Осінь пройдемо з найменшими відключеннями, якщо не буде нових руйнувань

Про те, як Україна від'єдналась від енергосистем рф та білорусі

Росіяни дали нам від'єднатися: розраховували захопити нас за тиждень і думали, що за цей час ми не зможемо втримати енергосистему в режимі «острова» та забезпечити внутрішню надійність її роботи.

Але вийшло по-іншому, і це дуже вразило європейців.

Ми потім зустрічалися з оператором швейцарської електричної системи, і він казав, що перший тиждень (після 24 лютого) постійно спостерігав за нами і був глибоко вражений, що у нас було менше коливань і відхилень у роботі, ніж у Європейському Союзі.

(Витримати три тижні в режимі «острова») вдалося завдяки людям, які були залучені до технічного процесу: вони проявили себе бездоганно, незважаючи на те, що їм довелося в ручному режимі керувати всією системою.

Вони готувалися до війни, тому мали резервний пункт із усім обладнанням. Це дозволило керувати системою фактично з двох центрів.

Про стан української енергетики

Ситуація дуже непроста, і вона не може покращитися швидко. Бо це не просто наклеїти пластир. Це — питання значних зусиль, щоб не просто відновити, а фактично побудувати нову систему.

Так, у нас залишилася базова атомна генерація. Але все, що стосується маневрової генерації, ми майже втратили. Як буде зараз відбуватися її ремонт, залежить від того, наскільки такі компанії, як ДТЕК, які мають забезпечити ремонт своїх станцій, будуть впевнені, що під час відновлення не просто не прилетить нічого, а що ці ремонти зможуть дати якийсь результат.

Усі ці станції пристріляні. По деяких прильоти були до 20 разів. І якщо у нас не буде достатньо ППО та закрите небо, це буде безкінечна робота по відновленню — руйнуванню — відновленню.

Я все ж таки сподіваюся, що росія як країна, яка входить в Раду безпеки ООН, нічого не зробить з атомною генерацією. Але вони вже захопили Запорізьку АЕС, тому бути впевненими ні в чому не можна.

Вони дуже добре знають всі наші атомні станції. На жаль, вони знають і всю нашу енергосистему. З часів Радянського Союзу у них збереглися всі карти і звіти. І з цим теж пов'язана наша крихкість.

Ми зараз будемо переживати дуже важкий місяць — липень. У серпні має стати трохи легше — вийдуть з ремонту атомні блоки. Вересень — жовтень будуть місяцями з найменшими відключеннями, якщо не буде ніяких додаткових руйнувань. А потім буде зимовий період і очікувати якогось полегшення поки немає звідки.

Про енергетичну децентралізацію

Що ми мали робити ще з 2022 року, але не зробили, це докласти зусиль, щоб у нас з'явилася децентралізована генерація.

На жаль, ніхто серйозно не сприймав необхідність її побудови, ніхто не хотів думати на крок уперед, що війна може тривати не один рік, і що потрібно забезпечувати стійкість. А стійкість дають не великі станції, які є великими цілями, а багато маленьких електростанцій, які можуть заміняти одна одну, які не залежать від того, наскільки зруйнована система, які можуть забезпечувати критичну інфраструктуру.

І Житомир, і Хмельницький — це міста, в яких вже створена певна інфраструктура. Але їм важко, бо в них немає можливості отримати самостійно фінансування: вони дуже залежать від Міністерства фінансів і погодження кредитних коштів. А коли Міністерству фінансів потрібно закривати проблеми із соціальними виплатами, з покриттям бюджетного дефіциту, то, звичайно, що місцева влада і місцеві проблеми відкочуються на другий план.

Про санкції проти росенергетики

Санкції 2022 року виявили свої вади, які треба усувати. Це зараз намагаються зробити в останньому пакеті щодо «тіньового флоту». Але це тільки початок, який буде потребувати ще дуже багато зусиль по всьому світу.

До того ж дуже важко працювати з країнами, які отримують зиск від продажу російської нафти й нафтопродуктів.

Санкції та санкційний тиск — постійний процес, який потрібно контролювати, а не пускати у вільне плавання. Росіяни не сидять на місці: вони постійно шукають нові маршрути, нові засоби і нові привабливості для покупців. Тому тут є певна конкуренція, хто буде більш розумним і більш далекоглядним. Нам, мені здається, не вистачає далекоглядності.

Санкції — інструмент, який весь час потрібно адаптовувати до того, що відбувається у ворогів: треба визначати, що саме не діє, як саме треба змінювати якусь політику країн G7 або як саме мають впливати Сполучені Штати своїми санкціями, і вже працювати з партнерами.

Дуже добре, що у нас є група Єрмак — Макфолл, що вона, мабуть, працює і в них є аналітики, які відслідковують патерни поведінки рф, зміни векторів, звідки приходять основні надприбутки. Але роботи з партнерами, на мій погляд, недостатньо. І її недостатньо як на рівні Брюсселю, так і на рівні столиць.

Із кожною країною потрібно розмовляти з точки зору того, в чому їхній інтерес і як забезпечити синергію наших інтересів. Тільки тоді ми зможемо отримати якийсь позитивний результат не просто сьогодні, а в довготерміновій перспективі.

Партнери зараз самостійно роблять певні кроки, але не завжди наші інтереси збігаються з інтересами країн G7 або Європейського Союзу. Якщо повернутися до цієї ж самої атомної галузі, то єдині країни, які ввели санкції проти російської атомної сфери, це Канада, Великобританія та США.

Автор:

Зеркаль Олена