В НКЦБФР розповіли, коли запустять накопичувальні пенсії

Коли в Україні з'явиться фондовий ринок

Ринок є, але сьогодні він суттєво обмежений. І треба визнати, що його нинішня структура дуже відрізняється від тієї, яку ми бачимо на розвинених ринках.

На класичному ринку є вибір інструментів і конкуренція між ними: акції, облігації, інвестиційні сертифікати та інші інструменти. В Україні ж ринок цінних паперів приблизно на 85% складається з облігацій внутрішньої державної позики.

Чому так? ОВДП сьогодні мають низку регуляторних і податкових переваг порівняно з іншими цінними паперами. Наприклад, якщо говорити про вагу ризику для банків, для ОВДП вона становить 0%, для муніципальних облігацій — 20%, для корпоративних — значно більше. Відповідно, попит природно концентрується навколо інструменту, який має кращі регуляторні умови.

Але питання не лише в структурі ринку. Український ринок капіталу сьогодні залишається суттєво обмеженим у взаємодії із зовнішнім світом. Для приходу іноземного капіталу інвестор має розуміти не лише, як він може зайти в Україну, а й як у майбутньому зможе повернути свої кошти та прибуток. Це вже питання валютного регулювання, яке перебуває у компетенції Національного банку.

Є обмеження і для українських компаній, зокрема щодо окремих операцій в іноземній валюті. Так само протягом тривалого часу роздрібні українські інвестори були суттєво обмежені у можливості інвестувати в іноземні цінні папери.

Я бачу три основні блоки, над якими потрібно працювати.

Перший — створення більш рівних конкурентних умов між ОВДП та іншими інструментами.

Другий — поступове пом’якшення валютних обмежень і створення зрозумілих умов для руху капіталу, коли це дозволятиме макрофінансова ситуація.

І третій — поява довгих грошей. Вони формуються через особові інвестиційні рахунки, добровільні пенсійні накопичення та інші довгострокові інструменти. Саме над цим Комісія зараз активно працює.

Особисті інвестиційні рахунки: як це працює

Законодавчі пропозиції підготовлені, і я розраховую, що парламент зможе перейти до їх розгляду цього року. Насамперед з’явиться інструмент для системного довгострокового накопичення. Часто про пенсію люди починають серйозно думати вже у 45−55 років. Але якщо ми хочемо мати фінансову свободу в старшому віці, накопичення потрібно починати значно раніше — за 20−25 років до цього.

Особовий інвестиційний рахунок якраз і може стати одним з інструментів, через який людина формує довгостроковий портфель із коштів та цінних паперів.

Законодавчі пропозиції передбачають податковий стимул: якщо людина інвестує на строк від трьох років і дотримується визначених умов, дохід від таких інвестицій може отримати податкові пільги.

Облігації з покриттям як нова можливість для інвестицій

Законопроєкт про сек’юритизацію та облігації з покриттям № 15172, який Верховна Рада підтримала в першому читанні 30 червня, зараз готується до другого читання.

Як це може працювати? Наприклад, банк має довгостроковий портфель іпотечних кредитів. На його основі можуть створюватися цінні папери через спеціально створену компанію — SPV. Інвестор купує такий інструмент і отримує дохід, а джерелом виплат виступають грошові потоки відповідного кредитного портфеля.

Це ще один клас інструментів, який давно працює на розвинутих фінансових ринках і який ми хочемо повноцінно запустити в Україні.

Читайте також: Інвестиційні хіти українських монет літа-2026: на чому вже заробили майже 500%

Накопичувальні пенсії: що зміниться

Добровільна пенсійна система також може стати джерелом довгострокового капіталу для економіки. Відповідний законопроєкт ми розраховуємо винести на парламентський розгляд восени.

Для мене ключове тут — не просто створити ще один механізм накопичення, а значно посилити захист людини, яка довіряє системі свої гроші на десятки років. Тому законопроєкт суттєво підвищує вимоги до пенсійних фондів, їхніх власників, системи управління, капіталу та контролю за активами.

Для чинних фондів передбачається тривалий перехідний період, щоб вони могли адаптуватися до нових вимог. Нові фонди вже створюватимуться за оновленою моделлю.

Змінюється сама логіка організації ринку, вимоги до бенефіціарів, капіталу, корпоративного управління та захисту активів учасників. Окремо опрацьовується механізм гарантування пенсійних накопичень.

Для мене головний критерій дуже простий: якщо людина відкладає кошти 20−30 років, вона повинна мати максимально зрозумілу й надійну систему захисту цих накопичень.

Коли пройде перше «народне IPO»

Коли ми говоримо, наприклад, про продаж частини великої державної компанії чи банку роздрібним інвесторам, потрібно враховувати не лише бажання продати акції громадянам. Це одразу змінює вимоги до корпоративного управління, розкриття інформації, захисту міноритарних акціонерів і самої моделі управління компанією.

Тому спочатку має з’явитися ринкова інфраструктура і ліквідність. IPO працює там, де є попит на акції та достатньо капіталу, готового їх купувати. Сьогодні український ринок поки не має необхідного рівня ліквідності для системних IPO.

Саме тому українські компанії, готові виходити на публічний ринок, часто обирають іноземні біржі, де є значно більша база інвесторів.

Наше завдання — поступово змінити цю ситуацію.

Читайте також: Як відкрити власний готель: покроковий план

Коли ринок криптовалют отримає чіткі правила роботи

Законопроєкт № 10225-д ухвалений в першому читанні торік у вересні, після чого він пройшов суттєве доопрацювання. Принципові питання — модель регулювання, розподіл повноважень, податковий блок — узгоджені значною мірою.

Орієнтир — європейська логіка MiCA, але з поправкою на те, що MiCA сама ще дописується практикою. Стейкінг, кредитування, DeFi — ці напрями в ЄС лише формуються, і Україна має входити в них не наздоганяючи, а разом із європейськими регуляторами.

Тут є лише один справжній ризик — не втримати баланс. Слабке регулювання залишає користувача беззахисним і створює загрозу фінансовій системі. Надмірне — робить юрисдикцію неконкурентною, і бізнес просто піде туди, де правила розумніші. Наше завдання сформульоване просто: український бізнес повинен мати причину працювати вдома, користувач — гарантії, а міжнародні компанії — підстави дивитися на Україну як на повноцінний ринок, а не як на територію ризику.

І ще один вимір, який часто випадає з дискусії. Віртуальні активи — це не лише криптовалюти. Це інфраструктура токенізації: цифрові інструменти, економічна цінність яких пов’язана з нерухомістю, цінними паперами, реальними активами. Це не автоматичний перехід права власності на базовий актив — це нові моделі інвестування й обігу економічних прав. Саме там, на мою думку, лежить основний потенціал для економіки, а не в спекулятивному сегменті.