Чому інвестори скуповують золото і не можуть зупинитися

2025рік проходитьпід знакомралізолотихцін: золото не раз оновлювало історичні максимуми, обганяючи дохідність акцій. У середині жовтня спот-ціна пробила 4 200 $ за тройську унцію на тлі шатдауну уряду США, що триває, ескалації напруженості у відносинах між США і Китаєм і ставок на подальше зниження відсоткових ставок ФРС.

Чому золото — «тиха гавань»

Насамперед через стабільність і ліквідність, а не «користь».

Золото історично дорожчає в періоди стресів: $1 000 було взято після глобальної фінансової кризи, $2 000 — під час пандемії, $3 000 — на хвилі тарифних планів адміністрації Трампа в березні. Його також вважають за захист від інфляції, коли знижується купівельна спроможність валют. Зараз інфляційні побоювання посилює ризик подорожчання товарів та послуг через мита, які Трамп вводить на імпорт до США.

Окремий фактор — тиск на ФРС: Трамп вимагає зниження ставок, а золото, яке не приносить процентного доходу, стає привабливішим на тлі падіння процентних ставок — альтернативні витрати володіння зменшуються.

Статус «притулку» зміцнився і тому, що торговий порядок денний Трампа і дефіцити бюджету, що збільшуються, підривають довіру до класичних захисних активів — суверенного боргу та валют, насамперед до долара. Інвестори йдуть не лише в золото, а й у срібло, інші дорогоцінні метали, а також біткоїн — у рамках так званої «гри на знецінення» фіату.

Золото історично обернено корелює з доларом. Оскільки метал номінований у доларах, ослаблення «зеленого» здешевлює золото для власників інших валют. У середині вересня долар опускався до мінімумів більш ніж за три роки до кошика основних валют.

Культурний фактор та «покупці фізики»

В Індії та Китаї — двох найбільших ринках — володіння золотом глибоко вкорінене: ювелірні вироби, зливки та монети передаються у спадок як символ статку та захисту. За оцінками, домогосподарства Індії тримають близько 25 000 тонн золота — більш ніж у п'ять разів більше за запаси Форт-Нокса.

Покупці фізичного металу чутливі до ціни: коли інтерес фінансових інвесторів остигає, «фізики» підтримують попит та формують «стелю».

Чому так активно купують центробанки

Частина ралі з початку 2024 року — результат масштабних закупівель центробанків, особливо країн, що розвиваються, які прагнуть зменшити залежність від долара — головної резервної валюти. Золото диверсифікує ЗВР та страхує від знецінення валют.

Центробанки — чисті покупці вже 15 років, а після вторгнення росії в Україну темп подвоївся: заморозка західними країнами коштів ЦБ рф показала вразливість валютних резервів до санкцій. 2024 року вони купили понад 1 000 тонн третій рік поспіль, за даними World Gold Council, і зараз тримають близько п'ятої частини всього видобутого золота. Найбільш активні країни поза «післявоєнним» Бреттон-Вудсом, де золото лежало в основі системи.

Народний банк Китаю у вересні 11 місяць поспіль збільшив запаси і навіть прагне стати кастодіаном для золотих резервів іноземних держав, щоб зміцнити позиції на глобальному ринку. Більшість країн, які зберігають золото за кордоном, тримають його в Банку Англії (понад 5000 тонн).

Що може зупинити ралі

У 2025 році золото увійшло до «незвіданої зони»: у вересні ціна перевищила реальний (з поправкою на інфляцію) пік 1980 року. Оцінка виглядає натягнутою по ряду метрик. Наприклад, співвідношення цін золота до міді — важливий барометр світової економіки — на початку жовтня було в 99,7 перцентилі поряд з 1970-х.

При цьому щодо американських акцій золото не здається перегрітим: на тлі оптимізму через можливі зниження ставок ФРС і хайпа навколо ШІ індекс S&P 500 теж зростав, а відношення «золото/S&P 500» на початку жовтня було близько 0,6 — трохи нижче за середнє за 20 років.

Падіння долара, велика деескалація тарифів Трампа чи мир між Україною та рф могли б охолодити котирування. Можлива і фіксація прибутку з консолідацією ринку — хоча сумарні запаси золотих ETF ще далекі від піку 2020 року.

Роль центробанків є ключовою опорою попиту, а отже, і головним ризиком, якщо вони почнуть скорочувати резерви. Ознак такого розвороту великі власники поки що не мають. У розвинених економіках центробанки останні десятиліття майже не продавали золото, на відміну від 1990-х, коли нескоординовані продажі обвалили ціну більш ніж на чверть і привели до укладання 1999 року Угоди центральних банків із золота з лімітами продажів.

Фізичні фактори створюють свої складнощі

Володіння золотом не безкоштовне: потрібне зберігання, охорона, страховка. Зливки та монети купують із премією до споту; виникають і географічні диференціали, у яких арбітражують трейдери.

Так було цього року, коли побоювання щодо тарифів Трампа на імпорт золота розігнали ф'ючерси на Comex значно вище лондонського споту. Почалася глобальна гонка: хто встигне перегнати «фізику» в США, щоб зловити премію і сотні мільйонів прибутку. У квітні арбітраж обірвався: адміністрація Трампа дала зрозуміти, що мита на золото вводити не будуть. У серпні була пауза невизначеності через повідомлення митниці США, що деякі злитки підпадають під «взаємні тарифи», але потім сам Трамп заявив, що імпортного податку на золото не буде.

Логістика теж важлива: у Нью-Йорку запаси на Comex до середини жовтня були приблизно на 80% вищими, ніж на початку року. Золото часто возять звичайними комерційними рейсами, але є «розбіжність стандартів»: Лондон — злитки по 400 унцій, Comex — по 100 унцій або 1 кг. Тому метал для Нью-Йорка часто везуть через швейцарські афінажі, де його переплавляють і відливають у потрібний формат — вузьке «пляшкове горлечко», коли різко зростає попит на переміщення запасів.