Чому «податки, як у Європі» для нас — зло

Чому вступ до ЄС — не гарантія процвітання

ЄС — не причина благополуччя та достатку, який заллє Україну мільярдами грошей з доступом на трильйонний ринок. Це, насамперед, величезна домашня робота, яка передбачає:

• адаптації до Директив ЄС внутрішніх процедур (зростання бюрократії);
• боротьбу з корупцією (реальна боротьба);
• і боротьбу з бідністю (стимулювання економіки).

Але важливе інше.

Якщо членом ЄС стає країна зі своєю стратегією та зі своїм власним «проєктом», то вона стане процвітаючою, якщо це пасивні мямлі з простягнутою рукою — то бідність їх не омине.

Характерні приклади:

1. Польща (має свій власний «проєкт»)
   Вступила до ЄС у 2004 році з ВВП $255 млрд, сьогодні $674 млрд
   CAGR — середньорічний темп зростання ВВП — 5,88%.
2. Угорщина
   Вступила до ЄС у 2004 році з ВВП $104 млрд, сьогодні $182 млрд
   CAGR — 3,35%
3. Румунія
   Увійшла 2007 року з ВВП $174 млрд, сьогодні $284 млрд
   CAGR — 3,56%
4. Естонія (має свій «проєкт»)
   Увійшла до ЄС у 2004 році з ВВП $12,5 млрд, сьогодні $36,26 млрд
   CAGR — 6,47%

Для порівняння: Україна у 2004 році з ВВП $67,2 млрд, сьогодні (кінець 2021) $200 млрд CAGR — 6,63%

Як ви бачите, вступ до ЄС не є гарантією процвітання.

Україна, не будучи членом ЄС і перебуваючи 8 років у стані війни з частиною окупованих територій, показує середньостроковий темп зростання, порівнянний з кращими прикладами молодих членів ЄС — Польщею та Естонією.

Відповідно, не членство в ЄС є секретом успіху.

До речі, нагадаю, що у 2004 році темпи приросту ВВП України були рекордними та становили 12% на рік. У тому ж 2004 році ПІІ (прямі іноземні інвестиції) до України становили майже $1,7 млрд, або 2,5% ВВП.

Наступні три роки (відразу після Майдану) обсяг інвестицій в Україну зріс:

• 2005 — $7,5 млрд (8% від ВВП $89,2 млрд)
• 2006 — $5,7 млрд (5% від ВВП $111,9 млрд)
• 2007 — $9,2 млрд (6,1% від ВВП $148,7 млрд)
• 2008 — $9,9 млрд — рекорд (!) (5,3% від ВВП $188,1 млрд)

Ці ж роки й були рекордними за темпами зростання української економіки, щонайменше, вдвічі обганяючи темпи зростання ЄС.

Нагадаю, що саме інвестиції є найважливішим джерелом економічного зростання. Інвестиції разом зі зростанням продуктивності праці. Саме це відбувалося в Україні у ті роки (як і у Польщі, й у Естонії).

Читайте також: Резолюція ООН про репарації для України: чи дійсно це допоможе отримати гроші

НАТО — умовна безпека, яка не гарантує інвестицій

Тут буде короткий коментар. НАТО є умовою безпеки. Без безпеки про інвестиції можна забути.

Ми, Україна, свого часу, повірили в туалетний папірець, названий «Будупештський Меморандум» (необов'язковий, але яким Україна отримала подачку в $500 млн) і втратили безпеку…

Тепер НАТО є важливою зрозумілою метою забезпечення безпеки. Але яка не гарантує отримання інвестицій. Від слова «зовсім».

Читайте також: Не витрачайте час на винахід українського велосипеду: як відбудовувати Україну

Що не так із податковою політикою в Україні

Тепер найцікавіше. Є профани, які сьогодні визначають в Україні економічну політику, які кричать на кожному розі, що в Україні мають бути такі ж податки, як у ЄС… І що їх треба підвищувати.

Щоправда, ці профани, що не мають економічної освіти, забувають таку річ, що податкова політика — всього лише один із інструментів економічної політики.

Тобто первинна економічна політика та цілі, які досягає держава, а потім включаються інструменти, де податкова політика — один із інструментів.

Тепер щодо функцій податків. Податково-бюджетна політика — це засіб, за допомогою якого уряд коригує рівень своїх видатків та ставки податків, аби впливати на економіку країни.

У податків три основні функції:

• фіскальна (наповнювати бюджет),
• регулююча (у тому числі захист економіки),
• стимулююча (стимулювання економічного зростання).

Говорячи про податки «як у Європі», важливо пам'ятати, що Європа має свою історію розвитку, еволюцію капіталізму з колоніями, війнами, довгим періодом «нагромадження жирку» та заощаджень.

І те, що європейський капіталізм вже поступово набуває рис соціалізму. Невипадково ж країни розділили на розвинуті та країни, що розвиваються.

Розвинена країна — суверенна держава, що володіє високою якістю життя, розвиненою економікою та передовою технологічною інфраструктурою, порівнюючи з іншими менш промислово розвиненими країнами.

У цих країнах проживає 15% світового населення, але вони при цьому виробляють ¾ валового світового продукту та створюють основну частину економічного та науково-технічного потенціалу світу.

Країна, що розвивається, — це суверенна держава з менш розвиненою промисловою базою і нижчим індексом людського розвитку.

Тобто ці країни спочатку знаходяться в різних умовах та етапах свого розвитку, і не можна застосовувати до них єдині стандарти.

Розвинені країни, як правило, мають більший % перерозподілу коштів через бюджет (внаслідок вищих соціальних стандартів та можливості їх собі дозволити).

Країни, що розвиваються, прагнуть більше стимулювати розвиток економіки та мають нижче податкове навантаження.

Дивимося статистику:

1. Рейтинг країн щодо співвідношення податкових надходжень до ВВП,
2. Список розвинених країн,
3. Список країн, що розвиваються.

Дивимося топ-10 податкового навантаження за кожною групою.

Розвинені (топ-10 відсортовано за Індексом людського розвитку):

1. Норвегія — 38,2%
2. Швейцарія — 28,5%
3. Ірландія — 22,8%
4. Гонконг — 14,1%
5. Ісландія — 37,7%
6. Німеччина — 37,5%
7. Швеція — 44%
8. Австралія — 27,8%
9. Нідерланди — 38,8%
10. Данія — 46%

Середнє значення — 33,54%.

Ті, що розвиваються (топ-10 за Індексом людського розвитку):

1. Польща — 33,9%
2. Саудівська Аравія — 3,4%
3. Бахрейн — 7,8%
4. Чилі — 20,2%
5. Катар — 4,9%
6. Аргентина — 30,3%
7. Бруней — 26%
8. Чорногорія — 36%
9. Румунія — 24,7%
10. Казахстан — 16,4%

Середнє значення — 20,36%.

А тепер вгадайте, яке податкове навантаження на економіку у країни України, що розвивається?

Україна посідає 36 місце за рейтингом людського капіталу в групі країн, що розвиваються. З податковим навантаженням 34,2%, саме як і розвинуті країни.

Уряд вже рахує збитки економіки від вторгнення та руйнувань. Це біль — $350 млрд.

• ВВП за підсумками року впаде на 30%,
• Безробіття наприкінці року становитиме 30%,
• Споживчий ринок скоротився на 40%,
• НБУ вважає, що до кінця року 8 млн українців будуть не в Україні,
• Завершення війни призведе до того, що з фронту повернуться сотні тисяч людей і вони будуть без роботи та заощаджень, а деякі й без будинків.

Західна допомога буде обмеженою і торкнеться, переважно, відновлення інфраструктури (транспортної та житлової). А що робити мільйонам українців без роботи? Ви уявляєте масштаби майбутніх соціальних протестів? А чи реакцію на продовження корупції та зростання податків? Я навіть не хочу про це говорити.

Тому вихід один — залучати інвестиції. І ось тут податкова система і буде одним із магнітів чи отрутою. Чи не дарма весь світ будує і створює безподаткові вільні економічні зони?

І на завершення, дайте відповідь, будь ласка, на запитання: як Україна за такої частки держави в економіці (прямо як у розвинених соціальних країнах, які накопичили і заощадження, й багатства, й солідні пенсійні фонди) зможе розвиватися, чи хоча б сама відновитися?

Підсумок буде трагічним. За підсумками війни, з масовими руйнуваннями, знищеною економікою, Україна може взагалі припинити своє існування як незалежна держава, якщо не змінить докорінно ставлення до економіки та інвестицій.

Назвіть мені будь-ласка три (чи принаймні одну) перевагу України для приходу до країни інвестицій? Уточню питання: чому інвестор із США, Китаю, ОАЕ, Туреччини обере Україну, а не Польщу (члена ЄС, із кредитами під 5%, із податком на виведений капітал) для будівництва нового заводу?

Читайте також: Ціни, ВВП, торгівля, виробництво: як економіка України закрила жовтень

Автор:

Cпівзасновник і директор економічних програм Амелін Анатолій

Ukrainian Institute for the Future