Нацбанк занепокоївся кредитами на телефони

Що планує робити Нацбанк, аби уникнути проблем внаслідок зростання закредитованості населення розповіла Наталя Задерей, член експертної платформи НБУ

Загальний обсяг гривневих кредитів населенню за 9 місяців 2018 збільшився на 43% до 131 млрд грн. З них – на споживчі цілі припало 85% усіх кредитів фізичним особам у гривні.

Споживче кредитування набирає обертів навіть попри зростання процентних ставок. Доходи населення ростуть, споживчі настрої покращуються, а умови видачі кредитів спрощуються. Українці мають можливість швидко позичити онлайн чи у торгових точках і при цьому ані перший внесок, ані довідка про доходи.

Найбільша кількість кредитів надається за платіжними картками в межах кредитних ліній (овердрафт). Банки вважають за краще мати справу з клієнтами, які вже мають їхню картку, отримують через них зарплату/пенсію чи мають у них депозит.

Споживчі кредити надає більшість діючих банків, при цьому для деяких із них цей продукт є основою бізнес-моделі. Номер один за обсягами — державний Приватбанк. Найбільше нових кредитів видали державні банки та банки з приватним українським капіталом.

Ризики для фінустанов та населення мінімальні. Поки що

Чисті банківські кредити фізичним особам мають невелике значення в українській економіці — лише 3,5% від ВВП. Боргове навантаження населення України залишається одним із найнижчих у Європі, проте при збереженні темпів його зростання за кілька років певні групи домогосподарств можуть виявитись надмірно закредитованими.

У 2016-2017 роках компанія GfK Ukraine на замовлення Світового банку проводила дослідження ризиків неспроможності погасити кредит та надмірної закредитованості. В категорію «незахищені» вже тоді потрапило 74% від 2410 респондентів.

Зростанню ризиків сприятиме і розвиток небанківського кредитування. Прошарок соціально вразливого населення не відповідає вимогам банків через відсутність стабільних доходів та/або погану кредитну історію.

Але вони можуть отримати позику в фінансових компаніях з видачі швидких мікрокредитів. Такі позики дорожчі, що погіршує фінансове становище і так ненадійних позичальників. Якщо в банках ставки за споживчими кредитами складають 30-140% річних, то в фінансових компаніях можуть перевищувати 600%.

В першому півріччі 2018 року небанківські установи видали кредитів на сумму в 20,8 млрд. грн, що на 37% більше, ніж за попередній рік. Співвідношення небанківських та банківських кредитів склало 1:2, але через те, що небанківські кредити є значно коротшими, співвідношення між заборгованістю за ними та банківськими кредитами було лише 1:20.

До того ж, небанківські фінансові установи зазвичай кредитують на строк менше місяця, а отже такі кредити не підпадають під дію Закону «Про споживче кредитування», що означає меншу захищеність прав позичальників таких установ.

Зростання банківського та небанківського споживчого кредитування поки майже не впливає на споживчу інфляцію та поточний рахунок платіжного балансу. Чистий приріст портфелю споживчих кредитів у ІІ кварталі 2018-го становив лише 1,3% від споживчих витрат, а сукупне боргове навантаження домогосподарств складає 9,1% від річного наявного доходу, що є дуже низьким порівняно з іншими країнами.

Таким чином з усіх боків сегмент споживчого кредитування виглядає ледь не ідеальним і приваблює все більше гравців. У чому ж підступ?

Першийризик лежить на поверхні – зростання конкуренції між банками може призвести до послаблення стандартів видачі кредитів. Кредитний реєстр НБУ не допоможе краще оцінювати позичальників, адже туди не потраплятимуть кредити на поточні потреби, середній розмір яких менше 10 тис. грн. Уже й зараз підходи до оцінки заявників різняться – одні банки орієнтуються на тримачів зарплатних/пенсійних карток, інші готові мати справу з менш надійними клієнтами.

В рамках дослідження USAID, проведеного 2017 року, таємні покупці з’ясували, що у 4% випадках візитів до банків та 43% відвідин фінансових установ оцінка кредитоспроможності взагалі не вимагалася.

З точки зору ліквідності та прибутковості споживче кредитування є привабливим для банків, адже є високодохідним та не вимагає довгих ресурсів. Але питання у рівні кредитного ризику. Частка непрацюючих гривневих кредитів на споживчі цілі складала 23% станом на 1 листопада 2018 року і була нижчою, ніж за іпотечними кредитами (36%), проте вищою, ніж за автокредитами (17%).

Другий ризик криється у взаємопов’язаності банків та фінансових компаній з видачі мікрокредитів. Адже одним із джерел їх наповнення є кредити тих таки банків. Сьогодні обсяг такого кредитування є незначним, проте цей взаємозв’язок не можна ігнорувати.

Третій ризик — макроекономічний. Кошти споживчого кредитування спрямовуються на придбання імпортних товарів, що збільшує дефіцит рахунку поточних операцій.

Так сталося в Туреччині, де у 2011-2013 роках стрімко зростало роздрібне кредитування. Внаслідок цього боргове навантаження населення країни зросло з 4% у 2002 році до 55% річного наявного доходу у 2013-му. Місцеві регулятори були вимушені обмежити споживче кредитування і, поміж іншого, заборонили оплачувати придбання пального, дорогоцінних металів, мобільних телефонів та ресторанних послуг за допомогою кредитних карт.

Вітчизнянні очікування та побоювання

Україна поки відстає від сусідів за рівнем боргового навантаження, хоча і випереджає їх за рівнем непрацюючих роздрібних кредитів. Результати опитування банків, свідчать, що вони рідко належно оцінюють боргове навантаження навіть великих боржників, і часто формально оцінюють дрібних позичальників, а отже не формують достатнього запасу міцності аби поглинути можливі збитки у випадку кризи.

Без реформи регуляторів («спліт») можливості центрального банку загальмувати споживче кредитування обмежені. Введення обмеження лише для банків призведе до того, що клієнти стануть позичати в слабко регульованому небанківському секторі.

Національний банк буде й надалі аналізувати портфель споживчих кредитів, а також у разі необхідності може переглянути мінімальні значення регуляторних параметрів «ймовірність дефолту» та «втрати в разі дефолту», що використовуються для оцінки розміру кредитного ризику.

Автор:

Регіна Дацюк