4,6 трлн поза банками, понад 700 млрд вільних коштів банків: як змусити їх працювати

4,6 трлн грн поза банками, понад 700 млрд грн вільних ліквідних коштів банків та 0,9 трлн грн боргу уряду за ОВДП. Поки що потенціал внутрішніх запозичень в Україні для покриття першочергових потреб воюючої держави не використовується повною мірою.

Та й монетарно-фіскальні деформації погіршують економічну стійкість та обороноспроможність країни під час війни. Тільки через збереження завищеного рівня відсоткових ставок та субсидування банків минулого року держава втратила 148 млрд грн. Що входить до цих втрат та чому?

Звідки втрати на депозитних сертифікатах

За 2023 рік банки отримали 95 млрд грн відсотків за цими сертифікатами з кошторису НБУ, а за 2022 рік — 41 млрд грн.

Під час війни банки отримали гігантський структурний профіцит ліквідності, що пов’язаний з фіскальним дефіцитом, фінансованим, переважно, за допомоги міжнародних партнерів. Поточний обсяг ліквідності банків становить 0,9 трлн грн, із яких 61% банки тримають у депозитних сертифікатах НБУ, а 39% — в обов’язкових резервах НБУ.

Необхідність виплат за депозитними сертифікатами (винагороди банкам за утримання зайвої ліквідності на рахунках в НБУ) представники монетарної влади пояснюють технологією проведення монетарної політики, в центрі якої знаходиться бажаний темп інфляції.

Важливим аспектом цієї ситуації є те, що відсоткові виплати НБУ за депсертифікатами є недоотриманими доходами державного бюджету. Ці гігантські суми, по суті, перерозподіляються з бюджету на користь банків.

У 2023 році НБУ перерахував до бюджету 71,8 млрд грн свого прибутку, що сформувався за результатами діяльності 2022 року. Однак, поточного року бюджет має отримати від НБУ лише 17,7 млрд грн його прибутку за підсумками роботи 2023 року.

Коли центральний банк виплачує відсотки комерційним банкам, він передає комерційним банкам частину своїх прибутків. Очевидно, що центральні банки отримують прибутки (сеньйораж) внаслідок володіння державною монополією на створення грошей.

А практика виплати відсотків банкам з кошторису центрального банку означає не що інше, як передачу монопольного прибутку від створення грошей приватним установам.

Цей монопольний прибуток мав би повертатися уряду, а не надходити до приватних банків, які нічого не зробили для заробляння відповідних коштів. Фактично, нарахування відсотків на вільну ліквідність банків стає формою субсидування банків за рахунок держави.

Читайте також: Бізнес поніс усі гроші до банку: де зберігають та скільки заробляють на депозитах компанії

Наші ОВДП задорогі

Після затухання інфляційних процесів у 2023 році, реальна ставка за ОВДП зростала. Якщо в І кварталі 2023 року реальна ставка була від'ємною, то вже з квітня вона набула додатних значень, в серпні 2023 року перевищила 10%, а в грудні становила 12,1% річних. Це аномальне високе значення, яке не має раціональних економічних аргументів.

З погляду бюджету, середня номінальна ставка обслуговування внутрішнього боргу становила 9,9% у 2021 році, 15% — у 2022 році, та 13,4% — у 2023 році. Однак, річні темпи інфляції у 2023 році були вп’ятеро меншими, ніж у 2022 році, у довоєнному 2021 році вони становили 10%.

Аномальна дохідність гривневих ОВДП покладала значний тягар на бюджет воюючої країни. Через це витрати на обслуговування внутрішнього боргу зросли до 3,5% ВВП. У 2021 році вони становили 1,9%, а у 2022 — 3,2%.

Згідно з нашими розрахунками, якби середня номінальна ставка обслуговування внутрішнього боргу у 2023 році дорівнювала 9,9% річних (як у 2021), уряд заощадив би 52,6 млрд грн бюджетних коштів на виплаті відсотків за внутрішнім боргом.

Чому внутрішніх запозичень на багато не вистачає

Іншою проблемою є незначні обсяги ринку ОВДП, порівнюючи з потребами у фінансуванні оборони і базових функцій життєдіяльності держави.

За 2023 рік чисті запозичення уряду на ринку ОВДП становили лише 184 млрд грн за позиками в усіх валютах. Це 3,5% видатків сектору загального державного управління. При цьому деякі дослідники вказують на те, що, наприклад, у США частка внутрішніх позик становила від 40% до 75% у фінансових ресурсах уряду під час великих збройних конфліктів XX ст. і початку XXI ст.

Причина, серед іншого, — надання банкам можливості покривати до 50% від загального обсягу обов’язкових резервів за рахунок бенчмарк-ОВДП.

Приріст суми ОВДП на балансах банків за 2023 рік становив 170,2 млрд грн. Водночас, середньоденні залишки мобілізованих у банків коштів через депозитні сертифікати у ІІ півріччі 2023 року становили близько 500 млрд грн.

Сертифікати від НБУ вже тривалий час є конкурентом короткострокових ОВДП Уряду. Причому в грудні 2023 року 3-місячні депозитні сертифікати НБУ давали банкам 19% і 20% річної дохідності, а ОВДП Уряду терміном до 1 року — лише 16,8%.

Обмежена глибина ринку ОВДП не дозволяє державі розраховувати на внутрішні позики, як потужний канал залучення ресурсів на покриття нагальних потреб Збройних сил України і розширення військового виробництва.

Читайте також: Як купити валютні ОВДП: продавці, комісії, дохідність

Скільки втрачаємо на високій обліковій ставці

За рівнем реальної ключової ставки Україна є рекордсменом серед різних груп країн.

Облікова ставка у 2023 році знижувалась в номінальному вимірі, однак, у реальному вимірі (при врахуванні інфляції ex post) вона підвищилась до 9,9% річних на кінець року.

У 2022 році НБУ планував мати рівень реальної на кінець 2023 року на рівні близько 5% річних. Фактично, даний рівень було перевищено удвічі, що означало відповідне жорсткішання монетарної політики. Така політика генерувала додаткові рестрикційні шоки для економіки, що і так постраждала від воєнних дій.

При прогнозі темпів інфляції на 2024 рік у 8,6% реальна облікова ставка за інфляцією ex ante наразі становить 6,4% річних, а ставка за строковими депозитними сертифікатами — 10,4% річних.

Що робити далі

1. Залучити до бюджету максимально всі доходи, включно з повним прибутком НБУ, тобто з виключенням виплати відсотків банкам за їх залишковою ліквідністю.

2. Активізувати ринок зі скасуванням конкуруючих строкових депозитних сертифікатів центрального банку та стимулюванням різних категорій інвесторів в ОВДП.

3. Раціоналізувати видатки бюджету на обслуговування боргу через перегляд відсоткових ставок за ОВДП і випуск облігацій з дохідністю, прив’язаною до темпів інфляції.

4. Активно використовувати нормативи обов’язкового резервування пасивів банків для досягнення встановлених монетарних цілей.

Автор:

засновник та голова правління Growford Institute, радник міністра фінансів Ломакович Віталій

Growford Institute