Права громадян під час війни: як їх обмежують конституції України та країн Європи

Права в Конституції та їх обмеження

Беззаперечною особливістю Конституції України є рівень закріплення та деталізації у ній прав та свобод людини і громадянина, розповідає юрист ЮК Syrota Dzis Melnyk & Partners Аліна Кушнір. Саме цьому присвячено Розділ ІІ Основного закону, а це 48 статей, кожна з яких закріплює щонайменше одне право людини. Хоча, попри рівень деталізації згаданих прав, їх перелік все ж не вичерпний.

«Подібний підхід до закріплення прав людини в Основному законі не є типовим для низки інших країн світу, зокрема, і членів ЄС. Так, до прикладу, у Конституції Франції правам людини присвячено лише преамбулу, відповідно до якої «французький народ урочисто проголошує свою відданість правам людини та принципам національного суверенітету, визначеним Декларацією 1789 року, підтвердженим і доповненим Преамбулою Конституції 1946 року, а також правам і обов'язкам, визначеним Хартією навколишнього середовища 2004 року», — пояснює Кушнір.

Як відзначає адвокатка MORIS Соломія Йосипенко, цими положеннями у французькій Конституції гарантуються права на свободу, безпеку, власність, рівність перед законом, а також свободу слова, зборів й асоціацій.

Попри те, що Конституція України приділяє значну увагу переліку прав і свобод, відповідно до її ст. 64, в умовах воєнного стану можуть встановлюватись окремі їх обмеження.

Водночас, відзначає керівник практики антимонопольного та конкурентного права ЮФ «Ілляшев та Партнери» Олександр Фефелов, не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями Конституції 24, 25, 27−29, 40, 47, 51, 52, 55−63. У них йдеться, зокрема, про:

• заборону обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, включно з гендерними;
• заборону позбавлення громадянства і права змінити громадянство, вигнання або видання іншій державі, забезпечення захисту громадян, що перебувають за кордоном;
• заборону піддання катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує гідність поводженню чи покаранню;
• обмеження свободи та особистої недоторканності;
• обмеження недоторканності житла;
• права на житло;
• права щодо шлюбу, сім'ї, дитинства, материнства і батьківства;
• обмеження рівності дітей у своїх правах, заборону насильництва над ними та їх експлуатацію;
• щодо захисту прав і свобод, прав на судовий захист, прав на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди;
• щодо зворотної дії в часі законів та нормативно-правових актів;
• права на професійну правничу допомогу;
• права невиконання очевидно злочинних розпоряджень чи наказів;
• презумпції невинуватості тощо.

За словами керуючого партнера АО «Suprema Lex» Віктора Мороза, конкретний перелік прав і свобод, які обмежуються під час воєнного стану, визначає влада.

«Зокрема, ми не можемо обрати Президента, маємо обмеження щодо масових зібрань, недоторканість житла та право власності в Україні зараз не гарантовано. Крім того, наразі в інтересах національної безпеки дозволено відслідковувати листування, телефонні розмови та іншу кореспонденцію. Обмеженим зараз є право вільно пересуватися територією України та вільно виїжджати за кордон», — пояснює він.

За словами керуючого партнера АО «Suprema Lex», всі ці права передбачені не лише Конституцією, а й Європейською Конвенцією з прав людини. Тому Україна повідомила Раду Європи про відступ від гарантованих Конвенцією прав та свобод на час дії воєнного стану. Зокрема, можлива «мобілізація власності» або порушення права на недоторканість житла шляхом розміщення там військових на час ведення бойових дій.

Як відзначає Аліна Кушнір, у тексті Конституції поряд із численними правами закріплені також й обов’язки. Так, відповідно до статті 65, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України.

Питання захисту державного суверенітету також розкривається у статті 17, де визначено, зокрема, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, а також справою всього Українського народу.

Які обмеження на час воєнного стану можуть запроваджувати країни ЄС

Обмеження окремих прав та свобод передбачені і в інших основних законах країн Європи, — відзначає Олександр Фефелов. Також там йде мова про неприпустимість обмежень низки прав навіть в умовах воєнного стану. Деякі норми співпадають з вимогами Конституції України.

Для прикладу, можна звернутись до положень Основного Закону Республіки Польща. Її стаття 228 передбачає, що в особливо загрозливих ситуаціях, якщо звичайні конституційні засоби є недостатніми, може вводитись надзвичайний стан, в тому числі воєнний.

«З огляду на актуальні питання українського сьогодення, звертаю увагу на те, що у період дії надзвичайного стану в Польщі не можуть проводитись вибори до Сейму, Сенату, органів територіального самоврядування, а також Президента, а періоди повноважень цих органів, відповідно, продовжуються», — говорить Олександр Фефелов.

У разі зовнішньої загрози державі, збройного нападу на територію Польщі або якщо міжнародним договором передбачені зобов’язання щодо спільної оборони проти агресії, Президент за поданням Ради Міністрів може запровадити воєнний стан.

При цьому, як і в Україні, передбачено, що низку прав і свобод не можна обмежувати. Це, зокрема, гідність людини, недопущення втрати громадянства та забезпечення заступництва за кордоном, гарантія правового захисту життя, заборона піддання катуванню або жорстокому, нелюдському чи принизливому поводженню, презумпція невинуватості, гарантія доступу до правосуддя тощо.

Частина країн ЄС, відзначає Олександр Фефелов, взагалі не розглядають питання обмеження прав і свобод на час воєнного стану в своїх конституціях, а відповідні обмеження запроваджуються спеціальними законами.

Наприклад, у відповідному законі Чехії визначено, що, з метою забезпечення оборони держави у стані загрози державі або у стані війни, свобода пересування і проживання, а також право на мирні зібрання обмежуються в необхідних межах. Зокрема, обмеження свободи пересування і проживання полягає в обов’язку підкорятися:

• забороні входу в позначені зони;
• розпорядженню щодо залишення в місці постійного проживання або перебування в певному місці;
• забороні залишати будинки або споруди, призначені для захисту мешканців.

Держава має право обмежувати й інші права людини, якщо це дозволено обов’язковими для Чехії угодами.

У Конституції Фінляндії є лише загальна фіксація того, що основні права можуть бути тимчасово обмежені законом чи постановою Державної ради, прийнятою за наявності особливої причини, наскільки це необхідно під час збройного нападу на країну. Такі обмеження повинні відповідати міжнародним вимогам щодо захисту прав людини.

«Хочу відзначити, що, попри вимогу щодо зобов’язання кожного громадянина Фінляндії брати участь у захисті вітчизни або сприяти їй, відповідно до вимог закону, Конституція країни встановлює також право на звільнення особи від участі в воєнній обороні країни в силу її переконання», — відзначає Олександр Фефелов.

А ось у Франції Конституція не містить переліку прав, які не можуть бути обмежені під час воєнного або надзвичайного стану, відзначає Аліна Кушнір. «Радше, навпаки, відповідно до ст. 16, у випадках наявності загрози для нації та суверенності країни президент наділяється досить широкими повноваженнями з метою вжиття заходів, аби усунути загрозу. Ці заходи можуть включати й обмеження прав людини. При цьому межу допустимих обмежень не встановлено», — пояснює вона.

Як відзначає молодший юрист MORIS Максим Діхтярук, Конституція Австрії, подібно до української, в умовах надзвичайного чи воєнного стану допускає обмеження більшості прав людини та передбачає перелік прав, які не можуть бути обмежені.

Відповідно до правової доктрини Швейцарії, основні права та свободи людини ніколи не можуть бути порушені та обмежені. «Окрім того, Федеративною Конституцією Швейцарії не регулюється надзвичайний чи воєнний стан, а також відсутні чіткі вимоги щодо межі обмежень прав людини. Єдине, що встановлено швейцарською Конституцією, — це те, що, у разі надзвичайного стану, Федеральна рада та Федеральні збори мають право відступити від Конституції, та застосувати заходи щодо мобілізації збройних сил», — розповідає Максим Діхтярук.

Конституція Іспанії, зазначає він, також дозволяє обмеження деяких прав і свобод людини під час надзвичайного або воєнного стану, таких як свобода пересування в певні години або за певних вимог, обмеження чи нормування споживання послуг чи товарів першої необхідності.

«Варте уваги також законодавче регулювання Великобританії в контексті обмеження прав людини у випадку надзвичайного або воєнного стану. Так, Законом про надзвичайні ситуації передбачено механізм обмеження прав і свобод людини, зокрема, тимчасова цензура ЗМІ, обмеження громадських зібрань та заходів, що можуть загрожувати безпеці суспільства, а також розширення повноважень правоохоронних органів для забезпечення правопорядку», — говорить Максим Діхтярук.

Читайте також: Бронь від війни за гроші: кому пропонують дати відстрочку і скільки доведеться платити

Серед прикладів, коли обмеження прав дійсно застосовувались в Європі, Віктор Мороз наводить ситуацію в Туреччині у 2016 році під час спроби воєнного перевороту. Тоді, зокрема, заборонялися масові зібрання та обмежувалися права громадян на свободу та недоторканість. Ця ситуація набула значного розголосу й ООН закликало владу країни дотримуватися основоположних прав та свобод громадян.

Чи залишиться Конституція Законом номер один після вступу до ЄС

Як пояснює Соломія Йосипенко, Конституція залишиться Основним Законом України навіть після вступу до Європейського Союзу, адже вона є фундаментом національної правової системи і визначає головні принципи функціонування держави, її органів, а також права та обов'язки громадян.

Будь-які закони та інші нормативно-правові акти укладаються, відповідно до Конституції, а у випадку невідповідності — лише після внесення змін до неї.

«Водночас у певних сферах законодавство ЄС матиме пріоритет, оскільки норми права Європейського Союзу мають однаково застосовуватися в усіх країнах, що входять до спільноти», — зазначає Йосипенко.

Як пояснює Олександр Фефелов, вітчизняне право передбачає: якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Тому спільні норми ЄС стануть частиною українського законодавства і матимуть пріоритет щодо національного законодавства.

Читайте також: Чи дійсно західні союзники вимагають від України підвищити податки

«У випадку конфлікту між правовими нормами ЄС і нормами держав-членів, право ЄС матиме переважну силу. В низці судових справ, що розглядались Судом ЄС, визнавалось, що право ЄС має безпосередню юридичну дію. Держави-члени передали частину своїх повноважень до ЄС, чим, відповідно, обмежили свої суверенні права», — каже Олександр Фефелов.

Однак так само, як збереглись конституції країн ЄС, залишиться і Основний Закон України, а також внутрішнє законодавство.

Автор:

Журналіст Олексій Писарєв

Пише на теми: Інвестиції, фондовий ринок, forex, макроекономіка