Експертні знання на службі економіці?

Спостерігаючи за баталіями прихильників девальвації та стабільного курсу, виникла думка, що емоційні суперечки, які не припиняються вже тривалий час, частково можна пояснити категоріями неекономічними.  Інколи виникає враження, що ті, хто вважає, що девальвація матиме позитивні наслідки, насамперед, виступають проти збереження існуючої ситуації, згадуючи епізод із відомого фільму — «Не сидите сиднем, делайте хоть что-нибудь!!!» :). Прихильники ж стабільного курсу не вірять в девальваційний ефект як такий, що зможе суттєво щось поміняти.  По суті обидві сторони страждають від відсутності якісних кількісно обрахованих та доступних до широкого загалу сценаріїв розвитку економіки (наприклад, при різних курсах гривні (5,8, 9, …16, 20) та всіх наслідках, що виникнуть при цьому.  У цьому контексті постало питання щодо того, а чи можливе загалом таке обговорення, і хто може готувати такі прогнози.

У світовій практиці забезпечення суспільства аналітикою здійснюється аналітично-дослідницькими центрами, які отримали назву «фабрики думки». «Фабрики думки» (Think Tanks) — це  експертно-аналітичні структури, своєрідною «продукцією» яких є прикладна експертиза, дослідження, різноманітна аналітика. Їх відрізняють стратегічне цілепокладання, тобто орієнтація на «роботу» саме зі стратегічними рішеннями, як правило, політичного, економічного, суспільного характеру. Історично фабрики думки існують вже близько сотні років, їх народження пов’язується, зокрема, із особистістю Ендрю Карнегі, який, продавши у 1901 р. власну сталеливарну компанію та виручивши 250 млн. дол., всю свою енергію та капітали вклав у благодійницькі проекти, розповсюдження ідей етики та миру. Заснований ним у 1910 році Фонд «Внесок Карнегі у міжнародний мир» (Carnegie Endowment for International Peace) функціонує дотепер. Становлення фабрик думки, зокрема у США, охопило такі етапи:  виникнення (1910-1920), панування військової тематики досліджень (1930 – 1940), футурологічні та екологічні дослідження (1950-1960), дослідження на користь ліберально-консервативних реформ (1970-1980), дослідження на користь захисту суспільних інтересів (1980-1990).

У сучасному світі нараховується близько 5,5 тис. організацій, які позиціонують себе як «фабрики думки». З них приблизно 2 тис. знаходяться у США. На сьогодні саме у цій країні фабрики думки є найбільш розвинутими та відіграють найпомітнішу роль у публічній політиці. Згідно першого всесвітнього рейтингу фабрик думки (Think Tanks  Index), складеного Університетом Пенсильванії у 2009 р., у десятку кращих дослідницьких центрів увійшли такі всесвітньо відомі організації як Інститут Брукінгса (Brookings Institution), Фонд Карнегі за Міжнародний Мир (Carnegie Endowment for International Peace), Корпорація RAND (RAND Corporation), Фонд «Насліддя» (Heritage Foundation),  Інститут Катона (Cato Institute), Інститут Гувера (Hoover Institution) (всі – США).

Фабрики думки, з одного боку, забезпечують аналітикою політиків, еліту, лобістів, а з іншого – являють собою окрему групу інтересів і фактично відстоюють необхідність фінансування досліджень  в певних сферах з високим рівнем невизначеності. Упродовж ХХ ст., фабрики думки перетворилися від організацій конкретних вузькогрупових інтересів до структур, що працюють в інтересах суспільства в цілому.

Автори склали рейтинг на основі 20 критеріїв, найважливішими з яких, зокрема, були експертна база та якісний склад співробітників, ступінь взаємозалежності між дослідженнями, що проводяться, та конкретним впливом на суспільство або політичну еліту, академічна репутація, доступ до персоналій, що ухвалюють рішення на високих рівнях. Слід відмітити, що у 25 кращих аналітичних центрів Східної Європи увійшли дві компанії з України: Міжнародний Центр Перспективних досліджень (№ 3) та Центр Разумкова (№ 25)

Зрозуміло, що всі організації, що увійшли до загального списку, створені і існують у різних умовах. Деякі з них мають вузьку спеціалізацію, наприклад, здійснюють свою діяльність лише у сфері екології чи безпеки, інші охоплюють доволі широкий спектр питань – від політики й економіки – до соціальної сфери та охорони здоров’я. Такі структури мають бюджет від 500 тис. до 50 млн. дол., кількість штатних працівників – від 10 до 50 осіб, кількість аналітичних звітів – від 10 до 80.

Успішність бізнес-моделі фабрик думки пояснюється тим, що для здійснення ефективної державної політики  необхідна наявність великої кількості проаналізованих експертами альтернатив стратегічних рішень. Вибір їх має здійснюватися з урахуванням консолідованого суспільного ставлення до поточної ситуації та перспектив її зміни.  Відповідно основна цінність функціонування фабрик думки полягає у тому, що вони створюють нову категорію – експертне знання, яке базується на «готовності бачити світ у процесі змін».

Шукаючи матеріал про фабрики думки,  важко було позбавитися відчуття, яке можна висловити виразом «нам так не жити». І, розуміючи, що «за плечима» відомих фабрик думки вже близько сотні років існування, напрацьований аналітичний інструментарій, традиції фінансування, у сучасному світі швидкість змін не дозволяє довго «розкручуватися». А з іншого боку -  може повинні існувати запити з боку суспільства на якісне експертне знання? А експертне знання, в свою чергу, буде працювати на розвиток економіки…