З України поїхало 12 млн: кого найскладніше буде повернути

Скільки українців виїхали через війну

З України виїхало 12 млн із гаком, але це не лише втікачі від війни. Ніхто не скасовував малий прикордонний рух, відрядження чи виїзд через особисті справи. Люди їдуть та повертаються. Тому набагато точніше брати сальдо міграції — відняти тих, хто виїхав, від тих, хто приїхав. Після 24 лютого повернулося близько 1,5 млн.

В Україні зараз, на мою думку, 34−35 млн. Абсолютно немає офіційних даних. Ми намагаємося оцінити за різними непрямими показниками, непрямими індикаторами. Провести звичайний облік фактично неможливо.

Як змінився добробут громадян

Сьогодні ми вважаємо це 80% бідності — жахливий показник.

Критерій визначення бідності — розрахунковий прожитковий мінімум. Це той показник, що дає Міністерство соціальної політики, — 4 300, це дуже погано. У нас до війни була дуже позитивна динаміка, весь час зменшувалась ця кількість. Тенденція змінилася вже у 2021 році, а у 2022-му просто катастрофічне збіднення.

Постраждали найбільше сім'ї з дітьми та сім'ї пенсіонерів, які не можуть працювати. Ті, хто працюють, якось виживають. Можливо, ми перевищуємо цю цифру, бо не враховуємо тіньові доходи. Сфера побутових послуг як була, так і залишається в тіні. Як точно ми її враховуємо, важко сказати.

Читайте також: 43% українських пенсіонерів одержують виплати менше 3000 гривень

Скільки людей повернуться до України

Соціологи проводили опитування на кордонах, опитували у телефонному режимі. Також опитування провела Варшавська школа економіки, дослідження проводили німецькі соціологи. За всіма даними, 90% українців, які сьогодні за кордоном, мають намір повернутися.

На мою думку, ця цифра є трохи завищеною. Багато тих, хто поїхав, самі собі не готові зізнатися в тому, що вони залишаться там. Це відбувається на хвилі патріотизму, яка сьогодні домінує у суспільстві.

Аналіз даних повернення переселенців у 20 столітті після локальних воєн, Першої та Другої світових воєн, дає цифру 30−40% повернення. Я вважаю, що в Україні буде більше, але не 90%.

По-перше, левова частка українців не набувають статусу біженця, а набувають статусу тимчасового прихистку. Вони чудово розуміють, що це дворічний статус, а чи буде його продовжено — питання. Радше буде, ніж ні, але, у будь-якому випадку, це не статус біженця, який гарантує довгострокове проживання.

Також надію вселяє те, що протягом перших двох тижнів після початку повномасштабної війни до України повернулися 200 тис. чоловіків. Вони повернулися, знаючи про указ Президента, що не зможуть поїхати знову. Відчуття патріотизму дуже високе. Із цього випливають певні надії.

Але, з одного боку, чим довше триватиме війна, тим більше буде зруйновано інфраструктуру та економіку. Людям фізично не буде куди повертатися, роботи не буде, житла не буде.

З іншого боку, люди адаптуватимуться до життя в країнах тимчасового перебування. Діти ходитимуть до школи, дитячих садків чи університетів, мами почнуть працювати. У багатьох країнах спростили визнання українських дипломів, це поганий для нас сигнал.

Читайте також: Елла Лібанова: До 90% українців планують повернутись, але плани можуть змінитися

Як повернути біженців

Насамперед, сьогодні важливою є комунікація з тими, хто виїхав. Вони повинні відчувати, що тут на них чекають, що їхнє повернення буде радістю. Це має робити не держава, це має робити суспільство.

Наприклад, класний керівник, спілкуючись зі своїми учнями у чатах. Позиція дітей, як не дивно, є дуже важливою для цього рішення. Я досить скептично ставлюся до повернення молоді, яка почала навчатися в іноземних університетах. Можливо, вони повернуться, але не зараз.

Найпроблемнішим є повернення тих, хто перебуває у Польщі. Мовного бар'єру немає — будь-яка людина, яка знає українську мову, говоритиме польською. З Німеччиною важче, але, водночас, там надають значно більшу економічну підтримку.

Варто розуміти, що уряди практично всіх країн зацікавлені в тому, щоб наші емігранти залишилися. Як демограф, маю бути вдячною тим країнам, які не дали прихистку нашим біженцям.

Читайте також: В Україні демографи прогнозують катастрофічне падіння народжуваності у 2023 році

Український переселенець: хто він

Ми знаємо, що понад 2/3 — це жінки та діти, літніх людей відносно небагато, чоловіків зовсім мало.

70% жінок мають вищу освіту. Ця цифра пояснюється тим, що більшою мірою поїхали киянки та харків'янки, де значно вищий рівень освіти, ніж будь-де в Україні. Менше виїхало з Чернігова, трохи — з Сум та Житомира.

Більшість зі середнього класу — це не бідні люди, вони готові до підприємництва. Останні дані поляків такі, що багато українців відкрили підприємства у Польщі. Були матеріальні та інтелектуальні підстави для цього.

На яку економіку можна розраховувати після війни

На нормальну економіку, бо розвиток економіки в Україні, я думаю, не піде шляхом відновлення того, що ми мали. У цьому сенсі війна дала певний шанс Україні. Ніхто не закривав би вже застарілу «Азовсталь».

Наразі ми вже змушені реагувати, і, найімовірніше, це буде сучасне, нове виробництво — автоматизоване та високотехнологічне. Якщо в Україні формуватиметься сучасна економіка, то стільки робочих рук не знадобиться, принаймні, для промисловості. Інше питання — сервіс, третє — сектор, там робочі руки будуть потрібні.

Чи буде приплив мігрантів під час відновлення

Це можливо за умови, що в Україні буде швидке економічне зростання, якщо з'явиться багато нових робочих місць із гідною зарплатою. Якщо рівень життя та якість життя в Україні будуть зіставні з найбіднішими європейськими країнами, я маю на увазі Болгарію, Румунію.

Теоретично, Україна може залучити мігрантів із найбідніших країн. Це, найімовірніше, не європейські країни. Щоб приїхали європейці, тут мають бути гарні перспективи самореалізації та кар'єрного зростання.

Я завжди кажу, що еміграція — проблема бізнесу, імміграція — проблема влади. Треба людей, що приїхали, якимось чином адаптувати до українського способу життя і одночасно дати їм можливість розвиватися у своєму культурному середовищі — так вимагає європейська соціальна хартія.

Є ще одна проблема — наше суспільство завжди було монослов'янським. Неслов'ян у нас було не так багато. Я зовсім не впевнена, що якась бабуся з села готова жити поряд із африканцями.

Якщо буде несприйняття іммігрантів суспільством, вони формуватимуть свої анклави — це зовсім погано. Але так відбувається у більшості країн. Дві країни, яким вдалося уникнути заворушень через проблеми з іммігрантами, — Канада та Австралія. У них дуже виважена міграційна політика.

Ми не надто толерантні до інших націй, треба усвідомлювати це. Ми не таке відкрите суспільство, як би хотілося.

Читайте також: Мінімальна зарплата в Україні та світі: як змінилася за рік і що на неї можна купити

Як великі війни змінюють суспільство

Вони посилюють характерні риси, що були неочевидними. Ніхто не очікував, що українці 24 лютого так стануть насмерть, ми самі цього не очікували.

Здатність українців до самоорганізації, об'єднатися за потреби, відіграла важливу роль від 24 лютого. Ця підсвідома здатність до самоорганізації була завжди нам притаманна, тільки не було причин, щоб її демонструвати. Війна ці причини сформувала.

Після війни ці риси у такому масштабі не залишаться. За всіма опитуваннями ніколи українці не демонстрували такої довіри до влади. У нас від 24 лютого усі без винятку дослідження кажуть, що більшість людей вважають, що Україна рухається у правильному напрямку. Такого єднання не буде. Підтримки влади у мирні часи на рівні 70−80% у демократичному суспільстві майже не буває.

Після війни буде більше претензій до влади, ніж зараз, але я не думаю, що почнеться розбрат. Ми прокладаємо шлях для остаточного формування української політичної нації та справжньої демократії, яка не буде причетною до корупції та грошей. Все ж таки війна дає шанс.

Автор:

директор Лібанова Елла

Інститут демографії та соціальних досліджень імені Михайла Птухи НАН України