Няня не допоможе. Які проблеми по-справжньому хвилюють інвесторів

Чи насправді західному бізнесу потрібні «няні» і з якими ключовими проблемами можуть зіткнутися підприємці в Україні, на своїй фейсбук-сторінці розповів співвласник холдингу «Молочний альянс» Олександр Деркач.

Які інвестори нам потрібні

Зрозуміло, що реальних іноземних інвестицій в нас як кіт наплакав. Пара — трійка раніше виведених в офшорки, а тепер заведених назад, мільярдів на рік, це мізер. Нам треба в рази більше.

Вже майже 30 років наші президенти їздять в Давос «умикать» Україну. А воно все не «умикається». Інвестор косяком не йде. І справа тут навіть не в рейтингу Douing Business. На якому ми там місці. Проблеми глибше. Зупинюся на них.

Одне важливе уточнення спочатку. Я б розділяв інвестиції та інвестиції. Все ж таки IKEA з H&M та Apple з Tesla, це дві великі різниці. Навіть якщо до нас прийде ще 100 красивих і модних магазинів, я сумніваюся, що вони кардинально нам підвищать рівень економіки, життя і чого завгодно. Треба залучати виробничих інвесторів. Причому тих, які будуть випускати готову продукцію, а не допомагати пиляти кругляк, або намивати бурштин. Саме вони і тільки вони принесуть з собою реальні гроші, нові технології, нові робочі місця для заробітчан та молоді, виведуть нас на нові ринки і вдихнуть нове життя в нашу сировинну, в основному, економіку.

Проблеми головні і другорядні

Є речі важливі. Реєстрація, ліцензування, корупція контролюючих органів, права міноритарних акціонерів, доступ до кредитів, маски-шоу, дозволи на будівництво, земля, захист власності, суди, підключення до мереж тощо. Кожен інвестор, приймаючи рішення про відкриття свого виробництва в якійсь країні, їх обов'язково враховує. Але він також розуміє, що вирішити їх можна. Реєстрацією за англійським правом, кредитами в європейських банках, тиском на рівні посольств, допомогою місцевих «нянь-вирішувачів» тощо. Хабарами, врешті-решт.

Але є питання ключові. Без відповіді на які він нікуди не прийде, і ніколи не відкриє свій новий завод. Що цей завод буде виробляти і де продавати свою продукцію. На яких ринках. Чи є під нього місцева робоча сила і скільки вона буде коштувати. Чи будуть у нього переваги, порівняно з конкурентами в Туреччині, Китаї, В'єтнамі чи Болгарії. В податках, у вартості сировини, у зарплаті та кваліфікації персоналу, у вартості енергоресурсів, у транспортних витратах, в логістиці. Наскільки легко можна буде купити валюту і вивести отриманий прибуток. Тощо.

Прикордонний контроль

Наш внутрішній ринок маленький через низьку купівельну спроможність, і дуже конкурентний. Ловити на нього особливо нічого. У всіх надлишок потужностей. Крім того, він відкритий усім вітрам. Якась виразна позиція держави щодо його захисту абсолютно відсутня. На нього без будь-яких квот і обмежень валить з усіх боків імпорт. Включаючи той, в ціні якого сидять різноманітні державні дотації та преференції. Заганяючи внутрішнього виробника нижче плінтуса.

Скажіть, який дурень відкриє завод зі збірки автомобілів в країні, куди за три роки завезли 2,5 мільйона євроблях зі всіх автомобільних звалищ Європи.

Для того, щоб продавати продукцію на зовнішніх ринках, треба окрім високої якості, мати відносно дешеву національну валюту і низькі витрати на виробництво. У нас на курс тиснуть борги бюджету, на витрати — монополізм в енергетиці, вбита інфраструктура, інфляція, тощо. Не хочу на цьому зупинятися детально, просто констатую як факт.

Захисти свої заощадження. Депозити в надійних банках зі ставкою до 16,9% річних

Наприклад, у близькому мені молоці, собівартість сировини аналогічної якості для польського молочного заводу через держдотації на 25 відсотків нижче, ніж у нас. Непросто конкурувати з таким заводом, за яким стоїть держава. Вчора на зовнішньому, а сьогодні вже й на внутрішньому ринку. Але ми умудряємося. А є ще проблема логістики. Росія закрила нам свою територію для транзиту. І тепер в Китай все треба відправляти морем, а в Казахстан фурами і двома поромами за 40 днів. Замість двох тижнів. А є ще Азовське море з його блокадою.

Робота без робочих

І з персоналом будуть проблеми. Уявімо, завтра Tesla вирішить відкрити у нас завод з виробництва гіперлупів. Хто на ньому буде працювати. Крім пана Омеляна, звичайно. Якого, я впевнений, відразу ж призначать там директором. Випускники університету Поплавського? У нас сьогодні мало не 100% працездатного населення має вищу освіту, а слюсаря, токаря, кранівника і каменяра і вдень зі свічкою не знайдеш. Не кажучи вже про більш складні спеціальності. Професійне навчання в країні практично відсутнє. Треба буде своє ПТУ паралельно з будівництвом відкривати.

Можна продовжувати і далі, але думка моя, думаю, вам зрозуміла. Якщо ми хочемо залучити інвесторів, нам треба робити наш ринок не просто привабливим. Так воно не працює. Потрібно робити його більше привабливим, ніж інші ринки. Ніж турецький, китайський, болгарський тощо. Тоді вони прийдуть сюди, а не туди.

Читайте також: Доступні кредити для бізнесу. Чого чекають підприємці

Абияк за півроку це не зробиш. Дай Бог, за півдесятиліття зрушити. Якщо стартанути сьогодні. А для цього має бути чітке розуміння пріоритетів і скоординована політика. На всіх рівнях. Нацбанк, Мінфін, Мінекономіки і далі вшир і вглиб. Сьогодні я її не бачу. Як не бачив і вчора. Хоча займаюся бізнесом 28 років. Причому ця політика повинна бути абсолютно однаковою у відношенні до всіх, і зовнішніх, і внутрішніх інвесторів. Інакше толку не буде. Навіть якщо у Давос за шапками по сто депутатів щороку відправляти.