Без права на заперечення: як вступ до ЄС може змінити нашу аграрку

«Ми розпочинаємо переговори з Європейським Союзом про вступ, де ми не маємо права на заперечення. Тобто фактично це прийняття цих правил повністю такими, як вони є», — повідомив Тарас Качка.

Найпроблемнішим такий «диктат» Євросоюзу може виявитися для наших аграріїв, до яких європейські фермери вже мають цілий список претензій. Як пояснюють у Мінекономіки, найближчими місяцями на Україну чекає дискусія з ЄС щодо чутливих ринків — м'яса птиці, кукурудзи, меду тощо.

Український агросектор наразі генерує понад 60% валютного виторгу. При цьому галузь дуже залежить від постачання до Євросоюзу. Тобто від умов роботи аграрного сектору безпосередньо залежить економіка країни.

Українським аграріям доведеться розщедритися: наші споживачі відчують це теж

Україна подала заявку на вступ до ЄС у лютому 2022 року, на початку повномасштабного вторгнення. Тоді ж Євросоюз надав нашій країні автономні торгові преференції, знявши квоти та мита на цілу низку української продукції, зокрема, аграрної.

З того часу Європа встигла прикрутити гайки за пільговими поставками цілого списку наших товарів (курятини, цукру, яєць, кукурудзи), вважаючи, що вони заважають місцевим фермерам.

Водночас переговорний процес щодо вступу нашої країни до ЄС ще навіть до пуття не розпочався.

У липні цього року Євросоюз затвердив переговорні межі, а до кінця жовтня Україна має виконати рекомендації Єврокомісії в рамках Пакету розширення (план затверджений Кабміном у лютому 2024 року). Далі вже розпочнуться предметні консультації.

Як каже голова комітету з євроінтеграції Українського клубу аграрного бізнесу Олександра Авраменко, на першому етапі ЄС проведе скринінг українського законодавства, тому початковою темою для дебатів стануть саме юридичні нюанси — на яких умовах, із якими перехідними періодами та на які гроші Україна імплементуватиме європейські норми до вітчизняного законодавства.

«Ми дійсно не зможемо відмовитися від імплементації якихось норм — потрібно буде прийняти всі європейські умови. Йдеться про декілька тисяч директив та нормативних актів», — уточнює Олександра Авраменко.

Найчутливіша тема майбутніх переговорів, за її словами, — агропромисловий комплекс.

Для українських селян повний перехід на євростандарти загрожує серйозними проблемами. Наприклад, у Європі заборонено використання окремих засобів захисту рослин, які застосовують наші аграрії. Плюс, діє законодавство про благополуччя тварин, що регламентує умови утримання худоби.

Жорсткіші, ніж у нас, норми й щодо якості молока. Також доведеться змінювати законодавство з платіжних систем в АПК, розвитку сільських територій тощо.

«Багатьма вимогами невдоволені й самі європейські фермери, але все ж таки змушені їх виконувати. Звісно, і нас до цих стандартів „вирівнюватимуть“. Наша позиція „незаперечення“ є цілком зрозумілою — адже не вони до нас йдуть, а ми до них. Тому все доведеться виконувати», — каже заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук.

Цілком очевидно, що запровадження європейських стандартів вимагатиме від наших аграріїв додаткових вкладень, зробить виробництво витратнішим. Наприклад, за підрахунками керівника агрофірми «Колос» (Київська область) Леоніда Центила, облаштування одного місця для утримання корів може коштувати декілька тисяч євро.

Формально ці витрати можуть бути компенсовані спеціальними субсидіями від ЄС. «Але неправі ті, хто думає, що субсидіями засипатимуть з усіх боків. Щоб отримати гроші, доведеться виконувати певні умови.

Читайте також: Як українському бізнесу отримати грант чи дотацію від ЄС

Теоретично, країни-кандидати в члени ЄС можуть отримати доступ до спецфондів Євросоюзу. Але зараз працює програма Ukraine Facility на 50 млрд євро, і до її закінчення у 2027 році додаткові фінансові ресурси від ЄС навряд чи будуть", — каже Авраменко.

Тобто українським аграріям доведеться «підтягувати» виробництво під європейські норми самотужки чи за рахунок держпідтримки. Держдопомога є й зараз, але вона не надто щедра, особливо з огляду на військові реалії та дефіцит бюджету. До того ж левова її частина йде до великих агрохолдінгів.

Якщо ж аграрії модернізуватимуть виробництво власним коштом, варто готуватися до подорожчання продукції, в тому числі на українському ринку. За оцінками представників агрофірм, із якими поспілкувався «Мінфін», м'ясна та молочна продукція можуть зрости в ціні щонайменше на 10−15%.

Втім, до «внутрішньої кухні» АПК черга у переговорах ЄС може дійти лише до осені наступного року. Набагато стисліші терміни — щодо умов торгівлі з ЄС, зокрема, сільськогосподарською продукцією.

Чому постачання нашої аграрки знову можуть обмежити

Як каже Авраменко, умови торгівлі України з ЄС можуть потрапити до переговорного порядку денного першими. Але до цього Україна має узгодити режим торгівлі в рамках Асоціації з ЄС. Режим автономних преференцій, який наразі діє, закінчується 5 червня 2025 року.

Нагадаємо: спочатку цей режим передбачав повне скасування мит та квот на постачання української аграрної продукції. Але після того, як наші сільгосптовари ринули до Європи, і цим фактом почали активно обурюватися європейські фермери, умови переглянули.

Цього року були запроваджені обмеження щодо яєць, цукру, м'яса птиці, кукурудзи та продуктів її переробки, меду. Умови такі: якщо обсяги перевищують середні за 2021−2022 роки, то на «зайві» поставки повертаються квоти. З цієї причини експорт українського цукру до ЄС вже зупинено.

Що буде далі?

У Єврокомісії заявили, що з червня 2025 року режим автономних преференцій припинить діяти. Натомість нам запропонували режим лібералізації торгівлі.

«Згідно зі статтею 29 Угоди про Асоціацію з ЄС, через 5 років дії документа сторони можуть переглядати умови з метою більшої інтеграції українського ринку до європейського», — пояснила Авраменко.

Процес такої лібералізації і має розпочатися у 2025 році. Він, зокрема, передбачає перегляд умов постачання української продукції, квот та мит.

Але проблема в тому, що новий склад Єврокомісії може розпочати повноцінну роботу лише у грудні цього року. Тобто не факт, що вдасться узгодити нові умови до червня 2025 року. Якщо так і станеться, український агросектор до літа наступного року може отримати ті самі умови, з якими торгував із ЄС до війни — у 2021 році, тобто з дуже обмеженими квотами.

«Скажімо, цукру ми постачаємо зараз без мит близько 260 тисяч тонн на рік. На 5 місяців 2025 року (до червня, коли закінчується режим автономних торгових преференцій — ред.) нам виділили квоту у 109 тисяч тонн. А у 2021 році діяла квота лише у 20 тисяч тонн. І, якщо про нові умови поставок ми не встигнемо домовитися, то повернуться саме ці обмеження. Те саме з яйцями, м'ясом птиці, кукурудзою — безмитні поставки знизяться в рази», — зазначила Авраменко.

Єврокомісія вже розпочала консультації щодо торгівлі «чутливою продукцією» (а це насамперед агротовари) із місцевими сільськогосподарськими асоціаціями. Їхня позиція є дуже жорсткою. Наприклад, велика асоціація COPA COGECA закликає Єврокомісію не збільшувати квоти на постачання української продукції, вважаючи, що та «ламає» європейський агроринок.

На початку жовтня міністр сільського господарства Румунії Флорін Барбу звернувся до ЄК із проханням заборонити імпорт до їхньої країни продукції птахівництва, зокрема, яєць, які, нібито, постачаються за «демпінговими цінами». Раніше із таким же проханням до Єврокомісії звернулося болгарське аграрне відомство.

«У Єврокомісії з цього приводу поки що немає офіційної позиції. Але, зрозуміло, що вона прислухатиметься насамперед до своїх виробників та профільних асоціацій. Тому матимемо тяжкий переговорний процес», — зазначила Олександра Авраменко.

Зазначимо, що, за підсумками минулого року, Україна поставила до Європи агропродукції на понад 9 млрд євро, увійшовши до топ-3 експортерів (у цьому списку також Бразилія та Великобританія). За перше півріччя 2024 року аграрний експорт із нашої країни до ЄС зріс ще на 2% (до 124 млн євро), і це попри обмеження.

При цьому на Євросоюз у 2023 році припадало 59% експортних постачань агропродукції, проти 32% у довоєнному 2021 році.

Тобто ми дуже залежні від умов експорту до ЄС, особливо з огляду на те, що агросектор із початку війни генерує основні надходження валютного виторгу — близько 60%.

Читайте також: Мінус 10% на Renault та Toyota: як змінить наш ринок зона вільної торгівлі з Туреччиною

Три варіанти для України

Які перспективи для нашого сільського господарства (а отже, і української економіки) у міру просування України до членства в ЄС?

Як каже голова секретаріату Ради підприємців при Кабміні Андрій Забловський, на Україну припадає приблизно чверть усіх європейських сільгоспугідь, відповідно, наша країна випереджає ЄС за «внеском» аграрної галузі у ВВП та часткою задіяних у сільському господарстві працівників.

«Як показує досвід попереднього розширення ЄС, аграрна тема є однією з найчутливіших. Тому, щоб пом'якшити переговорний процес, нам варто в рамках діалогу з європейськими колегами запропонувати розглядати наш агросектор як такий, що посилює стратегічні позиції ЄС на міжнародних ринках, як гаранта європейської та світової продовольчої безпеки», — вважає Забловський.

А ось на думку економіста Олексія Куща, це навряд чи спрацює. «Варто згадати Іспанію, яка на етапі входження до ЄС отримала квоти та мита на постачання агропродукції. Але в Іспанії на той момент, окрім сільського господарства, було непогано розвинене промислове виробництво. У нашому разі, ситуація є набагато гіршою, адже флагманом вітчизняної економіки є саме агросектор», — каже Кущ.

За його словами, для України у ЄС є декілька варіантів.

Перший — сервісна економіка. «Наша аграрно-сировинна модель у ЄС нікому не потрібна. Сільське господарство у них — це, головним чином, соціальний чинник, що дозволяє підтримати мільйони фермерських господарств. Погіршувати умови для них заради наших латифундистів ніхто не буде.

Тому, якщо Україна увійде до ЄС із такою ж аграрно-сировинною моделлю економіки, як зараз, варто готуватись до поступового ослаблення нашого сільського господарства. Оскільки промислове виробництво в Україні має вкрай слабкі позиції, економічна модель стане «сервісною», як це сталося, наприклад, у країнах Балтії.

Мається на увазі сфера розваг, вирощування канабісу тощо. Навіть IT-сфера ризикує втратити свої позиції через масову міграцію фахівців та погіршення рівня освіти", — вважає він.

Другий варіант — інтеграція в європейський ринок, як це зробила, наприклад, Польща. Це можливо, якщо в Україні почнуть розвивати переробку, в тому числі аграрної сировини. Скажімо, виробництво рослинного білка чи біопалива, яких у ЄС не вистачає. Або відкриють виробництво чипів і напівпровідників, вбудувавшись таким чином до європейських ланцюжків", — зазначає Кущ.

Третій варіант — стати «складальним цехом» Європи, як, наприклад, Словаччина, де розміщено підприємства багатьох європейських концернів.

Яким шляхом в результаті піде Україна — питання поки що відкрите. «Передусім нам самим потрібно визначитися, і озвучити стратегію розвитку країни на найближчі роки, чого поки що не зроблено», — резюмував Кущ.

Автор:

Кореспондент Людмила Каплун

Пише на теми: Компанії та ринки