НПФ нічого вам запропонувати

З 1 січня 2019 року має запрацювати другий рівень накопичувальної пенсійної системи. На жаль, процес відклали на вимогу МВФ. Хоча, на думку українських економістів і фінансистів, робити це треба якомога швидше.

Вже зараз українці мають можливість обирати додаткову програму добровільного пенсійного накопичення. Хоча ринок приватних пенсійних фондів поки що дуже маленький.

НПФ — з чого обирати

Рік тому Торгово-промисловою палатою був складений рейтинг відкритості НПФ. З 62 існуючих фондів в рейтинг змогли включити тільки 34. Причина банально проста — майже половина фондів управляє активами менше 500 тис. грн.

Найбільший НПФ «ОТП Пенсія». В його управлінні перебуває 130 млн грн або 40% всіх активів НПФ.

Крім того, тільки 8 з 34 НПФ повністю розкривають інформацію про свою діяльність. Інші представляють інформацію про себе в інтернеті частково, а дані про шість фондів взагалі не вдалося знайти в мережі.

Це означає, що обрати хороший НПФ для накопичення пенсій в Україні не так вже й просто.

Куди НПФ інвестує ваші пенсійні накопичення

Але не менш складно керуючому фондом знайти хороші інструменти для інвестицій. Він ризикує найціннішим — пенсійними накопиченнями, тому підхід повинен бути дуже виваженим.

Відкриті пенсійні фонди в Україні інвестують або в депозити, або в державні облігації внутрішньої позики. Але депозити в надійних банках сьогодні пропонують ставки, які йдуть ніс в ніс з темпами інфляції.

Відсоток за ОВДП у 2018 році перевищив 19%. Це, м'яко кажучи, насторожує, оскільки зростання протягом року склало 4-5%. Якщо держава позичає гроші під такий відсоток, значить «все гнило в Датському королівстві». Хоча підприємливий інвестор згрішить, якщо не скористається можливістю заробити.

Таким чином НПФ в Україні користуються лише двома найпростішими інструментами. Малувато для сучасної країни.

З одного боку, на думку голови підрозділу з управління локальними активами групи ICU Григорія Овчаренка, відсутність в Україні фондового ринку — «плюс» для пенсійної реформи. У такий спосіб ми захищені від надмірних ризиків.

Але якщо подивитися на досвід інших країн, то можна побачити, що головне завдання НПФ на другому рівні пенсійної системи полягає не тільки в боротьбі з ризиками фінансових криз і падінні вартості активів. Інфляцію теж треба подолати.

Тому для приватного пенсійного фонду важливо мати в портфелі як низькоризикові (і в той же час низькодохідні) державні облігації, депозити в банках і дохідну нерухомість, так і більш ризикові (але і більш дохідні) корпоративні облігації та акції.

Чи зможуть НПФ ризикнути

Цього не розуміють поки що українські НПФ, їх інвестиційна стратегія не змінюється роками. Яким чином вони збираються боротися за гроші клієнтів, коли другий рівень запрацює — незрозуміло.

Через крайню бідність ринку НПФ і ринку цінних паперів немає і фахівців, які змогли б ефективно диверсифікувати портфель активів, працюючи з корпоративними облігаціями та іншими інструментами. Між тим, настав час вчитися.

Банки сьогодні не кредитують навіть надійні українські компанії. Необхідність позикового капіталу для розвитку змушує бізнес придивитися до призабутого інструменту — корпоративних облігацій. А пенсійним фондам час вчитися працювати з різними інструментами. Краще тренуватися на маленькому українському ринку, а потім виходити на глобальні (а до цього ми теж обов'язково прийдемо).

У світовій практиці облігації компаній вважаються достатньо надійним інструментом для консервативних інвестицій — те, що потрібно для пенсійних фондів. Чому він так мало затребуваний в Україні?

Ризики корпоративних бондів

• Недовіра інвесторів. Під час кризи 2008 року корпоративні облігації були сильно дискредитовані. «Караван», «Сітіком», «Союз-Віктан» та інші імена, як і раніше, легко приходять на думку будь-якому професійному інвестору. НКЦПФР очистив ринок від сміттєвих паперів і піддає ретельній перевірці будь-якого емітента. Однак повинен пройти певний час, щоб довіра до бондів сформувалася заново.
• Нерозвиненість сектора приватних пенсійних фондів. В останні роки, що передували вже згаданій вище кризі 2008 року, на ринку приватного пенсійного забезпечення спостерігався бум. Криза, звичайно, завдала удар і по цьому сегменту. Сьогодні недержавні пенсійні фонди практично заморозили свою діяльність.
• Кейсів успішних випусків облігацій поки що мало. Але вони є і як тільки економіка почне стабілізуватися — їх буде більше. А поки що, можна звернути увагу на те, як працюють з корпоративними облігаціями в розвиненому світі.

Світовий досвід інвестування в корпоративні бонди

З часів кризи 2007-2008 року в ЄС посилили нагляд за фінансовим сектором. Європейська організація страхування та пенсійного забезпечення (EIOPA) щороку публікує Financial Stability Report. Згідно цього документа пенсійні фонди в Єврозоні від 25% своїх активів тримають в суверенних облігаціях. Сумарна частка облігацій бізнесу — близько 20%.

І роблять це вони не тільки для диверсифікації ризиків і збільшення дохідності активів. Для НПФ це також інструмент розвитку — як в рамках країни, так і на глобальному рівні.

Наприклад, німецький Bayerische Versorgungskammer (BVK) — нині один з найбільших в Європі пенсійних фондів — колись був, що називається «ванільним» інвестором — тобто використовував найпростіший і консервативний підхід. Для інтернаціоналізації свого бізнесу BVK став працювати з високодохідними облігаціями, в тому числі купувати їх на ринках, що розвиваються.

У цьому сенсі боргові папери компаній Східної Європи вже мають достатню привабливість для Заходу. Наприклад, ще один найбільший ПФ Європи — Stichting Pensioenfonds ABP (обслуговує держслужбовців і працівників сфери освіти в Нідерландах) в довгому списку своїх вкладень має облігації кількох компаній з Чехії та Румунії.

Керуючі пенсійними фондами на Заході віддають перевагу цьому інструменту ще й тому, що їх інвестори тримають в своїх руках активи протягом тривалого часу. Це означає досить високу толерантність до ризиків. Таким чином ПФ можуть менше турбуватися про ліквідність придбаних цінних паперів.

З іншого боку, в результаті масового вливання довгострокових активів — ринок цінних паперів стає більш стабільним. Так, наприклад, пенсійні фонди Сінгапуру відіграють помітну роль в його розвитку. А економіка країни отримує необхідні довгі гроші.

Більше того, в статті Bloomberg, що вийшла в серпні 2018 року, колишній головний економіст Федеральної Резервної Системи Йошио Нодзава (Yoshio Nozawa) вважає не тільки допустимим, але навіть рекомендує придбання державному пенсійному фонду Японії облігацій з рейтингом нижче ВВВ. Причина? Пошук інструментів підвищення дохідності фонду.

Зрозуміло, є і протилежні приклади. Так з 2015 року пенсійні фонди Китаю стали набагато сміливіше діяти на ринку, інвестуючи гроші в облігації приватних компаній… і досить швидко обпеклися. 2018-й рік для Китаю став рекордним за обсягом прострочених виплат за облігаціями. Зрозуміло, це не привід відмовлятися від інструмента. Це привід попрацювати над помилками. Як імунітет організму тренується хворобами, так і ринок тренується дефолтами.

Повернемося до українських реалій. Зрозуміло, що порада авторитетного економіста ФРС поки що не релевантна нашій ситуації. Однак НПФ повинні пройти шлях роботи з облігаціями вітчизняного бізнесу.

Як і будь-яка нормальна компанія, пенсійний фонд прагне до власного розвитку. Хороша новина в тому, що це можливо не виходячи за межі допустимих ризиків і за межі нашого ринку. Якісних корпоративних паперів поки що небагато. Але попит і пропозиція, як відомо, підстьобують один одного.

Автор:

Регіна Дацюк