Закордонні активи власників банків-банкрутів шукатимуть

Вихід за кордон

У 2014 році, коли банки почали «сипатися» один за одним, кошти для виплати гарантованої державою суми (200 тис грн) у ФГВФО скінчилися вже після другого банкрутства.

У ситуації безгрошів'я Фонд звертався за допомогою до Нацбанку та уряду, які погодилися позичити майже 80 млрд грн. Однак, незважаючи на кризу, позики були не безкоштовними і навіть не на пільгових умовах. Гроші ФГВФО отримував під ринкові відсотки: за кредитами від Нацбанку — під 12,5−14% річних, за кредитами від уряду — під 9,99−12,5% річних.

Хоча з Нацбанком фонд повністю розрахувався ще в січні 2019 року, а борги уряду він виплачує з випередженням графіка, його сукупні зобов'язання ще значно перевищують активи. Це становить загрозу для здатності ФГВФО виконувати покладені на нього обов'язки.

У вересні 2020 року Нацбанк, Мінфін та ФГВФО домовилися про такий план. Відповідно до нього, відсотки за основним боргом фонду перед урядом пробачать, а тіло гаситимуть надлишковими коштами, які накопичує фонд.

Однак списання відсотків за боргами ФГВФО не буде безумовним. В обмін на нього фонд повинен активізувати роботу зі стягнення активів з винуватців банківської кризи — колишніх власників неплатоспроможних банків та пов'язаних з ними осіб. Усі гроші, які вдасться стягнути або відсудити, підуть до бюджету.

Фонд уже активно судиться з ексвласниками збанкрутілих банків в Україні, однак така боротьба далеко не завжди приносить результати. Новий етап боротьби за виведені з банків гроші українців фонд вирішив розпочати за кордоном.

За інформацією джерел видання, ФГВФО уже почав готуватися до міжнародних судів з ексвласниками восьми неплатоспроможних банків. Для цього фонд провів тендери на закупівлю відповідних послуг юридичних компаній.

Фінанси і кредит

Банк колишнього народного депутата Костянтина Жеваго НБУ визнав неплатоспроможним у вересні 2015 року, однак проблеми в розрахунках з його вкладниками почалися задовго до введення тимчасової адміністрації.

Під час ухвалення рішення про виведення банку з ринку регулятор наголосив, що левова частка кредитів банку видана пов'язаним з Жеваго компаніям. Через деякі з цих позик з бізнесменом судиться й сам Нацбанк, намагаючись стягнути надані кредити рефінансування.

За даними слідства, схема виведення грошей з банку виглядала так: у 2007−2014 роках офшорна компанія відкрила кредитні лінії компаніям Жеваго в іноземних банках, а банк «Фінанси і кредит» вніс за них поруку на понад 113 млн дол. У 2015 році ці банки стягнули ці гроші з рахунків «Фінансів і кредиту». Заставу списали відразу після того, як банк оголосили неплатоспроможним.

Жеваго — один з небагатьох ексвласників неплатоспроможних банків, у справі якого слідство дійшло до обвинувачення. Щоправда — до заочного.

З кінця 2019 року бізнесмен перебуває в міжнародному розшуку. За два роки до цього суд арештував низку українських активів олігарха, зокрема майно «АвтоКрАЗу», Стаханівського вагонобудівного заводу та заводу «Росава».

Справа щодо головного активу Жеваго — Полтавского ГЗК — розглядається в українських судах. З перемінним успіхом виграє держава. У жовтні 2020 року Апеляційний суд Києва відхилив скаргу компанії Ferrexpo AG Switzerland Костянтина Жеваго щодо замороження 50,3% акцій ГЗК.

Можливо, цього разу держава спробує відібрати в олігарха не український актив, а зареєстровану за кордоном компанію, якій і належить Полтавський ГЗК.

Дельта банк

Найбільший український банк, що збанкрутував, і який держава відмовилася рятувати, належав Миколі Лагуну.

Схеми, які використовувалися в «Дельта банку», були особливо винахідливими. Одну з них ліквідатори прозвали «принтером»: менеджмент банку друкував фіктивні SWIFT-повідомлення та обліковував на балансі фіктивні кошти.

У «Дельті» не соромилися виводити гроші і готівкою, прикриваючись реальними клієнтами: за рахунками 56 тис людей збільшували кредитні ліміти, підробляли їхні підписи і знімали кошти в кількох відділеннях банку.

Тимчасова адміністрація виявила, що вартість активів банку, 87,5 млрд грн, була втричі меншою — 29,2 млрд грн. Тобто з банку вивели десятки мільярдів.

Хоча на активи Лагуна в Україні наклали арешт, а самому ексбанкіру заборонили виїздити за кордон, компенсація збитків за доведення до банкрутства однієї з найбільших фінансових установ країни затягується.

Читайте також: ФГВФО змінив порядок компенсації за депозитами

Перспективи покарати колишнього власника «Дельта банку» за кордоном теж доволі туманні. Аби стягнути активи Лагуна в інших країнах, їх потрібно спершу знайти, а на цьому напрямку успіхів поки небагато.

Національний кредит

Цей банк визнали неплатоспроможним 5 червня 2015 року. За даними ФГВФО, напередодні ухвалення цього рішення з нього вивели близько 600 млн грн.

За даними слідства, кошти з банку виводилися за допомогою кореспондентського рахунку у Bank Frick & Co AG (Ліхтенштейн).

Найбільшим акціонером «Національного кредиту» був Андрій Оністрат, якому належало 30,4% акцій. У 2018 році поліція повідомила йому про підозру у розтраті 597 млн грн вкладників банку. Ексбанкір свою провину заперечує.

Імексбанк

Ексвласником Імексбанку був президент футбольного клубу «Чорноморець» та ексвласник однойменного стадіону в центрі Одеси Леонід Клімов. Власне, зі стадіоном пов'язана більшість схем з виведення коштів з банку.

Починаючи з 2011 року, різні компанії брали там кредити, забезпеченням за якими виступав стадіон. Що ближче було до дати визнання банку неплатоспроможним, то більше позик банк надавав під заставу цієї споруди.

У грудні 2014 року «Чорноморець» забезпечував виконання 41 кредиту на 8,3 млрд грн. При тому, що в травні 2017 року стадіон у центрі Одеси оцінили 1,5 млрд грн, а продали з двадцятої спроби всього за 194 млн грн.

У 2020 році успіху в стягненні грошей з колишнього власника Імексбанку досяг НБУ. Суд зобов'язав Клімова сплатити 309 млн грн на користь НБУ за кредитом рефінансування, виданим банку (Клімов був поручителем за цією позикою).

Брокбізнесбанк

Банк наближеного до Віктора Януковича Сергія Курченка в останні роки перед виведенням з ринку перетворився на один з центрів збагачення режиму.

Установу визнали неплатоспроможною у 2014 році. Коли її почали ліквідовувати, то виявили, що 95% кредитного портфеля не обслуговувалися. Майже 80% позик банк видав пов'язаним з ексвласниками особам. Коли Фонд гарантування вкладів звернувся до виконавчої служби, аби стягнути гроші з боржників банку, то виявилося, що стягувати нема чого.

Фідобанк

Під час виведення установи з ринку в травні 2016 року Нацбанк повідомляв, що «виведення коштів з банку на пов'язаних з його власниками осіб не відбувалося». Однак це перше враження регулятора було оманливим.

Читайте також: Світлана Рекрут — про держгарантії за депозитами: «Повернемося до питання збільшення до 800 тисяч або навіть мільйона»

Як згодом виявив Фонд гарантування, ексвласник банку Олександр Адаріч вивів з установи мільярди гривень та якісні активи. Колишній власник Фідобанку у 2013 році використовував кошти вкладників для купівлі «Ерсте банку». Крім цього, нібито для поліпшення фінансового стану банк надав 1,5 млрд грн кредиту підконтрольній факторинговій компанії, директорами яких були працівники служби безпеки Фідобанку.

Український професійний банк

УПБ визнали неплатоспроможним у травні 2015 року. Його власником через низку компаній був Євген Балушка. За неофіційними даними, на установу також впливав співвласник групи «Мілкіленд» Анатолій Юркевич.

Напередодні введення тимчасової адміністрації з банку вивели активів на 2,42 млрд грн. Колишні власники хотіли взяти з банку максимум і розпродали навіть побутову техніку, сейфи, комп'ютери та полиці. Гроші з продажу майна не надійшли на рахунок банку та не проходили через його каси. У червні 2015 року з банку вивели ще $10 млн через банк Frick&Co (Ліхтенштейн).

Платинум банк

Установу визнали неплатоспроможною у 2017 році, уже після націоналізації Приватбанку. Її неформальними власниками НБУ визнав одеського бізнесмена Бориса Кауфмана та громадянина Ізраїлю Григорія Гуртового.

Кауфман є співвласником дистриб'ютора цигарок «Тедіс Україна».

Банк довгий час був збитковим, його капітал був від'ємним, однак регулятор відмовлявся виводити його з ринку. Не в останню чергу це пов'язували з тим, що ексспівробітниця банку Катерина Рожкова стала заступницею голови НБУ.

Читайте також: Фонд гарантування вкладів: кому і як відшкодовує депозити держава

За даними Фонду гарантування вкладів, майже 95,5% корпоративних кредитів банку видавалися наближеним до його власників особам.

Чи є перспективи

Імовірно, Фонд гарантування не зупиниться на цих восьми банках. Згодом може початися полювання на закордонні активи інших ексвласників збанкрутілих установ. Чи буде воно успішним — поки що говорити рано. Україна не має досвіду з боротьби в судах проти власників доведених до банкрутства банків.

Судова тяганина між націоналізованим Приватбанком і його ексвласниками Ігорем Коломойським та Геннадієм Боголюбовим вже чотири роки триває у Високому суді Англії та Уельсу. За цей час банк добився накладання всесвітнього арешту на активи своїх колишніх власників, однак про повернення заявлених у позові $2−3 млрд поки що не йдеться.

З цієї справи можна зробити єдиний висновок: міжнародні суди — це дуже довго.

«Для Кіпру потрібно найбільше терпіння. Там процес може тривати три-п'ять років… У Ліхтенштейні цей процес займе три-чотири роки. Приблизно такі ж часові рамки будуть і в англійських судах, проте, з точки зору процесуального навантаження, справа в англійських судах буде більш насиченою, ніж в Ліхтенштейні чи іншій країні континентального права», — розповів керівний юрист МЮФ Kinstellar Данило Волковецький.

Читайте також: Скільки транснаціональні цифрові гіганти сплатять податків в Україні

Він нагадує, що коли мова йде про судові процеси щодо стягнення активів, то не достатньо виграти справу. Ще кілька років потрібно витратити на те, аби знайти ці активи та стягнути їх у закордонних юрисдикціях.