Миємо тарілку після їжі та висипаємось: як навчити свій мозок заощаджувати й інвестувати

За результатами декількох соціологічних опитувань, більшість українців взагалі не мають заощаджень. Як причину, респонденти називають низькі заробітки. Частково це відповідає дійсності, адже в нашій країні найнижчі доходи в Європі, які стали ще меншими (зважаючи на інфляцію і курс) після початку повномасштабної війни. Однак у заможніших країнах ситуація подібна — у США близько 55 млн громадян зізнаються, що взагалі не мають заощаджень.

Водночас, якби людині, яка не має заощаджень, підвищити доходи на 10%, вона здебільшого однаково не зможе заощаджувати, а додаткові кошти розчиняються у повсякденних витратах. Так само, якщо її доходи знизяться на 10% — їй вдасться переглянути покупки і вкладатись в цю суму.

Таким чином, майже всі і майже завжди можуть заощаджувати принаймні десяту частину своїх доходів. Але чому тоді мільйони людей цього не роблять? Існує окрема наука — нейроекономіка, яка досліджує поведінку споживачів, психологію витрат і заощаджень. Тож, подивимося, що вона говорить про нас із вами.

Винні не ви, а еволюція

Спершу поглянемо, як наука трактує наші повсякденні покупки. Відповідно до досліджень психолога Даніеля Канемана, який у 2002 році отримав Нобелівську премію з економіки, за такі покупки у нас відповідає емоційна система мозку, яка складається з трьох компонентів.

Ключову роль в цій системі відіграє прилегле ядро — частина мозку, що контролює отримання задоволення. Тобто коли ми бачимо в магазині новий смартфон, одяг чи тістечко — саме ця частина мозку підштовхує нас зробити покупку. Відповідно до досліджень, прилегле ядро активізується не лише, коли ми щось отримуємо, а й лише очікуємо цього. Як демонструють дослідження, за активністю прилеглого ядра можна спрогнозувати, чи купить людина товар ще до того, як вона побачила ціну.

Наступна складова мозку, задіяна в емоційних покупках, — мигдалевидне тіло, яке, серед інших функцій, відповідальне за страх. Коли ми згадуємо, що після покупки того ж таки смартфону не зможемо заплатити навіть за проїзд у метро, — це втручається саме мигдалевидне тіло.

І нарешті третій компонент — орбітофронтальна кора, відповідальна за ухвалення рішень. Вона вислуховує аргументи двох вже згаданих складових мозку і виносить свій вердикт.

Проблема в тому, що у більшості випадків наш мозок віддає перевагу миттєвому отриманню задоволень. Цей механізм сформувався у первісної людини сотні тисяч років тому.

Наприклад, мандруючи лісом, первісна людина побачила дерево, всіяне соковитими манго. Тут починає працювати прилегле ядро, підштовхуючи її мерщій бігти до фруктів. Зі свого боку, мигдалевидне тіло застерігає: поряд якісь зарослі, де може ховатись шаблезубий тигр, а тому варто забиратись звідси. Орбітофронтальна кора виносить вердикт — варто йти за фруктами.

Це рішення цілком виправдане еволюцією. Хтозна, чи дійсно там є той шаблезубий тигр, а без фруктів можна померти з голоду гарантовано. До того ж небезпеки можуть чекати і в інших місцях, а для боротьби з ними знадобиться енергія. Якби ж люди надавали пріоритет застереженням мигдалевидного тіла, вони б не показували носа з дому (тобто печери) і вже гарантовано вимерли.

За цим самим еволюційним механізмом діє наш мозок кожного разу, коли ми обираємо миттєві задоволення, попри майбутні загрози чи незручності: замовити піцу замість варити броколі, гортати соцмережі замість лягти спати раніше тощо.

Хто відповідальний за заощадження

Тут в дію вступає дорсолатеральна префронтальна кора. З погляду еволюції, це одна з найновіших частин нашого мозку, до того ж у кожної людини вона формується найдовше серед всіх його частин — процес завершується лише орієнтовно в 20−25 років.

Як найновіша надбудова, вона здатна контролювати наші природні бажання. Вона ж відповідальна за проєктування картини майбутнього. Наприклад, саме ця частина мозку змушує нас виконувати роботу, яка принесе дохід лише за декілька тижнів. Також, відповідно до досліжень, у людей, які здатні довгий час перебувати на дієті, ця частина мозку пригнічує активність у центрах задоволень.

Відповідно, саме ця частина мозку «розпише план» про те, що, відкладаючи по тисячі гривень щомісяця, за рік ви отримаєте 12 тис. грн, а якщо інвестуватиме їх, то ще й прискорите грошовий потік.

Проблема цієї частини мозку саме в тому, що вона найновіша і не пройшла той тривалий еволюційний шлях, як емоційні центри. Тому часто навіть у людей із залізною волею (читай «залізною дорсолатеральною префронтальною корою») базові емоції можуть брати гору.

До того ж навіть наш союзник у заощадженнях у більшості випадків теж хоче отримати швидкий результат. В одному з досліджень людям повідомляли, що зараз їм дадуть $100 і після цього миттєво активувалась префронтальна кора, що чітко відображалось на МРТ. Коли ж їм повідомляли, що грошей доведеться чекати тиждень — у багатьох активність цієї ділянки мозку йшла на спад, а якщо чекати варто було ще довше, спад фіксувався у ще більшої частини учасників експерименту.

Лише в деяких досліджуваних активність мозку залишалась приблизно однаковою, незалежно від часу отримання грошей. Очевидно, таким людям простіше заощаджувати, адже вони легше сприймають перспективу отримання коштів у майбутньому.

Однак, чому одні люди реагують лише на миттєве задоволення, а інші — з радістю готові чекати майбутньої винагороди, вченим ще не вдалося з'ясувати.

Заробляти, а не заощаджувати

Важлива ще одна особливість нашого мозку — нам простіше заробити кошти, а не заощадити їх. Це довели нейробіологи з Корнелльського університету. Відповідно до їхнього дослідження, учасники мали обрати по одному кольору, які відповідатимуть за «заробіток» і «заощадження». Коли на екрані з'явилися ці кольори, учасники дослідження мали обрати один із них, що означало заробіток 30 центів або економію тієї ж суми.

З погляду формальної логіки, фінансова вага кожного варіанту була однаковою, але 90% учасників екперименту обрали варіант заробітку. До того ж три чверті з них запевняли, що варіант заробітку з'явився на екрані раніше, ніж колір заощаджень, хоча це не відповідало дійсності. Тобто їх мозок був налаштований на очікування заробітку і якийсь час ігнорував економію.

Автори дослідження не знають, в чому причина саме таких результатів. Можливо, це еволюційний механізм, а можливо, суто культурна особливість. «Ми хвалимося трудовою етикою та заробітками, але не говоримо про те, щоб придумати крутий план заощаджень», — пояснює можливість другого варіанту нейробіолог Адам Андерсон.

Читайте також: 5 способів дожити до зарплати, якщо закінчилися гроші

Через таку особливість нашого сприйняття, стикаючись з фінансовими проблемами, люди частіше думають про те, як більше заробити, а не де заощадити, хоча фінансовий результат від економії міг би бути навіть кращим. Крім цього, підвищення доходів, ймовірно, потягне за собою зростання витрат, відтак всі фінансові проблеми залишаться.

Що з цим робити

Розуміння суті проблеми вже має допомогти у її вирішенні. Ми маємо бути свідомі, що частина нашого мозку завжди підштовхуватиме нас до неконтрольованих емоційних витрат. Водночас ми можемо розвивати дорсолатеральну префронтальну кору. Будь-який елемент самодисципліни, як-то заняття спортом, медитація чи хоча б миття тарілки відразу після їжі, посилює цю частину мозку і дозволяє краще контролювати емоційну складову.

Ще один досить простий спосіб уникати непотрібних покупок — відкладати їх хоча б на короткий термін. Якщо ви щось бажаєте придбати, просто вийдіть з магазину і поверніться згодом. Так ви дозволите раціональній частині мозку взяти ситуацію під контроль, і якщо через певний час все ще бажатимете зробити покупку, рішення буде вже виважене.

Також варто розуміти, що перевтома або брак сну ослаблює активність префронтальної кори і посилює вплив емоцій. Так, відповідно до дослідження вчених Королівського коледжу Лондона, брак сну викликає переїдання та посилення потягу до фастфуду. Теж саме стосується і бажання неконтрольованих витрат грошей.

За словами операційної директорки Smart Family Office Аліни Шух, допомагає заощаджувати і розуміння цілей. «Дослідження показують, що люди, які візуалізують свої цілі, досягають їх на 42% частіше, ніж ті, хто цього не робить. Тому, створіть візуальне представлення ваших фінансових цілей. Це може бути колаж, графік або навіть просто фотографія того, що ви хочете придбати. Розмістіть це на видному місці, щоб постійно нагадувати собі про мету», — радить вона.

Крім цього, каже Шух, можна скористатись інерцією та лінню, які властиві людській природі. Наприклад, за результатами досліджень, 54% людей не скасовують підписки після безкоштовного пробного періоду і продовжують платити за сервіси, якими не користуються, в середньому протягом 2 років. Цю нашу особливість можна використати і собі на користь, встановивши автоматичне відрахування певної суми щомісяця на депозит. Згодом буде просто лінь скасовувати це.

Читайте також: ОВДП приносять більший дохід, ніж депозити: чому люди продовжують нести гроші до банків

Зрештою, можна зробити заощадження теж елементом отримання задоволення та «підживлення» прилеглого ядра. Отримання відсотків за депозитом, виплати за облігаціями, спостереження за тим, як щомісяця зростає сума на рахунку, можуть приносити не менше радості, ніж покупки. Головне — почати заощаджувати і чекати, як мозок перепрограмується під нову мету.

Автор:

Журналіст Олексій Писарєв

Пише на теми: Інвестиції, фондовий ринок, forex, макроекономіка