Фінмоніторинг в Україні: чому банк звертає увагу навіть на дрібні перекази

► Читайте телеграм-канал «Мінфіну»: головні фінансові новини

Коли сума — не головне

Уявімо ситуацію: людина регулярно отримує на картку перекази від різних відправників. Кожен із них може бути невеликим, але разом вони формують постійний потік коштів. Для банку значення має не лише загальна сума, а й те, чи зрозуміло, звідки надходять гроші та чим пояснюється така активність.

Серед операцій, які можуть привернути увагу фінмоніторингу, — регулярні перекази між різними людьми, нетипово великі надходження, операції з криптовалютою та переміщення коштів між особистими й підприємницькими рахунками. Самі собою такі операції не свідчать про порушення. Важливо, чи відповідають вони фінансовому профілю клієнта та чи можна пояснити їхній зміст.

Іншими словами, немає універсальної суми, яка сама по собі гарантує перевірку або, навпаки, захищає від неї. Один і той самий переказ може мати різне значення залежно від обставин, за яких його здійснили.

Чому анонімні надходження викликають запитання

Окрема проблема — перекази, у яких не видно імені відправника. У банківській виписці іноді відображається лише загальний запис «Надходження коштів». За таких обставин клієнту складніше встановити, від кого саме надійшли гроші, а банку — оцінити операцію на основі доступної інформації.

У матеріалі Юлії Федорчук про фінансовий моніторинг зазначається, що Національний банк готував зміни до правил проведення платіжних операцій, які мали зробити інформацію про платника, отримувача та призначення платежу прозорішою. Однак замість масштабних змін було ухвалено спрощений варіант, який, за оцінкою авторки, суттєво не змінив ситуацію.

Тому відсутність імені відправника у виписці не означає, що переказ автоматично стане підозрілим. Проте брак інформації може ускладнити з'ясування походження коштів, якщо операція вже викликала запитання.

Що банк може попросити пояснити

Якщо характер надходжень потребує додаткової перевірки, банк може запросити документи про походження грошей і пояснення щодо фінансової діяльності клієнта. Залежно від ситуації це можуть бути підтвердження зайнятості, документи про підприємницьку діяльність, податкові декларації або відомості про сплату податків.

Для людини, яка продає товари чи надає послуги, важливо мати змогу пояснити, за що саме вона отримує гроші. Якщо перекази пов'язані з підприємницькою діяльністю, їхній характер має узгоджуватися з інформацією про діяльність клієнта та використання рахунку.

Не менш важливо, щоб дані в анкеті банку відповідали реальній ситуації. Якщо людина вказала один вид зайнятості або джерело доходу, а фактичний рух коштів має інший характер, у банку можуть виникнути додаткові запитання. У такому разі актуалізація інформації та зрозуміле пояснення операцій допоможуть пройти перевірку, хоча самі по собі не гарантують певного рішення банку.

Фінмоніторинг в Україні та ЄС: спільна мета, різний досвід

Перевірки банківських операцій — не винятково українська практика. Як зазначає «Мінфін» у матеріалі про фінансовий моніторинг в Україні та країнах ЄС, в обох випадках його мета полягає у виявленні підозрілих операцій, протидії відмиванню злочинних доходів і фінансуванню незаконної діяльності.

Відмінність полягає, зокрема, у тому, на якому етапі відбувається перевірка. В Україні відкриття рахунку часто проходить за спрощеною процедурою, а детальніші запитання можуть виникнути вже після початку активних операцій. У країнах ЄС банки нерідко ретельніше перевіряють клієнта ще під час відкриття рахунку, зокрема, з'ясовують джерела доходів і мету його використання.

Слід зазначити, що банки в Україні та ЄС не розкривають повністю своїх внутрішніх критеріїв оцінювання ризиків. Тож клієнт не може орієнтуватися на вичерпний публічний перелік операцій, які неодмінно викличуть перевірку.

За даними Національного банку, наведеними в матеріалі, у 2025 році регулятор отримав 60 926 звернень клієнтів. Із них 6 423 стосувалися блокування або арешту рахунків — це 10,54% усіх звернень. Ці показники відображають звернення до НБУ, а не загальну кількість заблокованих рахунків у країні.

Чому контроль за картками стосується і «дропів»

Окремий напрям уваги банків — так звані «дропи», тобто люди, чиї картки, рахунки або дані для доступу до банкінгу використовують у незаконних схемах. 28 жовтня Верховна Рада ухвалила законопроєкт № 16013, який передбачає окрему кримінальну відповідальність за операції з платіжними інструментами та доступом до рахунків для шахрайства й інших кримінальних правопорушень.

Документ передбачає — залежно від обставин — штрафи, обмеження волі або ув'язнення. За окремі повторні порушення чи дії організованої групи покарання може сягати восьми років позбавлення волі. Закон має набрати чинності наступного дня після офіційного опублікування, тож факт його ухвалення не означає, що нові норми вже діють.

Для звичайного користувача картки тут важливо розрізняти дві моменти:

• фінансовий моніторинг може вимагати пояснень щодо операцій;
• кримінальна відповідальність стосується конкретних правопорушень, визначених законом. Сам факт отримання переказу від іншої людини не означає, що клієнт порушив закон.

Також зазначається, що увага банку спрямована не на одну цифру у виписці. Значення має загальна картина: звідки надходять кошти, наскільки регулярні операції, чи відповідають вони відомостям про клієнта та чи можна пояснити їхнє походження. Відповідно, головне питання фінмоніторингу — не лише скільки грошей пройшло через картку, а й чи зрозуміло, що стоїть за цими операціями.

Автор:

редактор новин Ігор Тележніков

Пише на теми: Економіка, фінанси, криптовалюти, технології, інвестиції