За яких умов біженці повернуться додому та що для цього робить влада

Чи хочуть біженці повернутися

Дослідження «Вокс Україна» показало, що лише 12% біженців, які повернулися до України, отримали від українських органів влади (наприклад, посольств) інформацію, яка вплинула на їхнє рішення, а 95% загальної кількості біженців не отримували такої інформації. Це саме дослідження показало, що більшість біженців хочуть повернутися додому.

Такі висновки підтверджують і дані опитування управління ООН у справах біженців, проведеного в грудні 2023 року. Воно показало, що до 95% українських біженців розглядають можливість повернутися.

Згідно з дослідженням, хоча основним фактором повернення біженців є війна, також на їхнє рішення впливають:

• безпека у попередньому місці проживання, доступ до інформації про нього;
• доступ до житла та основних послуг, таких як енергопостачання, медицина та освіта;
• можливості знайти гідну роботу.

Фактори, що сприятимуть поверненню біженців, за опитуванням ООН

Що показує досвід інших країн

Деякі дослідження стверджують, що повернення з відносно багатої до біднішої країни трапляється доволі рідко. Проте, з негативного досвіду також можна зробити правильні висновки.

Наприклад, до Боснії і Герцеговини після громадянської війни, що тривала у 1992−1994 роках між етнічними сербами, хорватами та босняками після розпаду Югославії, з північноєвропейських країн повернулося менше ніж 10% боснійських біженців, попри те, що ці держави запропонували таким біженцям щедрі виплати у разі добровільного повернення. Проте, з країн, які обрали режим примусового повернення, більшість боснійців повернулися. Наприклад, після підписання Дейтонської мирної угоди у 1995 році майже 300 тис. боснійців повернулися з Німеччини.

Водночас, десятки тисяч боснійських біженців із Німеччини та інших європейських країн вирішили мігрувати до третіх країн, таких як США та Австралія, Хорватія та Сербія (останні дві через етнічну приналежність біженців до титульних націй цих країн).

Попри значну міжнародну допомогу (з 1996 до 2004 року Боснія отримала $7 млрд, що є найбільшою в історії фінансовою допомогою на відбудову і розвиток на особу), біженці не бажають повертатися до цієї країни — ймовірно тому, що міжнаціональна напруга у ній залишається високою, а державні інституції — слабкими.

Дослідження, проведені серед сирійських біженців показують, що на наміри повернутися значно впливає соціальне становище мігранта, а також пов’язані з ним характеристики освіти та зайнятості. Зокрема, біженці, що займалися низькокваліфікованою працею в Сирії, переважно продовжили займатися нею в еміграції і виявляли менше бажання повернутися. Натомість, біженці, які мали високі доходи, вищу освіту та були зайняті в інтелектуальних галузях, частіше відчували зниження соціального статусу в новій країні і частіше розглядали повернення в короткостроковій перспективі.

Попри небажання повертатися в короткостроковій перспективі, багато сирійських мігрантів мріяли про повернення в майбутньому. При цьому в їхній уяві Сирія була вільнішою країною з нижчим рівнем насильства.

Особливості українських біженців

Деякі з цих результатів дуже схожі на те, що ми бачимо в опитуваннях українських біженців. Тому політики, які спрацювали для цих країн, можна з певними змінами застосовувати й в Україні. Наприклад, одружені біженці та ті, хто має дітей, рідше розглядають повернення. Із тих, хто працює, (45% біженців), більшість знайшли менш кваліфіковану роботу. Такі люди частіше розглядають повернення до України, як спосіб повернути втрачений статус. Отже, урядові програми допомоги з пошуком роботи або перекваліфікацією (тим паче, що в Україні зараз дефіцит робочої сили за деякими спеціальностями) могли б стати стимулом до повернення.

З іншого боку, українські біженці безперечно відрізняються від біженців із країн Азії чи з балканських країн. Наприклад, згідно з опитуванням Інституту економічних досліджень, більшість українських біженців у Німеччині (від 56% до 65%) мають ступінь магістра. Від 15% до 20% біженців мають власний бізнес або є самозайнятими.

Згідно з опитуванням Центру економічної стратегії, лише 25% українських біженців є «класичними» біженцями — це переважно жінки середнього віку з дітьми. Для цієї групи найважливішим фактором повернення є безпекова ситуація. 29% біженців — це квазітрудові мігранти, які виїхали з України не тільки через бойові дії, але також заради роботи. Для цієї категорії найважливішим чинником повернення буде не безпека, а карʼєрні можливості.

Ще 29% біженців є професіоналами, які не готові працювати не за професією, та часто мають власний бізнес в Україні. Респонденти з цієї групи найчастіше висловлюють бажання повернутися додому. Для 16% біженців, які виїхали із зони бойових дій, основним чинником повернення є створення необхідних умов для повернення, оскільки їхні домівки найбільше постраждали через бойові дії.

Міжнародна організація з міграції (МОМ) також регулярно проводить опитування українських біженців. Наприкінці 2023 року МОМ провела 15 раунд опитування населення України, зокрема, біженців, які повернулися, та ВПО. Згідно з ним, із-за кордону повернулося близько 1,1 мільйона осіб, або 26% тих, хто виїхав після 24 лютого 2022 року. Серед усіх переміщених осіб, які повернулися до постійних місць проживання (включно з ВПО), найважливішим фактором було покращення безпекової ситуації (69% респондентів). 68% опитаних вказали, що важливим чинником було бажання бути ближчими до родини та друзів. Для 51% причиною повернення стали кращі фінансові можливості, для 28% — кращі освітні можливості для дітей.

Програми для українців від урядів країн перебування

Уряди низки європейських країн планують запровадити одноразові виплати українським біженцям, які хочуть повернутися. Швейцарія, можливо, пропонуватиме від 1 000 до 4 000 франків на людину (між $1 000 та $4 400). Ірландія також розглядає фінансову мотивацію для українських біженців. Норвегія вже пропонує на повернення 17,500 норвезьких крон (близько 1 500 євро).

У серпні 2023 року про розробку такої програми (яка включатиме допомогу з оформленням документів та відшкодування витрат на проїзд) оголосила Чехія. Проте, наразі існує лише програма забезпечення квитками біженців, яким оголошено про депортацію.

Читайте також: Як українському бізнесу отримати грант чи дотацію від ЄС

Програма REAG/GARP 2.0 доступна для всіх біженців у Німеччині, а для громадян України вона стане доступною, коли припиняться бойові дії. В рамках програми уряд Німеччини та уряди інших країн надають одноразову допомогу до 1 000 євро, до 200 євро на квиток у країну призначення (це може бути як країна походження біженця, так і третя країна).

Як Україна допомагає тим, хто повертається

Міністр економіки України Юлія Свириденко у жовтні 2023 року повідомила, що уряд планує розробити програму повернення біженців із-за кордону. Вона наголосила, що чотири фактори, які впливають на рішення повернутися, — це безпека, робота й можливість займатися підприємництвом, житлове питання та якість освіти. Вирішити два з цих питань мають грантова програма «єРобота», яка допомагає українцям розпочати або розширити власний бізнес, ваучери на отримання професійної освіти чи підвищення кваліфікації, які можна отримати у Держслужбі зайнятості, та програма пільгових іпотек «єОселя», яка дає змогу взяти субсидований кредит на житло.

Крім того, біженці, які перебували за кордоном понад 90 днів та повернулися назад, можуть отримати допомогу: 2 000 грн на дорослу особу та 3 000 на дитину протягом не більше 6 місяців після повернення до України. Після двох місяців отримання виплат переселенці зобовʼязані знайти роботу або стати на облік у Державному центрі зайнятості, щоб надалі отримувати виплати. Навряд чи така допомога може стати вирішальним фактором повернення (втім, зрозуміло, що можливості українського бюджету дуже обмежені).

Чинником, який випав із уваги українських урядовців, є якість медичного обслуговування. Попри те, що Німеччина, наприклад, фінансує медичні витрати, багато біженців відзначають кращий рівень медичного обслуговування в Україні, ніж за кордоном. Водночас, через військові дії кожна п’ята людина в Україні має проблеми з доступом до життєво необхідних лікарських засобів. Уряд може взяти до уваги цю проблему: наприклад, просити гуманітарну допомогу у вигляді ліків у тих країн, які не хочуть постачати Україні військову або фінансову допомогу.

Згідно з вищезгаданим опитуванням МОМ, головними потребами людей, які повернулися з-за кордону, були: фінансова підтримка (52% респондентів), павербанки та генератори (21%), будівельні матеріали (19%), ліки та медичні послуги, обігрівачі та паливо для опалення (13%). Ще 28% опитаних, які повернулися, зазначають необхідність психологічних консультацій. Отже, програми реінтеграції біженців могли б допомагати з вирішенням цих проблем. При цьому, за відсутності коштів, уряд міг би, принаймні, надавати потрібну інформацію — адже в Україні багато неурядових організацій допомагають людям вирішувати саме ці питання.

Читайте також: Українці в Польщі: де працюють і чому їдуть далі на Захід

Втім, проблеми майже 3,7 мільйонів (за даними МОМ на кінець 2023 року) внутрішньо переміщених осіб також залишаються невирішеними. Серед ВПО 72% потрібна фінансова підтримка, 41% потребують обігрівачів та генераторів, 32% — ліків та медичних послуг, 30% — одягу та інших непродовольчих товарів, 29% — засобів гігієни. Через недостатню підтримку ВПО українським урядом частина з них можуть виїхати за кордон. Отже, окрім програм повернення біженців уряд та міжнародні партнери мають надавати достатню підтримку людям, які залишилися в Україні.