ОПЕК+ знову скорочує видобуток нафти: що насправді стоїть за цим рішенням

Хто скорочує видобуток

13 країн ОПЕК на чолі з Саудівською Аравією з 10 союзниками на чолі з Росією повернули на ринок страх обмеження поставок. Альянс одночасно перевершив і не виправдав очікувань. Я детально поясню, що маю на увазі в обох випадках.

По-перше, країни ОПЕК+ безперечно перевершили очікування ринку рівнем зниження видобутку. Перед віртуальним засіданням альянсу очікувалося, що він залишить чинним свою жовтневу угоду про зниження видобутку на 2 мільйони барелів на добу, до чого учасники ринку встигли звикнути.

Ці 2 мільйони становлять близько 2% світових обсягів видобутку нафти. Проте, країни ОПЕК+ оголосили про скорочення видобутку на додаткових 1,7 мільйона барелів на добу, що в сукупності означає 3,7 мільйона барелів, або 3,7% світових обсягів видобутку. У цьому сенсі альянс перевершив очікування.

Не виправдала очікувань кількість країн, які беруть участь у новому раунді скорочення видобутку. З 23 країн альянсу в ньому беруть участь лише сім, або приблизно третина.

Цифри такі: Об'єднані Арабські Емірати скоротять видобуток на 144 тис. барелів на добу, Кувейт — на 128 тис., Оман — на 40 тис., Алжир — на 48 тис… Казахстан, який останній тиждень згадувався в новинах через блокаду експорту, ймовірно, скоротить видобуток на 78 тис. барелів, незважаючи на поточні перебої.

Росія продовжить до кінця року дію рішення про скорочення видобутку на 500 тис. барелів на добу, про яке було оголошено місяць тому. Найбільший внесок робить Саудівська Аравія, яка скорочує видобуток на додаткові 500 тис. барелів на добу. Як коментує Wall Street Journal, саудитам потрібні вищі ціни на нафту для фінансування «амбітних проєктів у себе в країні та поповнення російських резервів».

Останнє твердження впадає у вічі. Ер-Ріяд, по суті, допомагає Росії підтримати свою економіку після того, як прибутки Кремля від продажу нафти різко скоротилися через введені санкції.

Ставка Путіна на зиму також не спрацювала. Матінка-природа розпорядилася так, що зима в Європі була теплішою, ніж зазвичай, що підтримало відмову блоку від постачання російського газу. Світові ціни на газ знизилися з грудня приблизно на 70%, а ціни на нафту лише два тижні тому досягли 15-місячних мінімумів. На додачу до всього, російський рубль впав щодо долара приблизно на 20% за останні чотири місяці.

Чому саудити пішли всупереч Заходу

Саудити вважають своїм обов'язком допомогти союзникові, що зіткнувся з труднощами, з яким їх пов'язує економічний пакт. У цьому не було б проблеми, якби не обставини.

Вторгнення Росії в Україну засудили більшість країн, за винятком тих небагатьох держав, яким співпраця з Москвою обіцяє очевидні переваги. Це Китай, Індія, а тепер ще й Саудівська Аравія. Коли війна в Україні тільки-но починалася, саудити намагалися позиціонувати ОПЕК як аполітичну організацію (хоча нафта — це найполітизованіший сировинний товар у світі).

Те, що Саудівська Аравія пішла всупереч Заходу, і особливо США — країні, з якою саудитів пов'язують давніші й тісніші відносини, ніж із Росією, пояснюється не лише нафтою. Наслідний принц Мухаммед бен Сальман Аль Сауд, який стане наступним офіційним правителем королівства, не забув, а може й ніколи не забуде, як президент Джо Байден звинуватив його у вбивстві журналіста Джамаля Хашоггі, саудиту за походженням, що постійно проживав на території США.

Навіть державний візит Байдена до Ер-Ріяду не допоміг налагодити стосунки між американським лідером та принцом, який відомий своєю злопам'ятністю. Під керівництвом наслідного принца саудити дедалі більше віддаляються від Америки, як від гаранта безпеки на Близькому Сході, і зближуються з відносно новими економічними союзниками — Росією та Китаєм.

Тут варто згадати, що саме Китай, а не Сполучені Штати, допоміг організувати нещодавні переговори, які закінчилися примиренням заклятих ворогів — Саудівської Аравії та Ірану.

Оголосивши ОПЕК аполітичною, саудити опосередковано допомогли Путіну задіяти «енергетичну зброю» та використати постачання газу до Європи для продовження війни проти України. Торішнього серпня через маневри Путіна ціни на газ у Європі злетіли до рекордних максимумів. Самі саудити тріумфували, коли в березні 2022 року, через декілька днів після початку бойових дій в Україні, ціни на нафту досягли максимумів із 2008 року, злетівши до позначок близько $140.

До третього кварталу 2022 року все йшло вже не так гладко. У Китаї, який є найбільшим імпортером нафти, стався спалах коронавірусу, адміністрація Байдена почала продавати нафту зі стратегічних резервів, а в Європі та США виникли побоювання з приводу рецесії.

На цьому фоні ціни на нафту вперше з лютого 2022 року впали нижче $80 за барель. Оголошеного у жовтні скорочення видобутку на 2 мільйони барелів виявилося недостатньо, щоб пом'якшити тиск, що спричинив до середини березня падіння цін на нафту американської марки WTI нижче $65. Як результат, у неділю було оголошено про додаткове скорочення видобутку.

Читайте також: Світ переходить на міні-АЕС: як заробити на новому тренді

Проблема з цим скороченням полягає в тому, що, як і раніше, домовленість, ймовірно, виконуватиметься лише перші декілька місяців. Прихід літа та характерне для цієї пори року підвищення попиту з боку країн-споживачів, ймовірно, змусить країни, які мають знижувати видобуток, робити це не так активно або зовсім не знижувати його.

Як ОПЕК маніпулює цінами

Нагадаємо, країни ОПЕК+ з листопада мали щодня скорочувати видобуток на 2 мільйони барелів. Проте, члени альянсу нерідко повідомляли про надвиробництво, аж до березня, коли більше, ніж належить, видобула Саудівська Аравія. Тоді це пояснили необхідністю збалансувати ринок. Це підводить нас до теми маніпулювання цінами з боку ОПЕК. Альянс відточував ці навички ще з часів пандемії.

Якщо не брати до уваги коротку суперечку на піку першої хвилі коронавірусу в 2020 році, Саудівська Аравія та Росія з завидною ефективністю підтримують ринок через ОПЕК+ — головним чином, за допомогою напівправди про обсяги видобутку та завуальовані загрози щодо обмеження видобутку.

Картелю відомо, що страх дефіциту постачань сильніший за страх надлишку пропозиції на ринку нафти. З цієї причини навіть ретельно вивіреного використання таких фраз, як «баланс на ринку необхідно відновити», часто виявляється достатньо для створення премії $5−10 за барель приблизно за тиждень до або після проведення засідання ОПЕК+.

У середині березня ціни на нафту досягли 15-місячних мінімумів. Після цього прем'єр-міністр Іраку Мухаммед Шіа ас-Судані та генеральний секретар ОПЕК Хайтам Аль-Гайс заявили про необхідність координувати дії країн-експортерів для запобігання коливанням цін, адже це однаково негативно позначається як на експортерах, так і на країнах-споживачах нафти. Що цікаво, коли ціни зростають, ОПЕК+ не вважає за необхідне координувати зусилля або відновлювати «баланс» на ринку.

Партнер нью-йоркського енергетичного хедж-фонду Again Capital Джон Кілдафф зазначає: «Дані покажуть, що ОПЕК+ багато місяців плювала на так зване скорочення видобутку на 2 мільйони барелів. Але ринок у цю нісенітницю вірить».

Все, насправді, досить просто: жоден виробник не відмовить покупцю, який бажає купити більше нафти, тому що цей покупець просто піде до іншого продавця.

Востаннє країни ОПЕК+ справді дисципліновано скорочували видобуток у розпал пандемії, бо тоді попиту не було зовсім. Із того часу дефіцит інвестицій у розробку родовищ нафти природно скоротив видобуток.

Наразі, коли попит повернувся на рівні 2019 року, майже кожен виробник видобуває стільки нафти, скільки може. Але у публічному просторі заявляє про дотримання жовтневих домовленостей щодо скорочення видобутку.

ОПЕК використовує вплив рупора: повідомляє про скорочення видобутку, досягає потрібного цінового ефекту і потім виробляє стільки, скільки насправді хоче.

Goldman Sachs, головний «бик» із нафти на Уолл-стріт, підвищив свій прогноз для Brent на кінець року з $90 до $95, і прогноз на 2024 рік — з $97 до $100.

Goldman прокоментував своє рішення так: «Цьогорічне несподіване скорочення вписується в нову доктрину ОПЕК+, згідно з якою вони діють на випередження, бо можуть так чинити без втрати суттєвої частки ринку».

Тиск на нафтові ціни, ймовірно, можуть знову надати сигнали про рецесію, і цього разу, можливо, йдеться не лише про загрозу. Як зазначається в аналізі Reuters, очікуване в короткостроковому періоді ралі цін на нафту — потенційно зловісний знак, із погляду інфляції. А це означає, що ФРС не відмовиться від політики підвищення відсоткових ставок, що нині проповідується.

Ринок тепер оцінює ймовірність підвищення ставок на чверть відсоткового пункту у травні у 61% проти 48% трохи раніше. Ставки майже напевно не буде знижені, якщо ціни на нафту найближчі місяці почнуть підбиратися до $90 за барель.

Читайте також: Нафтоюань замінює нафтодолар: як цим скористатися інвестору

Мені здається, що Goldman має рацію: ОПЕК+ поводиться так, бо знає, що може собі це дозволити. Проте, хоч би яким впливовим був цей нафтовий альянс, із погляду цін, є одна впливовіша річ. Це — економіка. Саме вона — головний урівнювач усіх хитромудрих схем.