Голова правління СК «Провідна» Леся Щербакова про те, як в Україні працює медичне страхування

Один із способів гарантувати собі якісну медичну допомогу — оформити поліс добровільного медичного страхування (ДМС). Така можливість в українців є вже понад 20 років, однак медичним страхуванням користуються лише 3% населення.

Про те, чому поки що мало застрахованих, як працює цей ринок і що могло б дати поштовх його розвитку, ми розпитали Лесю Щербакову, голову правління страхової компанії «Провідна» — одного з лідерів цього сегменту страхування.

— У законі «Про страхування» сказано, що медичне страхування у нас може бути обов'язковим і добровільним. Обов'язкове поки що не працює. Як йдуть справи із добровільним? Що являє собою ринок ДМС: скільки гравців, скільки застрахованих, яка динаміка його розвитку?

— ДМС у нас в країні працює понад 20 років. Цей напрямок розвивається і є одним із драйверів зростання страхового ринку загалом. Він показує зростання 20−25% на рік, що досить багато.

Якщо дивитися за результатами 2020 року, то це третій вид страхування після КАСКО та ОСАЦВ в країні за обсягами — 4,5 мільярда гривень, а в деяких кварталах він був навіть другим. Але якщо говорити про кількість застрахованих, то тут цифри значно скромніші. Сьогодні медичним страхуванням користуються до 1,5 мільйонів осіб або 3% населення. При цьому багато хто з них — корпоративний сегмент. Своїх співробітників страхують компанії з іноземним капіталом, а також провідні українські. Частка фізичних осіб як клієнтів мізерно мала.

Цим видом страхування займається декілька десятків гравців. При цьому до 80% всього ринку припадає на десятку найкращих компаній. І з кожним роком концентрація ринку в бік цієї десятки тільки посилюється. Тобто лідери все більше нарощують свої обсяги. Пов'язано це з тим, що ДМС — складний і витратний за обслуговуванням, адмініструванням вид бізнесу. Організація сервісу, експертиза страхових випадків, виплати тощо — все це дорого, і не так багато компаній можуть собі це дозволити.

Якщо говорити про нашу компанію, то ми зростаємо швидше за ринок. Минулого року збільшили обсяги за ДМС на 25%. Цього року наближаємося до показника в 40%. Зростає як кількість клієнтів, так і обсяги страхових премій.

— Ви кажете, що левова частка ринку ДМС припадає на корпоративне страхування. Чому так? Страховикам не цікавий роздрібний ринок і прямі контракти з фізособами?

— Не зовсім так. Тут потрібно розуміти особливості цього виду страхування.

Корпоративний ринок для нас більш прогнозований. Із більшістю клієнтів ми працюємо постійно. Ми знаємо, що частина застрахованих співробітників користуються полісом дуже активно, частина звертаються 2−3 рази на рік, а деякі не користуються зовсім. Тому можемо розуміти, яка у нас буде рентабельність. Адже страхування — це бізнес, і він повинен бути прибутковим. Ми знаємо, скільки грошей отримаємо від клієнта, скільки з них піде на забезпечення послуг, а скільки у нас залишиться для ведення бізнесу. Тобто картина більш-менш передбачувана. За рахунок цієї прогнозованості ми можемо забезпечити людям поліс із хорошим покриттям за відносно невелику суму.

З фізичними особами ситуація інша. Цей сегмент нам теж цікавий і ми створили безліч різних програм для роздрібного ринку, вартістю від 800 до 20 000 гривень. Але він не настільки прогнозований. Відповідно, програми та тарифи для фізичних осіб ми складаємо так, щоб цей бізнес не був для нас збитковим.

Якби в країні працювало обов'язкове медичне страхування (ОМС) і формувався великий пул застрахованих, то працював би той самий принцип, що і в корпоративі. Тоді страховки для людей були б недорогими. Але поки що ситуація інша.

— Як страховики, які спеціалізуються на медстрахуванні, переживають пандемію COVID-19?

— З одного боку, це для нас стало великим викликом. З іншого, крім збільшення витрат, у нас з'явилися нові можливості. Ми розробили програми, які передбачають виплати при COVID-19. Створили спеціальну групу в медичному асистансі, яка обслуговує тільки це захворювання: організовує тести, лікування, моніторинг. Практично всі наші корпоративні клієнти пролонгували контракти, включивши цю програму. Також її купують і фізичні особи.

Тобто пандемія стала для нас приводом створити і запропонувати клієнтам новий продукт, який користується попитом. У той же час і обертаність за ним досить висока, особливо під час останньої хвилі. Відповідно зросли і наші витрати. Ми багато заплатили за тестування клієнтів, амбулаторне лікування, стаціонар. Тому було складно, але загалом я вважаю, що ми нормально справляємося.

— Які сьогодні є проблеми у гравців ринку ДМС? Що заважає ринку розвиватися активніше?

— Перше, що заважає — оподаткування цього виду страхування. Компанія, яка хоче застрахувати своїх співробітників, сьогодні повинна, окрім вартості поліса, оплатити також податок на дохід. Це його істотно здорожчує і зупиняє багатьох клієнтів. Ми (пул страховиків) вже провели роботу із депутатами, щоб переглянути цей момент. Думаю, зараз є всі шанси на те, що до податкового кодексу будуть внесені відповідні зміни.

Оптимізація оподаткування зможе дати поштовх розвитку ринку, збільшить число наших клієнтів, а зростання числа наших клієнтів означає збільшення фінансування клінік, в тому числі і державних, тому що ми з ними працюємо. Тому державі це теж вигідно.

Другий момент, який для нас дуже важливий, — забезпечити можливості всім державним клінікам працювати зі страховими компаніями. Зараз ситуація наступна. У Києві та області, а також великих містах багато клінік мають свій офіційний прайс і можуть працювати зі страховиками. Але у деяких клінік (в першу чергу це стосується центральних районних лікарень — ЦРЛ) його немає. Отже, у нас немає можливості оплачувати їм послуги, працювати з ними офіційно. Це погано, тому що це зупиняє багатьох клієнтів, які хочуть забезпечити своїм співробітникам якісну медичну підтримку. Особливо гостро це питання стоїть в регіонах, де крім ЦРЛ, по суті лікуватися більше немає де. Клієнти нас запитують: як же ви забезпечите сервіс нашим людям, якщо не працюєте із лікарнями?

Це теж обмеження для зростання ринку. Якби держава змогла якось вплинути на клініки, зобов'язати їх приймати оплату за послуги офіційно, це підштовхнуло б і на наш ринок, і пішло б на користь самим лікарням. У них з'являться додаткові гроші. Але зараз, думаю, це просто невигідно окремим людям, які в них працюють.

Це питання ми також проговорювали із державою і прийшли до розуміння, що повинен бути розроблений такий алгоритм.

— Тобто одним клінікам можна платити офіційно, а іншим — ні. Хто це вирішує?

— Вирішує головний лікар, потрібен йому такий прайс чи ні. Щоб він був, потрібно оцифрувати кожну послугу, яка є в клініці: консультації лікарів, аналізи. Розробку прайса робить МОЗ і бере за це гроші. Далі потрібно укласти договори зі страховими. Після цього можна отримувати від них гроші. Тоді ці гроші йдуть прозоро і за призначенням, а не якось інакше.

— Що порадите компаніям, які підшукують страховика для своїх співробітників? Як не помилитися з компанією? На що звертати увагу при виборі? Які можуть бути підводні камені в договорах і т.п.

 — Щоб обслужити звернення застрахованого потрібно: а) прийняти його дзвінок; б) обробити його, провести експертизу звернення; в) забезпечити прийом в клініці і, якщо потрібно, медикаменти і процедури. Причому все це потрібно зробити в стислі терміни. І для цього у компанії повинна бути дуже потужна інфраструра. Щоб її забезпечити, страхова компанія повинна провести велику роботу і інвестувати чималі гроші.

Повинен бути сформований потужний медичний асистанс, який цілодобово прийматиме дзвінки від клієнтів. Він сильно відрізняється від асистансу за іншими страховими випадками. Якщо з тих же КАСКО або ОСАЦВ із застрахованим авто може статися 1−2 випадки на рік, і то далеко не з кожним, то з ДМС звернень набагато більше. Наприклад, людина захворіла 4 рази на рік. Це не те щоб багато, але за кожним потрібно забезпечити консультацію лікаря, медикаменти, дообстеження, моніторинг тощо. Повинні бути співробітники, які все це роблять. Причому відпрацювати дзвінок потрібно в першу ж хвилину. А деякі клієнти звертаються набагато частіше, ніж 4 рази. Для обробки потоку звернень у компанії повинен бути потужний ресурс.

Другий важливий момент — у страхової повинні бути укладені контракти з великою кількістю клінік у всій країні. Щоб забезпечити клієнтам підтримку в будь-якому регіоні. У нас зараз 3900 клінік-партнерів по Україні.

Це не кажучи вже про внутрішнє обслуговування контрактів із корпоративними клієнтами. Адже у кожної компанії є ротація співробітників: одні йдуть, інші приходять. У страховика повинні бути аккаунт-менеджери, які всі ці процеси супроводжують документально.

Тому, обираючи страховика, я б рекомендувала дивитися на:

• наявність інфраструктури і бази контрактів із клініками;
• досвід роботи — компанія повинна бути на ринку не один рік;
• ціну контракту — вона повинна бути ринковою.

По корпоративним клієнтам ціна, як правило, ранжується від рівня співробітника. Для пересічних поліс коштує сьогодні 4−7 тисяч гривень, для керівників середньої ланки — 10−12 тисяч і програми для топменеджерів коштують від 20 тисяч.

Спокусившись на «вигідну» пропозицію від маловідомої компанії, можна нарватися на асистанс, в якому сидітимуть студенти, які приймають 1 дзвінок із 5, на клініки, які відмовляться обслуговувати клієнта через борги страховика та інші нюанси.

Ну, і, звичайно, потрібно уважно читати контракти. Що вони покривають, а що ні. Щоб не було пунктів, прописаних дрібним шрифтом.

— В Україні поки що діє бюджетна модель фінансування медицини. Чому вона не працює? Люди скаржаться на нашу умовно безкоштовну медицину. Адже є країни, в яких така модель досить ефективна: Великобританія, Португалія, Італія, Іспанія …

— Нашій медицині не вистачає тих коштів, які їй виділяє держава. У нас поки що завершений тільки перший етап реформи охорони здоров'я — пацієнти закріплені за лікарями первинної допомоги (сімейними лікарями). І він працює непогано. Але залишилося ще багато медичних послуг, які державою фінансуються недостатньо: стаціонари, дорогі обстеження, вторинна медична допомога. На все це потрібні дуже великі суми.

Щоб їх отримати і знизити при цьому навантаження на бюджет, потрібне обов'язкове медичне страхування. Впровадити так звану систему співоплати, коли частину платить держава, частину — страхова компанія, місцева влада або застрахована особа. Така система успішно працює у багатьох країнах. Вона дозволила б і Україні забезпечити якісний сервіс в медицині за прийнятні гроші для пацієнтів.

Держава зараз обговорює зі страховими можливість впровадження співоплат. Але для цього потрібні зміни до нормативної бази. Тому що, наприклад, у нас зараз в Конституції написано, що медицина повинна бути безкоштовною.

Звичайно ж, є проблема і в неефективному використанні тих коштів, які виділяються. Коли клінікам платять за койко-місце, а не за кількість застрахованих.

— Коли на вашу думку в Україні може запрацювати ОМС?

— За завданням президента у 2021 році повинна бути сформована стратегія роботи ОМС, а запуститися воно повинно у 2023-му. Щоб це сталося, перш за все, думаю, потрібні дві речі: політична воля і прозорий механізм роботи ОМС, ціноутворення в ньому. Так само в цьому процесі обов'язково повинні брати участь страхові компанії, у яких вже є відповідний досвід і ресурс.