Тисяча в обмін на підвищення податків: якою має бути соцпідтримка в умовах війни

Що таке «Зимова підтримка»

За попередніми оцінками, реалізація цієї ініціативи потребуватиме близько 15−31 млрд грн, залежно від фінальної кількості учасників програми. Уряд стверджує, що ці кошти походять з невикористаних залишків інших програм та міжнародної допомоги. Подати заявку на отримання коштів можна з грудня 2024 до лютого 2025 року, а витратити їх — до кінця 2025 року.

Важливо відзначити, що програма має чіткі критерії щодо отримувачів допомоги. Право на виплату мають особи, яким станом на 1 грудня 2024 року виповнилося 18 років, які мають реєстраційний номер облікової картки платника податків та перебувають на території України, окрім тимчасово окупованих територій. Окремо врегульовано питання виплат для дітей — один із батьків, опікунів чи піклувальників може отримати допомогу за кожну дитину, подавши відповідні документи.

Механізм реалізації програми передбачає два основні канали отримання допомоги — через застосунок «Дія» та через відділення «Укрпошти». Примітно, що для певних категорій громадян, зокрема, пенсіонерів віком старше 60 років, осіб із інвалідністю 1 та 2 групи та деяких інших вразливих категорій, передбачено спеціальний механізм отримання допомоги поштою.

Анонсована програма виплат є продовженням попередньої ініціативи «Національний кешбек», яка стартувала у вересні 2024 року. В рамках цієї програми покупці отримують компенсацію у розмірі 10% вартості придбаних українських товарів на спеціальну картку, оформлену через застосунок «Дія». Станом на кінець жовтня до програми долучилися понад 2,4 млн українців, із яких 646 тис. вже отримали виплати на загальну суму 37,2 млн гривень. При цьому загальний бюджет програми до кінця 2024 року становить 3 млрд гривень, що свідчить про значно нижчий від очікуваного рівень використання коштів.

Чому підтримка всіх — хибне рішення

Оцінюючи цю програму, насамперед варто звернути увагу на принципову проблему універсальності виплат. Надання однакової суми всім громадянам, незалежно від їхнього матеріального становища, суперечить принципам ефективної соціальної політики. Для малозабезпечених верств населення тисяча гривень може становити відчутну підтримку, а от для заможних громадян ця сума, навпаки, є несуттєвою. Такий підхід фактично призводить до неефективного розподілу обмежених ресурсів та нівелює потенційний соціальний ефект програми.

Твердження, що витрачання цих коштів на товари українського виробництва стимулюватиме економіку, не враховує структурних обмежень воєнного часу та високої залежності внутрішнього споживання від імпорту. Щобільше, можливість використання коштів на оплату комунальних послуг чи придбання ліків не вирішує системних проблем у цих сферах, а лише створює тимчасовий ефект полегшення.

Показовим у цьому контексті є міжнародний досвід, який демонструє, що універсальні виплати можуть мати негативні наслідки для економіки, особливо в умовах макроекономічної нестабільності. Зокрема, у США програми прямих виплат під час пандемії COVID-19 призвели до значного зростання інфляції та формування надлишкового споживчого попиту.

Саме питання високої інфляції за часів адміністрації Байдена-Гарріс стало одним із головних чинників, чому американці на виборах 5 листопада обрали президентом Дональда Трампа.

Особливої гостроти питанню надає загальна соціально-економічна ситуація в країні. За пізніше відкликаною заявою народного депутата, члена Комітету Верховної Ради з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій України, національних меншин і міжнаціональних відносин Максима Ткаченко, близько 150 тисяч українців повернулися на тимчасово окуповані території.

Головна причина — складнощі з пошуком житла та роботи. Омбудсмен Дмитро Лубінець підтвердив ці тривожні тенденції, вказавши на неефективну роботу держави щодо підтримки громадян. Депутатка та очільниця партії «Слуга народу» пані Шуляк також наголосила на численних проблемах внутрішньо переміщених осіб, особливо підкресливши критичне питання забезпечення житлом.

Українська економіка: тиснуть на газ і гальмують одночасно

В контексті перемоги Дональда Трампа та його обіцянок зменшити допомогу нашій державі, європейські лідери наразі розмірковують щодо здатності ЄС самостійно фінансувати підтримку України. Така геополітична невизначеність робить безвідповідальним використання наявних ресурсів міжнародної допомоги на короткострокові ініціативи, замість їх спрямування на системні реформи, підтримку ВПО та критично важливих секторів економіки.

Ситуація ускладнюється непослідовною та економічно необґрунтованою податковою політикою. 10 жовтня 2024 року Верховна Рада ухвалила закон про підвищення податків, який суттєво збільшує фіскальне навантаження на бізнес та працюючих громадян.

Закон, підписаний Президентом лише 28 листопада після 44-денної затримки, включає низку дискусійних норм:

• підвищення військового збору до 5%,
• запровадження військового збору для ФОПів,
• 50% податок на прибуток банків,
• перехід на помісячну звітність з ПДФО.

За оцінкою народного депутата Ярослава Железняка, сама затримка з підписанням вже коштувала бюджету 12 млрд грн, при тому, що у 2024 році закон принесе лише 8 млрд додаткових надходжень. Хоча для ФОПів планується відтермінування нових ставок до 1 січня 2025 року, така непередбачуваність у впровадженні податкових змін створює додаткові адміністративні складнощі для бізнесу.

Обраний підхід до оподаткування є потенційно шкідливим для економічного відновлення — замість того, щоб стимулювати підприємницьку активність в умовах війни, закон створює додаткове навантаження на бізнес та інвестиції.

Читайте також: Чому українці ненавидять податки і до чого це може призвести

Виваженішим підходом могло б стати тимчасове підвищення податків на споживання, зокрема, ПДВ, що дозволило б збільшити надходження до бюджету без пригнічення ділової активності та інвестиційного потенціалу. Виникає парадоксальна ситуація: влада одночасно анонсує масштабні соціальні виплати та запроваджує податкові зміни, що можуть загальмувати економічне зростання та створення нових робочих місць.

Що замість «зимової тисячі»

Окремого аналізу заслуговує соціально-політичний аспект цієї ініціативи. Такий підхід, хоча й може мати короткостроковий позитивний соціальний ефект, викликає питання щодо доцільності використання бюджетних коштів в умовах, коли країна стоїть перед серйозними викликами щодо фінансування оборонних потреб та забезпечення макроекономічної стабільності.

Альтернативою універсальним виплатам могла б стати комплексна програма підтримки економіки, що включала б:

• Цільову допомогу найвразливішим категоріям населення.
• Стимулювання створення робочих місць.
• Підтримку малого та середнього бізнесу через механізми податкових пільг.
• Розробку довгострокової стратегії забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб.

Виплата тисячі гривень за програмою «Зимова підтримка» може надати короткострокову допомогу громадянам, але вона не допоможе вирішенню економічних викликів, із якими стикається Україна в умовах війни.

Ефективнішим підходом було б спрямування цих ресурсів на структурні реформи та підтримку секторів економіки, які можуть забезпечити довгострокове зростання та створення робочих місць.

Читайте також: Військовий збір зростає до 5%: хто і коли його сплачує

Особливо важливим є вирішення системних проблем, зокрема, забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, адже без цього існує ризик подальшого поглиблення соціальної кризи та зростання кількості громадян, які повертатимуться на тимчасово окуповані території.

Автор:

віцепрезидент ICC Ukraine Олексієнко Дмитро