні застосунки та інноваційні послуги, що дозволяють одним користувачам, які працюють з одними банками миттєво здійснювати платежі за допомогою смартфонів іншим користувачам, які працюють з іншими банками. Ці ж фінансові оператори могли б отримати доступ до балансів CBDC, що зберігаються в центральному банку, та конкурувати за клієнтів, зводячи до мінімуму трансакційні витрати.

Звісно, традиційні банки також конкурують; але вони роблять це гірше і за ганебними для клієнтів цінами. Якщо міжбанківська ставка, що стягується центральним банком, становить 3%, ваш традиційний банк пропонує вам у кращому разі 1% за депозитом, забираючи решту два процентні пункти як прибуток.

Традиційні банки можуть тиснути своєю монополію, оскільки можливості оформлення миттєвих платежів просто немає. У США потрібно не менше двох робочих днів, щоб грошовий переказ надійшов на ваш банківський рахунок. І що ще гірше, надмірно ризикова діяльність традиційних банків перетворює ваш безризиковий депозит на ризиковану інвестицію, коли банк не може задовольнити ваш запит на зняття коштів.

З процентними CBDC втеча з банку неможлива. Як кредитор останньої надії центральний банк може випустити стільки грошей, скільки необхідно, якщо вкладники хочуть зняти свої гроші одночасно. А завдяки плавним, миттєвим переказам між користувачами конкуренція додасть 3% прибутку на ці депозити. Хто, крім традиційних банків, міг би бути проти такого рішення?

Чи вдасться банкам вижити

Безперечно, традиційні банки мають вирішальне значення для фінансової системи, тому що вони створюють вартість, видаючи кредити. Вони стежать за тим, чи платоспроможні домогосподарства, які звертаються за іпотекою, і чи будуть бізнес-кредити використовуватися для прибуткових інвестицій. Оскільки кредитування завжди пов'язане з ризиком, навіть найбільш конкурентоспроможний банк стягуватиме спред за кредитом.

Та ж 3% міжбанківська ставка, за якою банк може отримати кошти сьогодні, може призвести до 5% відсоткової ставки для іпотечного кредиту або 9% ставки для ризикованих інвестицій технологічного стартапу. Такі установи, як банки, необхідні для оцінки та підрахунку таких ризиків.

Але оскільки банки можуть отримувати прибуток, граючи з грошима вкладників і покладаючись на допомогу уряду, вони схильні брати на себе занадто великі ризики. Ось чому вчені та регулюючі органи давно стверджують, що до банків мають пред'являтися вищі вимоги щодо капіталу. Коли вони не можуть використовувати заощадження вкладників для фінансування ризикованих інвестицій або покладатися на державну допомогу, їхня схильність до ризику різко знижується.

CBDC привнесе ринкову дисципліну до банківського сектора. Традиційні банки будуть змушені зосередитися на виборі вигідних кредитів та закриють більшу частину своєї мережі роздрібних відділень. Так само олігополія кредитних карток, що захопила нашу безкредитну платіжну систему, розтане, як сніг на сонці.

Натомість ми отримали б гнучку платіжну систему, керовану мережею конкурентів, що пропонує доступ до вашого облікового запису CBDC. У сучасній економіці домогосподарства отримували б 3% на депозити, які надійно захищені від банківських вилучень.

Як банки та країни опираються інноваціям

CBDC це ще не доконаний факт. Центральні банки бояться зарізати дійну корову традиційних банків під приводом, що це призведе до краху банківського сектора. Лобі приватних банків рішуче виступатиме проти цифрових інновацій і прагнутиме зберегти своє домінуюче становище ціною стабільності фінансової системи.

Тим не менш, ми можемо побачити введення CBDC раніше, ніж можна очікувати. Якщо одна велика економіка зробить рішучий крок, інші будуть змушені наслідувати її приклад або ризикують побачити, як скушкіруються їхні валюти. Ось чому центральний банк Канади вже заявив про свою готовність запровадити CBDC, якщо США вирішать запустити свою власну.

Якщо Китай спробує домінувати в міжнародних трансакціях за допомогою свого цифрового юаня, інші центральні банки, безумовно, будуть змушені наслідувати його приклад.

Хоч би хто зробив перший великий крок у підриві банківського сектора, він не може зробити це досить швидко. У нас вже є інструменти, щоб покласти край вилученню грошей із банків та забезпечити фінансову стабільність. Все, що нам потрібно, це бажання їх використати.