Голова НБУ озвучив позицію щодо повернення до плаваючого курсу

Чому НБУ в січні опублікує оновлений макропрогноз

У базовому сценарії макропрогнозу ми враховували ризик, що внаслідок активізації обстрілів можуть бути недоступні до 40% генеруючих потужностей. Водночас, ми припускали, що доступ до енергопостачання вдасться доволі швидко відновлювати.

Зміна ситуації після обстрілів 23 листопада була досить драматичною. Враховуючи ризики подальших ударів, вплив може виявитися значно потужнішим, ніж ми закладали в прогнозі. У січні ми опублікуємо оновлені цифри макропрогнозу з урахуванням цих чинників.

Водночас, порушення енергетичної інфраструктури вже перевищують наші жовтневі оцінки, тому ми, з високою ймовірністю, погіршуватимемо прогнози економічної активності.

Станом на сьогодні ми не бачимо потреби коригування прогнозу інфляції. Обстріли мають різноспрямовані ефекти на ціни. З одного боку, зростають витрати бізнесу, пов’язані з необхідністю безперебійного енергозабезпечення. І це тисне на ціни. З іншого боку, попит на товари не першої необхідності знижується, а отже, зростання цін на них уповільнюється. Ймовірно, перший чинник домінуватиме. Водночас, у листопаді дещо повільніше зростали ціни на продовольчі товари, порівнюючи з нашими жовтневими оцінками.

Читайте також: Як відпустити курс без девальвації гривні

Про співпрацю з МВФ

Наразі йдеться про моніторингову програму за участі ради керуючих МВФ. Якщо не помиляюсь, Україна — перша країна, з якою МВФ відпрацьовує такий формат.

Поточна моніторингова програма містить стратегічну заяву української сторони — навіть попри повномасштабну війну, ми готові реалізувати важливі для країни реформи і вибудовувати довгострокову перспективу. Зокрема, ми домовилися оновити бачення розвитку фінансового сектора з урахуванням реалій воєнного часу.

Перегляд програми має відбутися наприкінці лютого. Його успішне завершення відкриє нам двері до програми розширеного фінансування.

Ми починали перемовини з того, що моніторингова програма передбачатиме два перегляди. Відповідно, йшлося про перспективу програми з фінансуванням лише наприкінці другого кварталу 2023 року. Нам вдалося узгодили позиції про горизонт у чотири місяці з одним переглядом. На мою думку, це свідчення, що МВФ побачив аргументи та готовність діяти з боку української сторони.

Щодо зобовʼязань, які має виконати Україна, щоб отримати позитивне рішення від МВФ у лютому, то у секторі відповідальності НБУ загалом це відомі усім блоки: корпоративне управління в держпідприємствах та банках, проведення оцінки якості активів банків та стрес-тестування, розробка концепції того, як ми зрештою з кожним банком виходимо на плани докапіталізації, підтримка інституційно сильного та незалежного НБУ.

Загалом, узгодження міжнародної фінансової підтримки наразі відбувається в рамках так званого «фінансового Рамштайну». МВФ у цьому процесі відіграє важливу роль модератора, верифікатора наших макропрогнозів і фінансових потреб.

Окрім €18 млрд від ЄС, є вже анонсовані $9,9 млрд від США на перші девʼять місяців наступного року. Інші міжнародні партнери, зокрема Канада, Велика Британія та Японія, теж долучаться.

Про позицію щодо фіксованого курсу

Спільна позиція ключового персоналу НБУ — фіксований курс ще має відігравати певний час свою роль. І я її підтримую.

Наразі ми не бачимо підстав для перепривʼязки курсу, однак і повернення до плавання вважаємо передчасним. Це не означає, що поточна прив’язка — це назавжди. Рано чи пізно, ми повернемося і до плаваючого курсу, і до інфляційного таргетування, але тоді, коли це буде дійсно доречно.

Це не є предметом дискусії з МВФ, ми це заявили як позицію, обґрунтували її. Принципових розбіжностей немає.

Читайте також: Що буде з курсом гривні і економікою: чи почнеться зростання наступного року

Про фінансування держбюджету

2022 рік передбачає, що ми обмежуємося в емісії 400 млрд грн. Використано вже 370 млрд грн. Мінфін і уряд не мають наміру перевищувати наші емісійні можливості. Це та сума, яка дозволяє забезпечувати контрольовані процеси, з погляду абсорбації та управління цією ліквідністю. І, відповідно, забезпечувати параметри цінової стабільності.

Є домовленість, що бюджетний дефіцит наступного року фінансуватиметься неемісійним шляхом. Це всі підтвердили.

Для цього нам необхідно зробити декілька речей. По-перше, забезпечити 100% ролловер усіх зобовʼязань, за якими мають відбуватися виплати у межах цього та наступного років. Це передбачає злагоджену та консолідовану взаємодію між Мінфіном та НБУ.

Ми багато часу витратили на дискусії навколо рішень, які повинні ухвалити НБУ та Мінфін, аби дати сигнал ринку. Я вважаю, що через абсолютно незрозумілу для мене конфронтацію був дещо втрачений час та, як наслідок, знизилась ефективність монетарного імпульсу від цілком обґрунтованого зростання облікової ставки до 25%. Тобто дієвість трансмісійного механізму монетарної політики була меншою.

У нас є план дій, щоб внутрішній борговий ринок запрацював. Ми розглядаємо опцію, повʼязану з обовʼязковими резервами. Це може стати стимулом зацікавленості банків у фінансуванні через ОВДП. МВФ чітко заявив — Україна повинна максимально використати всі можливі внутрішні джерела.

Ми бачимо рівень ліквідності, бізнес-моделі та стратегії банків. До чогось ставимось із розумінням, але до деяких стратегій є питання. Наприклад, коли депозитні сертифікати певними банками розглядаються як інструменти строкового розміщення ресурсів. Це своєрідна мімікрія.

Ситуація, в якій ми опинилися, не має аналогів. Я розумію, що ОВДП в обовʼязкових резервах — це відхід від тих позицій, на яких стояв НБУ раніше. Але ринкові відносини під час війни, скажімо так, отримали свою специфіку. Наприклад, банки, особливо державні, мають колосальний притік ліквідності, практично не займаючись маркетингом. Це робить їх до певної міри «ледачими».

Депсертифікати не мають розглядатися як основа побудови бізнес-стратегії. Якщо до війни структура депозитного портфелю банків у розрізі строкових вкладів і до запитання відрізнялась на 20% на користь вкладів до запитання, то зараз ми бачимо суттєве структурне зрушення — депозити до запитання перевищують строкові вдвічі.

Читайте також: ОВДП із дохідністю 20% і вище: хто продає та чи безпечно їх купувати

Про докапіталізацію та стійкість банків

Оцінка якості активів може відбутися, коли ми отримаємо стабільнішу ситуацію, з погляду макроумов. Прагнемо завершити її, включаючи розробку планів щодо відновлення капіталу банків, до кінця 2023 року.

Стрес-тестування відбуватиметься після оцінки якості активів за базовим сценарієм. Результати дозволять банкам визначити необхідний рівень та джерела докапіталізації. Якщо це знадобиться. Відновлення капіталу може відбутися і без додаткового внесення капіталу. Дозволимо собі побути оптимістами.

Наслідки війни відчули всі. Насамперед, ті банки, чия бізнес-модель була недостатньо стійкою та життєздатною. Обсяг відрахувань у резерви вже збільшився у 14 разів і можу сказати, що зростатиме далі.

Більшість системно важливих банків не викликають занепокоєння. Найстійкішою є ситуація у секторі держбанків. А також у банків із іноземним капіталом, які зайняли вичікувальну позицію. Вона, по суті, передбачає вихід із ризикових активів, результатом чого є максимальні залишки коштів у депсертифікатах. Це вже є предметом окремої розмови з частиною ринку з іноземним капіталом. Ба більше, я вже мав розмови з Європейською комісією, комунікував із керівництвом окремих банків та планую діалог із штаб-квартирами материнських банків.

Українські підприємці продемонстрували фантастичну адаптивність до військових умов. Міжнародні банки повинні тепер вийти зі стратегії вичікування і захисту до стратегії пошуку свого місця в умовах військової економіки.

А також, нарешті, реалізувати рішучі заяви та вийти зі зануреного по лікті в крові українців російського ринку, дотичність до якого таких поважних європейських компаній — отруйна.