«Укрпошта», «Укроборонпром», «Київстар»… Хто буде першим на «народне» IPO

«Думаю, за рік підготуватися зможуть дві, максимум три компанії. Протягом року вони потенційно зможуть бути готовими до початку процесу реєстрації випуску», — повідомив «Мінфіну» голова Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку Руслан Магомедов.

Оптимістичний прогноз НКЦПФР на 3−5 років — збільшення кількості «народних» IPO у 2−3 рази. Виводити на біржу збираються акції як державних, так і комерційних компаній.

«Не менш ніж декілька десятків компаній потенційно зацікавилися. Приблизно у половини з них (зокрема, у державних) є шанси вийти з розміщенням. Ми зацікавлені у кожному емітенті та допомагаємо їм зрозуміти, що означає бути публічною компанією. Далі рішення за ними. Комісія нещодавно зустрічалася з ДК «Укроборонпром», а також із комерційним сектором, зокрема, компанією «Київстар». У планах — зустрітися з «Укрпоштою», — розповів Магомедов.

Перше народне IPO вже відбулося

Перші публічні заяви регулятора про старт в Україні «народних» IPO, тобто первинних публічних розміщень акцій (Initial Public Offering) серед фізосіб, пролунали у травні 2021 року. А перша спроба відбулася за декілька тижнів до цього. Це розміщення акцій футбольного клубу «Верес» (ПАТ «Рівненський народний клуб «Верес»).

ФК «Верес» запустив продаж своїх акцій на ПФТС з 12 квітня до 1 березня 2022 року. А завершив його достроково 29 вересня 2021-го. Інвесторам пропонувалося 500 тис. акцій на 50 млн грн (по 100 гривень за штуку). Більшість продажів відбулися першого дня — на 35,79 млн грн. Решта паперів розпродавалися майже 5 місяців: всього було укладено 363 біржові контракти на 50 млн грн (100% дебютного випуску), тобто в середньому по 137,7 тис. грн на одного інвестора.

У НКЦПФР вважають це першим прикладом «народного» ІРО в Україні. По-перше, продаж акцій і справді був відкритим, публічним, більш-менш масовим. Впроваджувалась нова корпоративна модель управління для невеликого емітента. По-друге, іншого такого прикладу у нашій країні просто не було.

До IPO статутний капітал «Вереса» становив лише 6 млн грн: 73,33% належало президенту клубу Івану Надєїну (власнику групи «Укртепло») та 26,67% — громадському союзу «Рівненський футбольний клуб «Верес». Після появи нових акціонерів керівництво зобов'язалося сформувати наглядову раду команди (за європейською моделлю), щоб інвестори могли впливати на її розвиток.

Читайте також: Сергій Фурса: Як я став власником футбольного клубу

У Нацкомісії вважають досвід «Вереса» успішним і хочуть його масштабувати на більших емітентах. Профучасники підтримують це прагнення.

«Серед держкомпаній, які могли б у найближчі роки здійснити „народне“ IPO та були б цікаві інвесторам, ми б виділили НАК „Нафтогаз“, АТ „Укрпошта“, АТ „Укрзалізниця“, АТ „Ощадбанк“ та АТ „Укргазбанк“. А серед приватних — логістичні компанії на кшталт ТОВ „Нова Пошта“, ТОВ „Міст“, підприємства аграрного сектору та IT, виробники продовольчих товарів», — сказав «Мінфіну» керівник інвестиційного департаменту ТОВ КУА «ОТП Капітал» Юрій Алексєєнко.

Керуючий директор (торговельні операції з акціями) Dragon Capital Денис Мацуєв додав до цього списку «Розетку», мережу медичних клінік «Добробут» та представників фармсектору — «Фармак», «Дарниця».

Читайте також: Дохідність до 50−70%. Як в Україні проводитимуть «народні» IPO

Як сподобатися народу

У НКЦПФР назвали декілька критеріїв для компаній, які розраховують на успішне «народне» IPO:

• По-перше, компанія, яка готує подібне розміщення, має бути широко відомою. Щоб великому колу інвесторів не потрібно було пояснювати, хто вона і чим займається.

• По-друге, компанія має бути відкритою та прозорою. Йдеться про побудову якісної системи корпоративного управління з імплементацією найкращих світових практик. Повинні створюватися цілі підрозділи для роботи з приватними інвесторами, наглядові ради тощо.

• По-третє, бізнес-модель емітента має бути зрозумілою, перспективною та довгостроковою. Адже оцінюватиме потенційний інтерес вкладень у таку компанію велика кількість некваліфікованих інвесторів поряд із профучасниками ринку капіталу.

На що доведеться витратитися

З-поміж ключових витрат компаній-емітентів при підготовці «народних» IPO у Нацкомісії виділили витрати на аудит, а також на приведення корпоративного управління та систем розкриття інформації до міжнародних стандартів.

«Підготовка та проведення IPO може коштувати компанії від 6−15% від суми розміщення, це з винагородою андеррайтерів. Для порівняння: послуги європейських бірж коштують у середньому 3−4% від залучених коштів, бірж США — 6,5−7%. Ще витрати на залучення консультантів (юридичний консалтинг, аудит, PR-консалтинг) — це 3−6% вартості пакета акцій. Наприклад, розміщення пакета акцій на $100 млн коштує на Лондонській біржі близько $60 тис.», — зазначив Денис Мацуєв.

Він вважає, що Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку потрібно докласти зусиль, щоб здешевити розміщення акцій для емітентів.​

Якими мають бути правила

Чиновники обіцяють спрощувати вимоги до випусків паперів, але без фанатизму.

«Ми можемо працювати над спрощенням процедур, але вимоги до публічних емітентів будуть незмінно високими», — підкреслив Руслан Магомедов.

Правила коригуватимуть не лише на користь компаній-емітентів, а й під майбутніх покупців паперів. Адже інвестори в Україні почуваються незахищеними, і це серйозна проблема для «народних» IPO.

«Існуюча практика не сприяє зростанню довіри. Дрібних інвесторів в акції компаній не шанують, позбавляючи дивідендів. А корпоративне управління в держкомпаніях часом непередбачуване і існує ризик, що фінансові інтереси бюджету будуть пріоритетнішими за інтереси роздрібних акціонерів», — зазначив «Мінфіну» фінансовий аналітик групи ICU Михайло Демків.

Фінансисти вважають, що проблема має вирішуватися, зокрема, і на законодавчому/нормативному рівні. Тому без втручання держави неможливо буде обійтися. По ряду моментів потрібно посилювати вимоги, передбачаючи жорсткі санкції за порушення, а потім ретельно стежити за їх виконанням.

«Наразі публічні державні компанії не виплачують міноритаріям нараховані та оголошені дивіденди (як „Укрнафта“). Не виконують своїх зобов'язань щодо викупу акцій (як „Центренерго“). Намагаються занизити свою вартість та розмити частки міноритаріїв (як „Турбоатом“). До того ж, держава заарештовує на 3 роки обіг акцій „Мотор Січі“, при тому, що 10% акцій цієї компанії було продано інвесторам при вторинному розміщенні. Такі дії/бездіяльність з боку держави викликають лише обурення та небажання вкладати у фондовий ринок акцій», — пояснив Денис Мацуєв.

Тому профучасники чекають на серйозну перебудову правил і посилення вимог до емітентів. Дехто навіть рекомендує додаткові заходи безпеки для інвесторів.

Наприклад, засновник FGK Financial Group Сергій Позняк пропонує запровадити особисту відповідальність інвестиційних керуючих. Щоб топ-менеджмент підприємств безпосередньо відповідав за ефективність вкладення грошей, залучених під час «народних» ІРО. Люди повинні повірити, що залучені кошти не будуть розбазарені.

Також можна ввести додаткові гарантії щодо розміщення акцій.

«Це, наприклад, може бути зобов'язання викупити папери у майбутньому за заздалегідь обумовленою ціною», — запропонував генеральний директор «Універ Заощадження» Віктор Шахурін.

Інший варіант — це податкові пільги для учасників «народних» ІРО. Скасування, наприклад, податку на доходи фізосіб (18%) і військового збору (1,5% з доходу). Хоча б тим, хто купує акції держпідприємств.

Якими мають бути механізми

Купівля акцій для простих людей має бути максимально зручною.

«Чим простіший, зрозуміліший та зручніший механізм участі розроблять організатори розміщення, тим більше приватних інвесторів погодяться взяти участь», — запевнив «Мінфін» інвестиційний аналітик Фрідом Фінанс Україна Роман Каліновський.

Очікується поява нових мобільних додатків (адаптація наявних), які дозволять людині в декілька кліків на своєму телефоні купити/продати акцію і постійно перевіряти динаміку її вартості.

«Сьогоднішній бум популярності біржових торгів викликаний виключно розвитком „споживчих“ технологій, які уможливили покупку акцій у пару кліків на смартфоні. До речі, це дуже турбує американського фінансового регулятора. У SEC вважають, що компанії надто захопилися гейміфікацією трейдингу. Але саме простота та наочність процесу залучили мільйони нових інвесторів на ринки», — сказав «Мінфіну» голова правління Юнекс Банку Іван Світек.

Читайте також: Понад 35% за місяць: завдяки яким компаніям «заробив» найкращий інвестор «Мінфіну»

Що важливо знати інвестору

Для приватних інвесторів, які замислюються про участь у «народних» IPO, є декілька порад:

1. Не піддавайтеся ажіотажу

Розміщення паперів намагатимуться максимально широко розрекламувати і, ймовірно, пообіцяють великі заробітки. Але рішення про купівлю мають бути продуманими та обґрунтованими. Дуже важливо стежити за покупками оточуючих та правильно оцінювати обсяг угод.

«Якщо надто багато потенційних покупців зайдуть у перші папери, для наступних розміщень покупців не знайдеться. Крім того, якщо перший папір буде перекуплений, а потім піде донизу, це створить негативний імідж таким розміщенням на майбутнє», — пояснив Віктор Шахурін.

Світовий досвід показує, що більшість IPO завдавали своїм новим акціонерам збитків. А психологи Деніел Канеман та Амос Тверськи аналізували психологічні методики в економічній науці і дійшли висновку, що мислення людини схильне до спрощення. Зазвичай приватний інвестор відштовхується від яскравих та емоційних прикладів у минулому: він хоче купити акції «нового Facebook», бо проґавив покупку першого Facebook. Але в такі моменти забуваються історії з невдалими інвестиціями в інші IPO: Snapchat, Uber, Lucking Coffee тощо.

2. Не поспішайте з купівлею акцій

Нерідко через якийсь час після IPO акції можна купити на вигідніших умовах, ніж під час первинного розміщення.

3. Не робіть емоційних покупок, спирайтеся на фундаментальний аналіз під час вибору емітента цінних паперів.

Завжди потрібно детально вивчати фінансову звітність компанії та оцінювати перспективи її розвитку на тлі планів/завдань, а також прогнози щодо розвитку даного сектора економіки.

Фінансисти люблять цитувати одного з найбільших у світі інвесторів — Воррена Баффетта: «Ніколи не вкладайте гроші в бізнес, який ви не можете зрозуміти». Тому рекомендують намагатися максимально глибоко поринути у роботу підприємства, чиї акції вирішили купити.

«Наприклад, ви хімік і прочитали десь про перспективну розробку. Ви розумієте її суть, бачите перспективу та вірите в успіх. Тоді купуйте акції такої компанії. Але не варто забувати про диверсифікацію. Як би ви не вірили в ідею чи людину, інвестувати всі накопичення в акції однієї компанії — категорично неправильна стратегія», — підкреслив Іван Світек.

Читайте також: Воррен Баффет: гуру інвестування, який все життя виправляє свої помилки

4. Розраховуючи потенційний дохід від акцій компанії, не забувайте відмінусовувати від нього всі комісії та податки.

Завжди порівнюйте прогнозну цифру з чистого прибутку з альтернативними інструментами.

Роман Каліновський із Фрідом Фінанс Україна вирахував, що бажана дивідендна дохідність зараз має починатися від 7%. При цьому має бути висока ліквідність за акцією: щоб її можна було в будь-який момент продати/купити.

5. Завжди вивчайте команду компанії-емітента акцій — склад власників, вищого керівництва та ключових менеджерів

Якщо у них відсутній досвід роботи в даній галузі, на високій керівній позиції або не найкраща ділова репутація (варто вивчити публікації в ЗМІ та соцмережах), то варто бути обережними в покупках або відмовитися від них зовсім.

6. З'ясовуйте, на що саме підуть кошти, отримані від «народного» IPO, та правильно оцінюйте перспективність таких вкладень.

Фінансисти вважають, що більше перспектив у емітентів, які проводять додаткове розміщення акцій. Якщо ж на IPO виставляють пакет діючих акціонерів, які хочуть зменшити свою частку або піти з бізнесу, — це зазвичай поганий знак. Швидше за все, компанії більше немає куди розвиватися.

Якими можуть бути дохідності

На етапі передпроєктної підготовки фінансистам складно робити прогнози щодо майбутніх доходів інвесторів від «народних» IPO. Хоча потенціал у них таки вбачають.

«Насамперед, рівень дохідності компаній залежить від управлінських компетенцій керівного складу бізнесів, по-друге — від стану галузевих ринків. Це два ключові фактори, що впливають на прибуток, і, відповідно, на обсяг дивідендів, що генеруються компанією. Як правило, на ринку це цифри від 12 до 17%. Але є ще одна складова дохідності — це вартість самої компанії. Тобто акціонери, у разі успішного розвитку бізнесу, можуть через час продати цінні папери дорожче від номіналу. Доходить до 50% на рік. Але є й зворотний бік медалі — коли акції падають у ціні, і всі, хто вклав кошти, зазнають збитків», — зазначив Сергій Позняк.

На кінець жовтня середня дохідність 12-місячних банківських депозитів у гривні, згідно зі статистикою Нацбанку, була на рівні 8,62% річних. А за новими випусками довгострокових ОВДП Мінфін максимально пропонував 12−13,1% річних. Коли люди замислюватимуться про можливі покупки акцій, вони порівнюватимуть очікувані доходи з цими цифрами.

«Інвестування в акції завжди передбачає наявність високого ризику, тому має бути відповідна премія за ризик до дохідності за ОВДП, яка має становити не менше 10−15%. Отже, в рамках „народних“ IPO емітент має пропонувати інвесторам потенціал зростання не менше ніж 22%», — вважає Юрій Алексєєнко.

Читайте також: Кеті Вуд: гостя з майбутнього Волл-стріт та її інвестиційна стратегія

Фінансисти радять відштовхуватися від поточної рентабельності капіталу підприємства, а потім аналізувати й інші показники.

«Кращим індикатором може бути показник ROE — рентабельність власного капіталу. Відмінності між компаніями можуть бути дуже значними. Наприклад, торік у „Київстару“ показник становив близько 42%. Для „Укрпошти“ він дорівнював 16%. А „Укрзалізниця“ завершила 2020 рік із чистими збитками в 11,9 млрд грн», — зауважив Іван Світек.

Інвестиції в акції — серйозний ризик. Якщо людина до нього не готова, то нема чого й братися.

Аналітики вирахували, що, наприклад, на Нью-Йоркській фондовій біржі з 1995 до 2015 року було проведено 4 тис. розміщень у рамках IPO. Максимальна середньорічна дохідність за деякими випусками досягала 1099% (у компанії broadcast.com було в 1998 році), а за іншими — падала відразу на мінус 99,64% (компанія Great Basin Scientific). Проте, інтерес до публічних розміщень акцій зростає останніми роками на тлі низьких ставок центробанків та великих емісійних вливань за доларом та євро. У 2021 році вже зареєстровано 279 розміщень акцій на $96 млрд. Грошей на руках населення достатньо, і папери напевно розкуповуватимуть.

Звичайно, порівнювати західні фондові ринки і практично відсутній український не доводиться. Проте, спроби створювати нові інструменти і наповнювати ринок все ж таки робляться. Хочеться вірити, що під час цього процесу допускатиметься мінімальна кількість помилок та провалів.

Автор:

Фінансовий журналіст Олена Лисенко

Пише на теми: Банки, небанківські фінансові ринки, макроекономіка, фондовий ринок