Уряд хоче захистити бізнес від воєнних збитків, але обраний механізм може посилити інфляцію та вилучити мільярди гривень зі споживання. Виконавчий директор та співзасновник «Українського інституту майбутнього» Анатолій Амелін пояснює, чому фонд першого збитку не варто фінансувати підвищенням ПДВ.
15 вересня 2026, 18:54
Мінус 30 млрд із кишень: як ПДВ 21% на порятунок бізнесу обнулить зарплати українців
Уряд хоче зробити хорошу річ. Компанії, яким прилетіло по цеху чи складу, мають отримати гроші швидко, а не судитися з росією у 2040 році.
Так, ринок цього не покриє: Мінекономіки оцінює збитки основних засобів бізнесу у $4−10 млрд на рік, а вся ємність страховиків — до $1 млрд. Тому Україна планує створити фонд першого збитку.
Читайте також: В Україні можуть підвищити ПДВ до 21% для компенсації зруйнованому бізнесу
Тут держава потрібна, я з цим не сперечаюся. Сперечаюся з тим, як це запроєктовано. І з тим, хто за це заплатить (!)
Що пропонують: фонд, який платить до $10 млн на компанію, внесок — 2% від ліміту, старт — із 1 січня, гроші — з підвищення ПДВ до 21%.
Перше, що зробив, — подивився, звідки беруться «$3−4 млрд» капіталу. Виявилося:
- $1 млрд від ПДВ;
- $0,3 млрд внесків;
- $2−3 млрд від донорів, які «у консультаціях».
Тобто дві третини фонду — це сподівання. А за інсайдерською інформацією, ліміт на компанію — $3−5 млн. Не десять (!!!)
Друге. У нас уже є майже така сама програма. ЕКА, постанова № 1541, внесок — 0,5%, бюджет — 1 млрд грн, працює із січня.
Результат за пів року: 293 заяви на участь, схвалених зобов’язань на 3,14 млрд грн, виплачено — нуль (!)
Нуль (!) І тепер той самий адміністратор пропонує платити вчетверо дорожче за право на виплату «до вичерпання місткості Фонду». Я розмовляв із кількома фіндиректорами. Ніхто не сказав «так».
Третє — ціна. Два відсотки для всіх (!!!)
Для заводу під Львовом це, напевне, дорого, бо ймовірність ураження там — частки відсотка на рік.
Для складу під Одесою це подарунок, бо там — кілька відсотків.
Вгадайте, хто прийде.
Прогнав це через модель Monte Carlo — 20 тисяч сценаріїв. Справедливий внесок для тих, хто реально прийде, — близько 3%, а покриє фонд від 1% до 9% річних збитків бізнесу.
Міністерство обіцяє «близько 50% потреби».
Не сходиться десь у п’ять разів.
А ще міністр, за повідомленнями, сам сказав, що без ПДВ добровільний внесок довелося б підняти «до понад 20% вартості активу».
Двадцять і два. Різниця між ними — це дотація, і платить її не бізнес.
Але головне — платить кожна людина на касі.
ПДВ сидить у кожному чеку.
Уряд сам пише, що плюс один пункт — це +0,6−0,8% до цін.
НБУ на 2027 рік дає інфляцію 6,9% і зростання зарплат на 4−6%.
Складіть — реальна зарплата наступного року не зростає взагалі.
І це ще не вся зима. Ті самі удари вже переписують цінники.
За серпень згоріли складський комплекс Rozetka у Броварах, склади й завод «Епіцентру», сортувальний центр «Нової пошти», два розподільчі центри «Сільпо». НБУ вже погіршив прогноз інфляції через атаки на логістику та руйнування.
НБУ каже: перебудова логістики додасть до інфляції ще 0,4−0,6 пункту вже до кінця року, головний ефект — восени (там само).
Логістика і зберігання — це близько 8% ціни на полиці.
Отже, людина — а багато хто вже втратив роботу через руйнування або житло — вже платить за зруйновані склади дорожчою гречкою.
А їй кажуть: заплати за ті самі склади ще раз, через ПДВ. Двічі за один приліт (!)
При цьому в перший рік, за моїми оцінками, фонд збере лише близько 39 млрд грн, а виплатить ще менше — 8−10 млрд.
Решта лежатиме на рахунку.
Це просто мінус 30 мільярдів зі споживання.
І я не впевнений, що вони взагалі долежать до фонду: військовий збір теж піднімали «на армію» у грудні 2024-го, а у спецфонд на ЗСУ його завели лише з липня 2026-го.
Півтора року «цільові» гроші були просто грошима (!)
Є ще одна річ, яку мало хто помітив.
У Британії Pool Re — це найбільша державно-приватна перестрахувальна компанія Великої Британії, що спеціалізується виключно на ризиках тероризму. За 33 роки вона накопичила £7,4 млрд і жодного разу не чіпала гарантію Казначейства, бо дрібні часті збитки платять страховики, а держава стоїть за рідкісним великим.
У нас навпаки: держава бере перший, найчастіший шар, а Lloyd’s із лімітом $600 млн дістає спокійний надлишок понад $10 млн.
Ми будуємо страховий пул догори ногами.
Що робити? Критикуючи — пропонуй.
Не брати з ПДВ (!)
Спочатку — умовна гарантія держави у бюджеті-2027 і кредитна лінія ЄБРР чи Світового банку, щоб гроші йшли тільки під реальні виплати. Якщо треба живі гроші — цільові облігації на два роки.
Ринок держпаперів у нас — 2 трлн грн, банки тримають 933 млрд грн.
У квітні Мінфін продавав по 17 млрд грн на місяць під 15,7%.
40 мільярдів — це два-три місяці звичайних аукціонів, відсотки — близько 6 млрд на рік. Так, це борг. Але воєнний збиток і є борг, і закривати його мають репарації, а не пенсіонерка біля каси (!)
Емісію НБУ навіть не обговорюю, 2022 рік усі пам’ятають. Імпортне мито, яке уряд тримає як запасний варіант, ще гірше: через нього подорожчає саме те обладнання, яким відбудовують.
І переробити сам фонд.
Тариф — від 1% до 6% залежно від того, де стоїть актив і що це — цех чи склад.
Франшиза — 10−15% на бізнесі, бо інакше ніхто не будуватиме укриття і не рознесе склади по різних майданчиках.
Не вигадувати нове, а розширити те, що вже працює:
- компенсація страхових премій за тією ж постановою № 1541 дала 228 корпоративних договорів за пів року;
- дати списувати 100% витрат на відновлення в рік витрат — копійки для бюджету, і гроші отримає тільки той, хто реально будує;
- критичні сектори — включати автоматично, з правом вийти;
- і перед тим, як просити нові 2%, заплатити людям ті 3,14 млрд грн за постановою № 1541.
Якщо ж ПДВ усе-таки піднімуть — тільки в окремий спецфонд, максимум на 24 місяці (!) і з автоматичним поверненням до 20%, щойно у фонді назбирається дві річні норми виплат.
Усе це можна ухвалити за шість тижнів, разом із бюджетом, без перенесення старту. Фонд потрібен. Тільки такий, який платить.
Автор:
Джерело:
Мінфін
Коментарі - 24