Як сформувати дохідний інвестиційний портфель

Але якщо об'єднати в одному портфелі різні активи, то у довгостроковій перспективі можна добитися значного зниження ризику. Це означає більшу стійкість портфеля і менший стрес для інвестора.

Директор департаменту альтернативних інвестицій «Атон» Павло Ніконов розповів РБК, як правильно розподілити фінансові активи в різних економічних умовах і зібрати дохідний портфель. «Мінфін» обрав найцікавіше.

Сьогодні зростають акції, а завтра — облігації та золото

У кожного активу є сприятливі і несприятливі періоди.

Розуміння цього факту затерлося у свідомості сучасних інвесторів. Наприклад, основні американські індекси, в які тепер хоче інвестувати весь світ, починаючи з 2009 року бачили тільки планомірне зростання (за винятком глибокої, але короткої корекції на початку 2020 року).

Якщо подивитися на графік індексу MSCI World, що включає в себе понад 1 500 найбільших компаній світу, то на відрізку 2009−2020 років він планомірно зростає із середньорічною дохідністю 11,7%. Але якщо повернутися на півтора роки назад, то ми побачимо, як з 2007 до 2008 року індекс падав на 54%.

Тому інвестори, які вклалися в акції на піку 2007 року, окупили свої вкладення лише через шість років — у 2013 році, а їх річна дохідність до кінця 2020 року скоротилася вдвічі, порівнюючи з періодом 2009−2020. Якби старт інвестицій припав на початок 2000-х, то корекцій в 50% було б вже дві, а середньорічна дохідність протягом 13 років була б всього близько 3%.

Читайте також: 10 перспективних компаній для інвестицій в технології

При довгостроковому інвестуванні в широкий ринок акцій існують ризики глибоких і тривалих корекцій. Було б наївно припускати, що сприятливе останнє десятиліття для більшості ринків стане гарантією відсутності ризиків у майбутньому.

Наша головна ідея — намагатися максимально уникнути таких ризиків і створити портфель, який буде більш стійким до потрясінь, маючи меншу волатильність, ніж окремі класи активів.

Часто буває, що в той час, коли ринок акцій падає, ринок боргових паперів зростає. Під час спаду економіки центральні банки знижують ставки, щоб стимулювати її зростання. Зниження ставок призводить до зростання цін всіх типів облігацій. Ціну штовхає вгору і попит: інвестори біжать від ризику в захисні активи. Один із таких популярних захисних активів — золото. Найчастіше даний метал може демонструвати динаміку, відмінну від ринку акцій і облігацій.

Досить глибокі та тривалі корекції, які інвестор бачить на довгому обрії, бувають різної інтенсивності і обумовлені різними причинами. Картина змінюється, якщо побудувати графік динаміки абсолютно простого портфеля, складеного у певній пропорції з широкого індексу акцій, довгих казначейських облігацій США, облігацій з прив'язкою до інфляції і золота.

З 2007 року інвестор отримав би такий же дохід, як і в акціях (близько 6,5%), але при значно меншій волатильності портфеля. Так, наприклад, глибина просідання такого портфеля в кризу 2008 року склала б 19% проти 54% індексу MSCI (падіння в акціях компенсувалося б зростанням в бондах і золоті).

Одним із останніх прикладів є корекція в лютому-березні 2020 року. Якщо брати місячні дані, то портфель акцій просів би на 21%, тоді як збалансований портфель втратив би всього 4,4%. Диверсифікований портфель, що складається з різних класів активів, буде більш стійким і сильно не втратить в дохідності відносно ризикових активів на тривалому проміжку часу.

Читайте також: Кремнієва долина робить ставку на криптовалютні проєкти

Що відбувається з активами, коли економіка падає

Можна стверджувати, що світова економіка визначається чотирма фазами, кожна з яких поєднує в собі вектор зростання і вектор падіння.

Період швидкого зростання в поєднанні з високою інфляцією можна назвати інфляційним бумом, в той час як поєднання швидкого зростання з низькою інфляцією може являти собою дезінфляційний бум. Падіння економічних темпів зростання у поєднанні з високою інфляцією часто називають стагфляцією, і, нарешті, ми можемо назвати період уповільнення економіки в поєднанні з низькою інфляцією дефляційним спадом.

Різні класи активів по-різному реагують на кожен з чотирьох економічних циклів. У період стагфляції падають акції, але зростають облігації, прив'язані до інфляції. Через інфляцію знижується цінність грошей, головним бенефіціаром цього процесу є золото.

Коли зростає і економіка, і інфляція, то створюється досить сприятливе середовище для таких активів, як товарні ринки, акції та облігації країн, що розвиваються, а також золото і облігації, прив'язані до інфляції.

Якщо економіка зростає в той час, коли падає інфляція, то настає ідеальний час для покупки акцій. Яскравий приклад — період після економічної кризи 2007−2008 років. У такій ситуації також цілком вигідними стають середньострокові облігації і ринок нерухомості.

Падають економіка і інфляція — зростають довгі надійні облігації і золото.

Читайте також: Курс долара, інфляція і держборг: прогноз до кінця 2021 року

Стратегія паритету ризику

Комбінація з різних класів активів у рівній пропорції є кращою альтернативою, ніж інвестиції в кожен окремий клас активів, але такий варіант все ще далекий від оптимального.

Якщо акції з облігаціями будуть представлені у портфелі в рівних частках, то при осіданні на ринку акцій облігації не зможуть компенсувати цей рух в портфелі. Також портфель може істотно просісти від золота, якщо його вага у портфелі буде надмірно високою.

Більш оптимальний підхід до складання портфеля — врівноважувати активи не за капіталом, а за рівнем ризику, який несе кожен з активів. Таку стратегію називають стратегією паритету ризику, або risk parity. Популяризував цей підхід Рей Даліо — легендарний інвестор і засновник найбільшого хедж-фонду Bridgewater Associates.

У більш агресивних версіях стратегія передбачає наявність кредитного плеча, яке визначає ризик і дохідність в портфелі. Але навіть у версіях без плеча можливі варіанти зміни параметрів портфеля через обмеження щодо максимального ризику на портфель. Виходячи з ризик-профілю інвестора, можна скласти портфель, що оптимально відповідає його вимогам.

Так як у кожного інвестора своє уявлення про прийнятний ризик і необхідну дохідність, то універсального рішення для всіх не існує. Тому те, з чого треба почати — визначити свій ризик-профіль. Портфель повинен бути диверсифікований не тільки за класами активів, але і за географією.

Зараз у інвестора-початківця обмежений доступ до багатьох інструментів, що торгуються на іноземних біржах. Але існує рішення у вигляді біржових фондів, які вільно може купити кожен і які дають можливість інвестувати у портфелі, що повторюють склад широких і секторальних зарубіжних індексів.

Стратегії біржових фондів полягають у слідуванні певному бенчмарку. Часто це один із зарубіжних ETF, який, у свою чергу, орієнтується на один із глобальних індексів.

По суті, біржові фонди — це доступ до міжнародних ринків і до більш повноцінного портфельного підходу. Наприклад, купівля одного паю фонду, наступного за iShares Core MSCI Emerging Markets ETF, дорівнює покупці крихітної частини понад 2,5 тис. паперів з 11 галузей у 12 країнах.

Купівля одного біржового фонду не означає створення диверсифікованого портфеля, так як стратегія кожного із фондів полягає у слідуванні однієї інвестиційної ідеї. Домогтися диверсифікації можна, купивши декілька фондів, орієнтованих на різні активи, галузі та сектори ринку.

Читайте також: Чотири аргументи за те, щоб інвестувати в канабіс

Замість підсумків

Є декілька типів економічних циклів, в кожному з яких одні активи вестимуть себе краще за інших, і навпаки. Інвестуючи всього лише в один клас активів, інвестор бере на себе зайву, й іноді досить тривалу волатильність своїх інвестиційних результатів.

Альтернативне рішення — портфель, диверсифікований за різними класами активів, зваженими за рівнем ризику. Таке рішення дозволяє інвесторові одержувати гідну дохідність з ризиком істотно нижчим. Повторюся, для інвестора-початківця (некваліфікованого інвестора) хороший варіант — це біржові фонди.